Постанова № 40783386, 01.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року м. Львів № 813/4237/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Кулака І.О., представника відповідача Несторак Х.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000463910/8247 від 05.06.2014р.; податкового повідомлення-рішення №0000453910/8246 від 05.06.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з його контрагентами є реальними, товарними, оформленими належними первинними бухгалтерськими документами. Позивач вважає неприпустимим використання під час проведення перевірки та в акті, складеному за результатами такої перевірки актів про неможливість проведення зустрічних звірок із його контрагентами або іншими суб'єктами господарювання, з якими позивач жодних господарських взаємовідносин не мав.

Позивач вважає таку позицію недопустимою, вважає, що податковий орган не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача щодо заявленого позову заперечила з підстав, викладених у письмових заперечення долучених до матеріалів справи в судовому засіданні, зазначивши, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток. Зазначає, що у позивача відсутні усі необхідні документи на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Монтаженергопроект», ТОВ «Троник», ТОВ «Тарсан Плюс», ТОВ «Мегаторг 2013», ТОВ «Олія - Торг», такі як сертифікати якості, акти складського обліку, внутрішнього переміщення товарів, товарно-транспортні накладні, ліцензії, дозвіл на початок будівельних робіт, а подані до перевірки первинні документи не дають змоги підтвердити реальність господарських операцій. Посилається також на те, що в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України внесено акти про неможливість проведення зустрічних звірок із деякими із вищевказаних суб'єктів господарювання або ж їх контрагентами по ланцюгу поставок.

Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» зареєстроване 21 травня 2003 року Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області. Товариство взяте на податковий облік органами державної податкової служби 02 червня 2003 року. На даний час перебуває на обліку і СДПІ з ОВП у м. Львові ГУ Міндоходів.

У період з 15 квітня 2014 року по 16 травня 2014 року у позивача проводилась позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із певними суб'єктами господарювання за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2014 року.

23 травня 2014 року за результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №240/28-06-39-10/32475074.

05 червня 2014 року відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» №0000463910/8247, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 382 486,56 грн., та 44 398,05 грн. штрафних санкцій за порушення п.п.135.5.4 п.135.5. ст.135, п.137.1., 137.4., 137.10. ст.137, п.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138., п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України; п.5.1, п.п.5.2.1., п.5.2. п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- форми «Р» №0000453910/8246, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80 112,35 грн. та 40 056,17 штрафних санкцій за порушення п.п.14.1.185., п.14.1., ст.14, п.185.1., ст.185., п.188.1., ст.188., 198.2., 198.3., 198.6. ст.198, п.201.1, 201.7., п.201.10., ст.201 ПК України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час судового розгляду судом встановлено, що у акті перевірки №240/28-06-39-10/32475074 від 23 травня 2014 року відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із наступними контрагентами:

ТОВ «Монтаженергопроект», ТОВ «Троник», ТОВ «Тарсан Плюс», ТОВ «Мегаторг 2013», ТОВ «Олія - Торг» у продовж 2010-2013 років.

В обґрунтування вчинених порушень податкового законодавства відповідач у вказаному акті перевірки робить посилання на акти інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок із цими суб'єктами господарювання або їх контрагентами по ланцюгу поставок.

Так, в основу порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «МонтажЕнергоПроект», відповідач посилається на те, що згідно даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України встановлено розбіжності по розрахунках позивача із даним суб'єктом господарювання.

Зокрема за лютий 2013 року - 24859,87 грн., березень 2013 року - 6947,88 грн., травень 2013 року -8052,12 грн., липень 2013 року - 21458,67 грн.

Як вказує відповідач, вказані розбіжності виникли в результаті внесення в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України акту перевірки ТОВ «МонтажЕнергоПроект» по взаємовідносинах із його субпідрядними організаціями ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «А-Знак», яким не підтверджено фінансово-господарські взаємовідносини із вказаними субпідрядниками. У зв'язку із цим відповідачем зроблено висновок про порушення податкового законодавства саме позивачем, тобто безпідставне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по роботах та послугах, які на думку відповідача позивач не міг отримати від ТОВ «МонтажЕнергоПроект».

