Ухвала суду № 40783125, 01.10.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"01" жовтня 2014 р. Справа № 817/1246/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю позивача, представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "22" липня 2014 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006571700 від 14.11.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 43968,00 грн., №0006581700 від 14.11.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 34315,65 грн., №0006591700 від 14.11.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128 від 18.12.2013 по єдиному соціальному внеску в розмірі 54249,69 грн.; рішення №28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2881,97 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006571700 від 14.11.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43968,00 грн., у тому числі за основним платежем на 29312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 14656,00 грн.; № 0006581700 від 14.11.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 34315,65 грн., у тому числі за основним платежем на 22877,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11438,55 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128 від 18.12.2013 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 54249,69 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2881,97 грн.

В решті позову відмовлено.

Присуджено на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 271,85 грн.

Не погоджуючись з даною постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.

Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Позивач та представник не визнали апеляційної скарги податкової інспекції.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області, взятий на облік як платник податку на додану вартість з 14.11.2008 згідно зі свідоцтвом НОМЕР_4 від 14.11.2008 (а.с.37, 38 т.1).

31.10.2013 року, за результатами документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт №278/17-47/НОМЕР_3 (а.с.17-36 т.1), яким було встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44, абз.1 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 22877,10 грн.; п.180.1 ст.180, п.183.3 ст.183, ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за перевіряємий період в сумі 29312,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року в сумі 9475,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 3095,00 грн., за березень 2012 року в сумі 15632,00 грн., за травень 2012 року в сумі 370,00 грн., за червень 2012 року в сумі 740,00 грн.; п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не нарахований єдиний внесок в сумі 54249,69 грн.; розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку сум утриманого з них податку" в редакції, затвердженій наказом ДПА України від 25.12.2010 №1020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784, ст.51 глави ІІ, пп. "б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України.

14 листопада 2013 року, на підставі вказаного акту, винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0006571700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43968,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 29312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14656,00 грн. (а.с.12 т.1);

- №0006581700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 34315,65 грн., в тому числі за основним платежем на суму 22877,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11438,55 грн. (а.с.13 т.1);

- №0006591700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн. (а.с.14 т.1).

- вимогу №Ф-128 від 18.12.2013 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 54249,69 грн. (а.с.15 т.1);

- рішення №28 від 18.12.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2881,97 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.16 т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що чинне законодавство України не передбачає реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем. Віднесення позивачем до валових витрат в сумі 138 324, 17 грн. з придбання транспортного засобу відповідає вимогам закону. Та обставина, що підприємцем не нараховуються амортизаційні відрахування на транспортний засіб, не дає органу державної податкової служби підстав для неврахування витрат з придбання відповідного транспортного засобу. Податкове повідомлення-рішення №0006591700 від 14.11.2013 є правомірне, підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи таку позицію суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Суб'єктами права власності за Цивільним кодексом України є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст.2, 318 Цивільного кодексу України).

Водночас серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Згідно зі ст.320 Цивільного кодексу України власник майна має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388, 07.09.1998, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371, транспортні засоби в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції реєструються за юридичними та фізичними особами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що чинне законодавство України не передбачає реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.2, ч.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, відповідно до п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток (п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України).

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті); інших витрат (визначаються згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 ст.138, п.140.1 ст. 140, ст. 141 цього Кодексу); крім витрат, визначених у п. 138.3 ст. 138 та у ст. 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ).

У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так само, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що віднесення позивачем до валових витрат в сумі 138 324, 17 грн. з придбання транспортного засобу відповідає вимогам закону. Та обставина, що підприємцем не нараховуються амортизаційні відрахування на транспортний засіб, не дає органу державної податкової служби підстав для неврахування витрат з придбання відповідного транспортного засобу.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.1.5). За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.1.6). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7).

В порушення вказаних положень, відповідачем у акті перевірки не вказано господарські операції, які на думку відповідача не підтверджені первинними документами, не наведено жодних доказів порушення позивачем податкового законодавства. Не надані відповідні докази відповідачем і під час судового розгляду адміністративної справи.

Перевіряючи правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд враховує, що відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У відповідності до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідачем не доведено порушення ФОП ОСОБА_5 п.180.1 ст.180, п.183.3 ст.183, ст.198 Податкового кодексу України, висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не підтверджений належними й допустимими доказами, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0006571700 від 14.11.2013 є протиправним та підлягає до скасування, а адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно з п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, було встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006591700 від 14.11.2013 є правомірне, підстави для його скасування відсутні.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту судової постанови - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

У відповідності до п. 4, п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що донарахування єдиного внеску в сумі 50856,03 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2542,6 грн. є безпідставним.

Крім цього, суд встановив, що актом документальної планової перевірки Костопільської МДПІ від 25.06.2012 № 270/17-47/НОМЕР_3 було встановлено порушення пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.167.1 ст.167, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2751,9 грн. (а.с.206-235 т.3).

На підставі обумовленого акта перевірки Костопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 002453170 про збільшення ФОП ОСОБА_5 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2751,90 грн. основного платежу та 366,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 в адміністративній справі № 817/4147/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2014, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 002453170 визнано протиправним та скасовано (а.с.39-44, 45-50 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи, що судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, за участю тих самих сторін спростовані висновки податкового органу щодо заниження оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_5 за 2011 рік в сумі 9780,00 грн., відтак донарахування позивачу єдиного соціального внеску на зазначену суму в розмірі 3393,66 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 339,27 грн. суд вважає неправомірним.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" липня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено 06 жовтня 2014 року

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.С.Руданського,5,м.Костопіль,Рівненська область,35000

- ,