Вирок № 40785557, 07.10.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/2113/13-к Провадження №11-кп/773/326/14 Головуючий в 1 інстанції Адамчук Г. М. Категорія:ч. 2 ст. 249, ч. 1 ст. 389 КК України Доповідач : Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого -судді Оксентюка В.Н.,

суддів - Денисова В.П., Фідрі О.М.,

з участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Смалюка Т.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2, ОСОБА_1,

адвоката - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальне провадження № 12013020070000230 за апеляцією заступника прокурора прокуратури Волинської області на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 26 червня 2014 року, яким, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, українець, не працюючий, одружений, раніше судимий вироком Горохівського районного суду від 26.12.2012 року за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1800 гривень (штраф не сплачено),

- засуджений за ч.2 ст.249 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого;

- за ч.1 ст.389 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом повного складання призначених покарань остаточно до відбування ОСОБА_2 визначено 2 (два) роки обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - особисте зобов'язання.

Цим же вироком засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України ОСОБА_1 до штрафу в сумі 1800 гривень з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого, вирок щодо якого в апеляційному порядку не оскаржений.

Цивільний позов прокуратури Горохівського району про відшкодування заподіяної злочином шкоди задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Волинській області для перерахування Перемильській сільській раді Горохівського району 7844 гривень матеріальних збитків, а в дохід держави в рівних частинах 243,6 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

Речові докази по справі - дерев'яний човен, два дерев'яних весла, залишено у користуванні власника ОСОБА_4

П'ять риболовних сіток постановлено знищити. Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд ,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що будучи судимим за ч.1 ст.249 КК України, 04 травня 2014 року об 05 годині 30 хвилин, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 в с. Гумнище Горохівського району, на території Хріницького водосховища річки Стир, діючи умисно, без відповідного дозволу, з метою незаконного добування риби в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», згідно яких забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих та інших матеріалів всіх видів і найменувань, виплив на дерев'яному човні на річку Стир, де в період нересту риби, виловили за допомогою риболовних сіток 57 екземплярів плітки, 1 екземпляр щуки, 9 екземплярів карася сріблястого, 3 екземпляри ляща, 14 екземплярів лина та 1 екземпляр карася звичайного (золотого), чим у відповідності до Постанови КМУ № 1030 від 07.11.2012 року «Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)» заподіяли істотну шкоду державним рибним ресурсам на загальну суму 7844 гривень.

Крім того, ОСОБА_2, будучи засудженим вироком Горохівського районного суду від 26.12.2012 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 1800 гривень, будучи належно ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі - штрафу, в період з 25.01.2013 по 02.09.2013, достовірно знаючи про обов'язок у місячний строк сплатити штраф за вироком суду, будучи особою працездатного віку, не вживав дій до сплати штрафу, штраф не сплатив, тим самим ухилився від відбування призначеного судом покарання у виді штрафу у розмірі 1800грн.

Заступник прокурора Волинської області Парфелюк Г.І. у поданій на вирок щодо ОСОБА_2 апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 249 та ч. 1 ст. 389 КК України, посилається на неправильному застосуванні судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання кримінального закону про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчинених ним злочинів та його особі.

Вказує на те, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що останній раніше вчиняв аналогічний злочин, вини не визнав і у вчиненому не розкаявся. Хоча у вироку суд першої інстанції і відніс до обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_2 рецидив злочинів та вчинення злочину у групі осіб, однак їх при призначенні покарання не врахував, а наведені у вироку інші обставини, в тому числі характеристика обвинуваченого та його позитивна поведінка в суді першої інстанції давали суду лише підстави для призначення покарання в межах санкції статей Особливої частини КК України без застосування ст. 75 КК України.

Також зазначає, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив в період невідбутого покарання за вироком Горохівського районного суду від 26.12.2012 року, а тому остаточне покарання суд першої інстанції мав визначити з врахуванням вимог ст. 71 КК України.

Просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 249 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого, за ч. 1 ст. 389 КК України - 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарань призначити ОСОБА_2 до відбування 2 роки обмеження волі, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 2-х (двох ) років обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого і штрафу в сумі 1800 гривень. Покарання у виді штрафу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який подану апеляцію підтримав, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1 які апеляції не визнали і просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, апеляційний суд прийшов висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Дії ОСОБА_2 кваліфікував за ч. 2 ст. 249 та ч. 1 ст. 389 КК України, така кваліфікація дій обвинуваченого є правильною і апелянтом у своїй апеляції не оспорюється. Вина ОСОБА_2 у вчинених ним кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Тому апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності його вини є законним і обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 вироком Горохівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2012 року було засуджено за ч. 1 ст.249 КК України і призначено покарання у виді штрафу в сумі 1800 гривень. Вказаний штраф ОСОБА_2 не сплатив, що стверджується приєднаною до справи довідкою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю при призначенні їх за сукупності вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_2 після постановлення вироку Горохівського районного суду від 26.12.2012 року, за яким йому призначене покарання у виді штрафу в розмірі 1800 гривень, і до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, а тому суд першої інстанції мав призначити обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання з врахуванням вимог ст. 71,72 КК України.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався, чим допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку.

Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає особі покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції також дотримався не в повній мірі.

Так, звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, суд першої інстанції послався на позитивну характеристику обвинуваченого, його вік та позитивну поведінку останнього в суді першої інстанції.

Однак, при цьому залишив поза увагою те, що обвинувачений раніше вже вчиняв аналогічний злочин, злочин вчинив в період відбування покарання за попереднім вироком, вини у вчиненому не визнав.

Обставин, що пом'якшують ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції не знайшов.

До обтяжуючих покарання обставин щодо ОСОБА_2 суд відніс рецидив вчинення злочинів та вчинення злочину групою осіб.

З врахуванням того, що ОСОБА_2 злочин вчинив в період відбування покарання за попереднім вироком, вини не визнав, матеріальних збитків не відшкодував, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарань і є явно несправедливим через його м'якість Тому вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 50,65 КК України враховує характер та суспільну небезпеку вчинених ним злочинів та особу винного у їх сукупності.

Пом'якшуючих покарання обставин не знаходить.

До обтяжуючих покарання обставин відносить вчинення злочину в групі осіб та рецидив злочину.

По відношенню до особи обвинуваченого враховує його посередню характеристику, а також те, що даний він злочин вчинив в період відбування покарання за попереднім вироком, вини у вчиненому не визнав.

Тому ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 249 та ч. 1 ст.389 КК України слід призначити покарання у межах санкції вказаних статей у виді обмеження волі та без застосування ст. 75 КК України, а остаточне покарання призначити з врахуванням вимог ст. 71,72 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Крім того, зазначеним вироком, суд першої інстанції стягнув з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дохід держави в рівних частках 243 гривні 60 копійок судового збору, що не передбачено чинним кримінально-процесуальним Кодексом України, а тому таку вказівку з вироку слід виключити.

Керуючись ст. 405,407 КПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 26 червня 2014 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України скасувати та постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

- за ч.2 ст. 249 КК України 1 (один ) рік обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого;

- за ч. 1 ст. 389 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупності злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань до відбування ОСОБА_2 визначити 1 (один) рік і два місяці обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно до відбування ОСОБА_2 визначити 1 (один) рік і два місяці обмеження волі з волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого, штрафу в розмірі 1800 гривень, який у відповідності до п. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дохід держави в рівних частках 243 гривні 60 копійок судового збору.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок негайно вручити ОСОБА_2

Судді:

Фідря О.М. Оксентюк В.Н. Денисов В.П.