Ухвала суду № 40783104, 01.10.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"01" жовтня 2014 р. Справа № 817/1375/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області про визнання незаконною та скасування постанови, скасування акту опису та арешту майна ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №36618807 від 20.02.2013 року та скасування акту опису та арешту майна від 01.03.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, скасування акту опису та арешту майна відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позов задовольнити.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

З врахуванням приписів статей 196,197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №10//180208, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 6150 доларів США з розрахунку 14% річних (а.с.5-7).

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між ПАТ «БМ Банк» та позивачем було укладено договір іпотеки №10/3/180208/1, згідно з умовами якого Іпотекодавець (ОСОБА_3) передав в іпотеку Іпотекодержателю (ТОВ «БМ Банк») земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.8-9).

Матеріали справи свідчать, що 10.11.2011 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис № ВРН951526 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 56 109 000 00:02:002:0006, що належить на праві власності ОСОБА_3, на користь ПАТ «БМ Банк» (а.с.10-11).

18.02.2013 року на адресу ВДВС Острозького РУЮ надійшла заява ПАТ «БМ Банк» №14 від 14.02.2013 року про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом (а.с.82).

У зв'язку з чим 20.02.2013 року старшим державним виконавцем Воронецькою К.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.87-88), яка 27.02.2013 року була направлена сторонам виконавчого провадження, про свідчить супровідний лист №10-01-28/1161/4 (а.с.86).

01.03.2013 року державним виконавцем проведено опис та арешт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності та є предметом, на який необхідно звернути стягнення (а.с.90-95).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що оскільки 15.11.2011 року стягувач пред'явив виконавчий напис ВРН № 951526, виданий 10.11.2011 року, до виконання, то строк пред'явлення даного виконавчого документа до виконання в силу вимог п.1 ч.1 ст.23 Закону України № 606 перервався.

З поверненням відповідачем 25.10.2012 року вказаного виконавчого напису стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення встановився новий строк пред'явлення цього виконавчого документа до виконання після переривання - з дня його повернення, тобто з 25.10.2012 року.

Стягувач - ПАТ «БМ Банк», подавши заяву вх. 18.02.2013 року до ВДВС Острозького РУЮ про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом ВРН № 951526 від 10.11.2011 року, діяв в межах строку, встановленого чинним законодавством для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у відповідача не було.

З акту опису та арешту майна від 01.03.2013 року, слідує, що державним виконавцем звернено стягнення на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 Крім того, як вбачається з матеріалів справи на описане майно встановлено обмеження права користування ним: заборонено відчужувати.

Держаним виконавцем застосовано арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Таким чином, суд зазначає, що даний акт прийнятий на підставі і в порядку передбаченому Законом України № 606, а тому правові підстави для його скасування також відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 606).

Відповідно до статті 2 Закону № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ст.17 Закону України № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5)посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6)постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7)постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9)рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

В силу вимог частини 1 ст.19 Закону України № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Так, у ч. 2 цієї статті зазначається, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2011 року відповідачем було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису ВРН № 951526, виданого 10.11.2011 року приватним нотаріусом про звернення стягнення на нерухоме майно, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №29853873 від 15.11.2011 року (а.с.75).

Однак, ВДВС Острозького РУЮ встановлено, що стягувач (ПАТ «БМ Банк») не виявив бажання залишити майно боржника ( ОСОБА_3 ), не реалізоване під час виконання рішення. У зв'язку з чим 25.10.2012 року відповідачем постановлено повернути стягувачу виконавчий документ, а саме: виконавчий напис ВРН № 951526 від 10.11.2011 року, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.10.2012 року (а.с.78).

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України № 606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В силу вимог ст. 23 цього Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Таким чином, оскільки 15.11.2011 року стягувач пред'явив виконавчий напис ВРН № 951526, виданий 10.11.2011 року, до виконання, то строк пред'явлення даного виконавчого документа до виконання в силу вимог п.1 ч.1 ст.23 Закону України № 606 перервався.

З поверненням відповідачем 25.10.2012 року вказаного виконавчого напису стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення встановився новий строк пред'явлення цього виконавчого документа до виконання після переривання - з дня його повернення, тобто з 25.10.2012 року.

Частиною 1 ст. 25 Закону України № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 26 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2)неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4)пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5)якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6)невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За наведених обставин, стягувач - ПАТ «БМ Банк», подавши заяву вх. 18.02.2013 року до ВДВС Острозького РУЮ про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом ВРН № 951526 від 10.11.2011 року, на переконання суду, діяв в межах строку, встановленого чинним законодавством для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у відповідача не було.

Крім того, державний виконавець, відповідно до норм ст.25 Закону України № 606 зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. З цього слідує, що відповідачем в межах норм чинного законодавства прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 36618807 від 20.02.2013 року.

Частиною 3 ст. 19 Закону України № 606 встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Керуючись цією нормою, стягувач - ПАТ «БМ Банк» у своїй заяві (вх. 18.02.2013 року) до ВДВС Острозького РУЮ просив, одночасно з відкриттям виконавчого провадження за виконавчим написом ВРН № 951526 від 10.11.2011 року, накласти арешт на предмет іпотеки та оголосити заборону про його відчуження.

Відповідно до ч.1, 2 ст.57 Закону України № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно із ч.5 ст.57 цього Закону про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З акту опису та арешту майна від 01.03.2013 року, слідує, що державним виконавцем звернено стягнення на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 Крім того, як вбачається з матеріалів справи на описане майно встановлено обмеження права користування ним: заборонено відчужувати.

Держаним виконавцем застосовано арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Таким чином, суд зазначає, що даний акт прийнятий на підставі і в порядку передбаченому Законом України № 606, а тому правові підстави для його скасування також відсутні.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог, так як відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятої ним постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №36618807 від 20.02.2013 року та акту опису та арешту майна по виконавчому написі ВРН № 951526 від 10.11.2011 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35800

3- відповідачу/відповідачам: Відділ державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області пр.Незалежності,9,м.Острог,Острозький район, Рівненська область,35800

4 - представнику позивача - ОСОБА_4, АДРЕСА_3