Ухвала суду № 40785430, 06.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5637/14 Головуючий у 1-й інстанції: 826/5637/14 Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2013 №0001322260 та №0001332260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.05.2013 по 23.05.2013 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №1917/22-621-36601963 від 06.06.2013 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, серед іншого, встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму в розмірі 215803,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 73443,00 грн., квітень 2012 року на суму 25417,00 грн., липень 2012 року на суму 61347,00 грн., вересень 2012 року на суму 35600,00 грн., жовтень 2012 року на суму19996,00 грн.; а також пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, згідно яких встановлено відсутність об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за 3 квартал 2012 року на суму 37380,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були обставини саме з реальності настання наслідків по взаємовідносинам позивача з контрагентами та нікчемності, укладених з ними правочинів, внаслідок чого зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за вересень 2010 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Торг Люксор Маш" на суму 73443,00 грн., за квітень 2012 року з ТОВ "Ацтек груп" на суму 25417,00 грн., за липень 2012 року з ТОВ "Інтер Груп Союз" на суму 61347,00 грн., а також з ТОВ "Айдар ЛТД" за вересень 2012 року на суму 35600,00 грн. та жовтень 2012 року на суму19996,00 грн. Зокрема, завищення податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Айдар ЛТД" вплинуло на правомірність формування валових витрат за 3 квартал 2012 року в сумі 37380,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013:

- №0001322260, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 305435,00 грн., в тому числі 215803,00 грн. за основним платежем та 89632,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0001332260, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56070,00 грн., в тому числі 37380,00 грн. за основним платежем та 18690,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням Міндоходів у місті Києві прийнято рішення від 05.09.2013 №4075/10/26-15-10-04, яким залишено без змін рішення №0001332260 та скасовано рішення №0001322260 в частині 12708,00 грн. штрафної санкції, з підстав правомірності застосування штрафу у розмірі 1 грн. відповідно до вимог п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28.10.2013 №14159/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 №0001322260 та №0001332260 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Торг Люксор Маш" на суму 73443,00 грн.

Перевіркою при аналізі бази даних АІС "Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а також Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ) встановлено розбіжності у задекларованих сумах ПДВ за вересень 2010 року на суму 73443,00 грн., через звітування ТОВ "Торг Люксор Маш" податковому органу за нульовими показниками.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, позивачем, ні пояснення, ні первинна документація, щодо обставин наведеного порушення до перевірки надані не були.

Разом з тим, позивачем жодних доказів на підтвердження факту реальності здійснених господарських операцій з ТОВ "Торг Люксор Маш" суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Зважаючи на викладене, у разі повної відсутності будь-яких первинних документів на підтвердження факту проведення господарських операцій, як то придбання товарів (робіт, послуг), підтвердження сум витрат на їх придбання та руху активів у процесі здійснення господарської операції, відсутні законні підстави вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Ацтек груп" на суму 25417,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що спірними сумами податкового кредиту з ПДВ є суми податку, віднесені позивачем на підставі податкових накладних від 30.04.2011 №№93, 94, виписаних ТОВ "Ацтек груп".

Так, між позивачем та ТОВ "Ацтек груп" був укладений договір поставки від 11.04.2011 №17, предметом якого є поставка дорожньо-будівельних матеріалів та паливно-мастильних матеріалів.

Згідно видаткової накладної від 30.04.2011 №94 позивачу здійснено поставку піску на суму 13041,00 грн.(в т.ч. ПДВ - 2173,50 грн.) та виписано податкову накладну від 30.04.2011 №94.

Як вбачається з наявного у справі акту здачі-приймання робіт від 30.04.2011 №93, позивач на виконання договору надання послуг від 11.04.2011 №16 отримав послуги з робіт екскаватора, бульдозера та автогрейдера на суму 139460,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23243,33 грн.), про що була виписана податкова накладна від 30.04.2011 №93.

Водночас в обґрунтування правомірності формування спірних сум податкового кредиту позивачем будь-яких інших доказів суду не надано.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ацтек груп", а лише вказують на їх фіксацію у податковому обліку.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інтер Груп Союз" на суму 61347,00 грн.

Судом встановлено, що спірними сумами податкового кредиту з ПДВ є суми податку, віднесені позивачем на підставі податкових накладних від 31.07.2011 №№287, 291, 292, виписаних ТОВ "Інтер Груп Союз".

Так, між позивачем та ТОВ "Інтер Груп Союз" був укладений договір надання послуг від 01.07.2011 №39, предметом якого є надання юридичної підтримки, а також здійснення заходів з забезпечення безпеки діяльності.

На виконання вказаного договору, згідно актів здачі-приймання робіт від 31.07.2011 №№12, 13 позивачу надані юридичні послуги на суму 275000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 45833,33 грн.) та виписано податкову накладну від 31.07.2011 №292.

Також у справі наявна податкова накладна від 31.07.2011 №291 на суму 25000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.) виписана за виконання господарської операції з консультування з питань інформатизації в рамках договору від 01.07.2011 №38. А також акт здачі-приймання робіт від 31.07.2011 №9, згідно якого для позивача проведені роботи з влаштування бар'єрного огородження на суму 68080,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11346,67 грн.) та виписано податкову накладну від 31.07.2011 №287.

Водночас в обґрунтування правомірності формування спірних сум податкового кредиту позивачем будь-яких інших доказів суду не надано.

Таким чином, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтер Груп Союз", а лише вказують на їх фіксацію у податковому обліку.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Айдар ЛТД" на суму 35600,00 грн. та жовтень 2012 року на суму19996,00 грн., а також щодо правомірності формування валових витрат за 3 квартал 2012 року в сумі 37380,00 грн.

Зважаючи на повну відсутність будь-яких первинних документів на підтвердження факту проведення господарських операцій, як то придбання товарів (робіт, послуг), підтвердження сум витрат на їх придбання та руху активів у процесі здійснення господарської операції, відсутні законні підстави вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вичерпних доказів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, підтверджує зміну активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податку, а тому відсутні підстави вважати, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентами носять реальний характер.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.