Судом встановлено, що 24 травня 2012 року між позивачем та ТОВ «МонтажЕнергоПроект» було укладено договір №24/05/12-01, предметом якого було виконання підрядником ТОВ «МонтажЕнергоПроект» електромонтажних, пусконалагоджувальних, проектних, та інших робіт по влаштуванню зовнішнього електропостачання об'єкту позивача.

Виконання вказаних робіт підтверджено актом № 07-12-002 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, актом № 08-13-002 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, актом № 03-21-008 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, актом № 08-30-009 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року.

Також ТОВ «МонтажЕнергоПроект» згідно вказаного договору було виписані позивачу наступні податкові накладні:

№20 від 10.06.2013р., №17 від 14.08.2013р., №57 від 19.07.2013р., №39 від 12.07.2013р., №26 від 05.07.2013р., №16 від 03.07.2013р., № 5 від 01.07.2013р., №37 від 13.08.2012р., №73 від 25.07.2012р., №66 від 23.07.2012р., №29 від 10.07.2012р., №13 від 06.06.2012р., №45 від 20.02.2013р., №8 від 01.03.2013р., №54 від 01.03.2013р., №16 від 14.05.2013р., №3 від 03.06.2013р.

Зауважень до змісту на форми вказаних податкових накладних, первинних документів у відповідача немає. Вищевказані податкові накладні були відображені позивачем у складі податкового кредиту у відповідних періодах.

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «МонтажЕнергоПроект» для виконання підрядних робіт згідно договору №24/05/12-01 залучало субпідрядні організації, реальність проведення господарських операцій із якими податковими органами не підтверджена, отже відповідачем не враховано позивачу у складі податкового кредиту із раніше перерахованих наступні податкові накладні:

№45 від 20.02.2013р. на суму без ПДВ 124299,35 грн.

№8 від 01.03.2013р. на суму без ПДВ 33333,35 грн.

№54 від 01.03.2013р. на суму без ПДВ 1406,05 грн.

№16 від 14.05.2013р. на суму без ПДВ 40260,60 грн.

№3 від 03.06.2013р. на суму без ПДВ 107293,35 грн.

Також 09 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «МонтажЕнергоПроект» було укладено договір №09/08/12-01, предметом якого була поставка трансформаторної підстанції ТП-3х1000 кВт та виконання електромонтажних і пусконалагоджувальних робіт по встановленню та введенню в експлуатацію даної ТП. Поставка та виконання вказаних робіт підтверджено актом № 08-30-010 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року. Згідно вказаного договору ТОВ «МонтажЕнергоПроект» було виписано наступні податкові накладні:

№49 від 28.0.2013р., №21 від 10.06.2013р., №6 від 01.07.2013р., №17 від 03.07.2013р., №27 від 05.07.2013р., №40 від 12.07.2013р., №58 від 19.07.2013р.

Відповідачем у Акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «МонтажЕнергоПроект» для виконання підрядних робіт згідно договору №24/05/12-01 залучало субпідрядні організації ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «А-Знак», реальність проведення господарських операцій із якими податковими органами не підтверджена, отже відповідачем не враховано позивачу у складі податкового кредиту із раніше перерахованих наступні податкові накладні:

№49 від 28.05.2013р. на суму без ПДВ 123812,00 грн.

№21 від 10.06.2013р. на суму без ПДВ 123812,00 грн.

Також відповідачем не враховано позивачу складі витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування, витрати понесені ним по взаємовідносинах із ТОВ «МонтажЕнергоПроект».

В бухгалтерському обліку операції з оприбуткування обладнання позивачем відображено проведенням Дт 1521 рах. «Капітальні інвестиції», Кт 6312 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Суд не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Долученими позивачем до матеріалів справи документами повною мірою підтверджується поставка та виконання ТОВ «МонтажЕнергоПроект» вищевказаних робіт. ТОВ «Монтаж ЕнергоПроект» являється зареєстрованою у встановленому порядку юридичною особою, володіє ліцензією на виконання такого роду робіт, ним розроблено та у встановленому порядку погоджено робочий проект зовнішнього електропостачання позивача, обладнання у встановленому порядку пройшло усі необхідні випробування та здано позивачем у експлуатацію. Наявність та функціонування даного обладнання не заперечується відповідачем, однак останній стверджує, що частину робіт по монтажу даного обладнання для позивача виконував не підрядник ТОВ «МонтажЕнергоПроект», а інша невстановлена особа. Таким чином, на думку відповідача, останній не мав права відносити до податкового кредиту суми по не підтверджених операціях та включати суми у розрахунок витрат.

Такий висновок відповідача не заслуговує на увагу через те, що позивач на виконання вказаних робіт із монтажу електричного обладнання уклав договори із ТОВ «МонтажЕнергоПроект», вказані роботи отримував безпосередньо від вказаного підрядника, жодних зауважень щодо обсягу робіт, первинних фінансово-господарських операцій щодо цих робіт у позивача немає. Взаємовідносини ТОВ «МонтажЕнергоПроект» та його субпідрядних організацій не мають жодного впливу на право позивача з формування податкового кредиту по операціях із ТОВ «МонтажЕнергоПроект» та на включення їх у складі витрат. В разі порушення вимог податкового обліку субпідрядними організаціями відповідальність за такі дії передбачена виключно для цих суб'єктів господарювання.

Щодо взаємовідносин позивача із іншими суб'єктами господарювання судом встановлено наступне.

03 січня 2013 року між позивачем та ПП «Троник» було укладено договір купівлі-продажу №10313, згідно якого останнім було поставлено позивачу будівельні матеріали на загальну суму 20 000 гривень (в тому числі ПДВ 3333,33 грн.).

В підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем до матеріалів справи долучено копії вищевказаного договору, видаткової накладної №771 від 29.03.2013р., податкової накладної №60 від 29.03.2013р., №4 від 06.02.2013р., №24 від 21.02.2013р., №19 від 06.03.2013р., ТТН, журнали реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження про оплату даного товару.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що придбання вказаних будівельних матеріалів позивачем належним чином відображено у бухгалтерському обліку, первинні бухгалтерські документи оформленні належним чином, а підставою для неврахування сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту стало внесення в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України акту Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.10.2013 року №54/20-11-22-02/32548833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Троник» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012 по 31.07.2013». У вказаному акті податковий орган зазначає, що ПП «Троник» не знаходиться за місцем його реєстрації. Одночасно ним робиться висновок про те, що непредставлення первинних документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства - це ознака нереальності здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Троник».

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Тарсан-Плюс» судом встановлено, що 11 квітня 2013 року між позивачем та ТОВ «Тарсан-Плюс» було укладено договір купівлі-продажу №11/04 згідно якого останнім було поставлено позивачу електротехнічну продукцію на загальну суму 12807 гривень, в тому числі ПДВ 2134,50 грн. На підтвердження реальності здійснення господарських відносин свідчать договір, видаткова накладна № 29 від 19.04.2013р., податкова накладна №29 від 17.04.2014р., шляховий лист автомобіля, письмові пояснення по використання в господарській діяльності даної продукції, журнали реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження про оплату даного товару.

В бухгалтерському обліку позивача операції з оприбуткування даного товару відображено проведенням Дт1521 рах. «капітальні інвестиції» Кт 631 рах. «розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 644 «податковий кредит» Кт 631 рах. «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Підставою для невизнання даної операції, належною операцією в розумінні господарської діяльності позивача стало внесення в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про відсутність ТОВ «Тарсан-Плюс» за зареєстрованим місцезнаходженням, на підставі цього податковим органом зроблено висновок про беззаперечне встановлення факту відсутності передачі товарів від ТОВ «Тарсан-Плюс» до контрагентів-покупців у зв'язку із ненаданням останнім для перевірки фінансових та первинних бухгалтерських документів.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Мегаторг 2013» судом встановлено, що 14 травня 2013 року між позивачем та постачальником ТОВ «Мегаторг 2013» було укладено договір поставки товару №14/05, згідно якого останнім було поставлено позивачу електротовари та вимірювальне обладнання на загальну суму 79894,93 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем надано суду договір, видаткову накладну №942 від 29.07.2013р, №610 від 10.06.2013р., №609 від 10.06.2013р., №611 від 10.06.2013р., №858 від 26.07.2013р., №830 від 18.07.2013р.№773 від 09.07.2013 р., №787 від 12.07.2013р., податкові накладні №77 від 26.07.2013р., №38 від 10.06.2013р., №147 від 29.07.2013р., №46 від 18.07.2013р., №21 від 12.07.2013р., №11 від 09.07.2013р., №36 від 10.06.2013р., №37 від 10.06.2013р., шляховий лист автомобіля, журнали реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження про оплату товару.

В бухгалтерському обліку позивача операції з оприбуткування даного товару відображено проведенням Дт 201 рах. «виробничі запаси» Кт 631 рах. «розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 644 «податковий кредит» Кт 631 рах. «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Підставою для виникнення розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Мегаторг 2013» відповідач у акті перевірки вказує внесення в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України акту Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.10.2013р. №55/20-11-22-01/38509344 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегаторг 2013» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень 2013 року. На підставі цього відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Мегаторг 2013» здійснює фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємств та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Олія-Торг» судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Олія-Торг» 26 листопада 2010 року було укладено договір №49 про поставку останнім для потреб позивача сільськогосподарської продукції - яблук. Згідно вказаного договору ТОВ «Олія-Торг» у грудні 2010 року було поставлено позивачу товар за загальну суму 1276915,20 грн.

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про безпідставність формування позивачем витрат по господарських операціях із вказаним контрагентом через те, що у Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України було внесено акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів від 08.04.2011 року № 1281/2301/37104971, яким зменшено податкові зобов'язання ТОВ «Олія-Торг» у зв'язку із відсутністю реальних поставок товарів. У зв'язку із цим відповідачем було прийнято рішення про неврахування у складі витрат господарських операцій позивача із ТОВ «Олія-Торг».

На підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивачем представлено суду договір, видаткові накладні про отримання товару, податкові накладні, довідки про кількість випущеної позивачем готової продукції із сировини, отриманої від ТОВ «Олія-Торг», довідку про реалізацію готової продукції позивачем.

Проаналізувавши в сукупності усі представлені сторонами докази та надані пояснення, суд приходить до висновку про те, що зібрані по справі докази повною мірою підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях із вищеназваними суб'єктами господарювання та правомірність включення таких сум при формуванні витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Таким чином, представлені позивачем вищевказані документи є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.) та відповідно належним чином підтверджують факт здійснення названих господарських операцій позивача та його контрагентів.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не пов'язує право суб'єкта господарювання на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або на включення їх до витрат із наявністю будь яких інших документів ніж первинні бухгалтерські документи.

Відносно ж доводів податкового органу про відсутність у позивача дозволу на початок будівельних робіт, карток складського обліку та інших документів, то суд зазначає, що відсутність таких документів не спростовує обставин щодо фактичного здійснення згаданих господарських операцій. Стосовно тверджень відповідача про не представлення позивачем сертифікатів якості та актів про фактичну якість та комплектність продукції, специфікацій та описів, то перевірка таких документів не належить до повноважень податкового органу. Вказане підтверджується пп.20.1.8. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, згідно якої податковий орган має право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Як вбачається із даної норми чинного законодавства, податковий орган не уповноважений на здійснення перевірки вказаних документів, адже вони не відносяться до первинних документів, оскільки не фіксують і не підтверджують господарську операцію. Крім того, наявність або відсутність сертифікатів якості та актів про фактичну якість та комплектність продукції, специфікацій та описів не спростовує обставин, щодо фактичного здійснення названих господарських операцій. Відповідно до статті 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження виключно відповідно до законів України, а тому здійснення повноважень, які не надані податковому органу чинним законодавством не передбачено.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних на переміщення товарів свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

Зокрема, в ухвалі № К/800/45872/13 від 16.10.2013 року Вищий адміністративний суд України зазначав, що відсутність ТТН є порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Отже, за умови надання суб'єктом господарювання всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку (зокрема, зареєстрованих податкових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт, рахунків, прибуткових ордерів, актів прийому-здачі ТМЦ тощо), які підтверджують його право на податковий кредит, ненадання лише документів на підтвердження факту транспортування товару не може бути підтвердженням факту нереальності здійснення господарських операцій.

Суд погоджується, що усі представлені позивачем документи, наявність майна, використання його у господарській діяльності повною мірою розкривають зміст господарських операції, та підтверджують понесені позивачем витрати для здійснення господарської діяльності та правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Первинні документи, представлені позивачем оформлені належним чином та відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідно підтверджують фактичні обставини щодо здійснення названих господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Оцінюючи встановлені обставини, зібрані докази та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Також, суд вважає, що висновки відповідача про вчинення порушень податкового законодавства позивачем не відповідають чинному законодавству України, оскільки зроблені без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем і ґрунтуються виключно на припущеннях щодо неможливості здійснення певними суб'єктами господарювання діяльності через незнаходження їх за місцем реєстрації станом на момент здійснення зустрічної звірки, а не в момент безпосереднього здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу, що висновки, у тому числі для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення їх в обліку платника податків, можуть бути зроблені та викладені у довідці або акті за результатами проведення зустрічної звірки лише за умови співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання.

Однак, як встановлено у даній справі звірка фактично не проводилась, про що свідчать акти про неможливість проведення зустрічних звірок. Причому в цих же актах податковими органами безпідставно, без вивчення інформації та з'ясування відомостей щодо фактів здійснення господарських операцій, зроблені висновки про їх відсутність.

Зразок форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який є додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011 № 236, не передбачено зазначення інформації про реальність господарських операцій та чинність укладених правочинів суб'єкта господарювання, щодо якого виявилось неможливим провести зустрічну звірку.

Висновки, викладені податковим органом в актах про неможливість проведення зустрічних звірок, є за своєю суттю нічим іншим, як висновками, складеними за результатами перевірки, які здійснюються податковим органом із метою контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства суб'єктами господарювання, а не з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, чим є по суті зустрічна звірка.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо проведення таких перевірок підприємств здійснені не на підставі та не у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, а тому є протиправними.

Щодо тверджень відповідача, що внесені в Систему автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України акти про неможливість проведення зустрічних звірок, суб'єктами відносно яких вони складені не оскаржувались, суд зазначає наступне, що поведінка суб'єктів владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) у правову невизначеність, оскільки з одного боку є висновки акта про встановлені порушення закону, а з іншого боку - відсутня можливість для оскарження такого акта або визнання його незаконним, з огляду на те, що акт є лише проявом зовнішньої фіксації перевірки і згідно кодексу адміністративного судочинства не підлягає оскарженню.

Такі дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу платника податків у податкових правовідносинах, який полягає у належній фіксації податковим органом обставин його господарської діяльності, неухильному дотриманні контролюючим органом визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності законом визначених підстав.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Крім того, така позиція касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі суб'єктом владних повноважень жодним чином не доведено вчинення порушень податкового законодавства позивачем, а зібраними по справі доказами висновки відповідача спростовані повністю.

Результати судового розгляду даної справи дають суду підстави для висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 05 червня 2014 року №0000453910/8246.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 05 червня 2014 року №0000453910/8247.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274 «а»; ЄДРПОУ 32475074) 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.