Ухвала суду № 40783095, 07.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/5654/12 Головуючий у І інстанції Бончев І.В.Провадження № 11/780/361/14 Доповідач у 2 інстанції ЧеркасовКатегорія 41 07.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого, судді: - - Черкасова В.М.

суддів: - Дриги А.М., Шевченка О.В.,

за участю прокурора: - Стаховської Н.О.,

засудженої: - ОСОБА_5,

захисника: - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за клопотанням засудженої ОСОБА_5 про застосування до неї ЗУ «Про амністію у 2014 році» та апеляцією засудженої ОСОБА_5 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року яким,-

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, з вищою освітою, розлучену, маючу на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючу, зареєстровану та постійно проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, судиму 31.05.2012 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 199 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком тривалістю в 1 рік,

засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на два роки; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосування ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на три роки з конфіскацією ? частини майна, яке є власністю засудженої; за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на два роки. За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на три роки з конфіскацією ? частини майна, яке є власністю засудженої.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2012 року в частині засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України підлягає самостійному виконанню.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно оскаржуваного вироку 06.10.2011 року близько 11 год. 30 хв. в будинку АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів із метою власного збагачення за рахунок продажу психотропних речовин, обіг яких обмежено, ОСОБА_5 умисно незаконно збула ОСОБА_7 за 152 грн. медичний шприц одноразового використання, який містив 0,0269 г. амфетаміну.

Об 11 год. 55 хв. 06.10.2011 року ОСОБА_7 встановленим порядком передав працівникам міліції цю незаконно збуту ОСОБА_5 психотропну речовину - амфетамін, обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабіну Міністрів України № 770 від 06.05.2000.

18.10.2011 року об 11 год. 00 хв. за вище вказаною адресою, діючи з корисливих мотивів із метою власного збагачення за рахунок продажу психотропних речовин, обіг яких обмежено, ОСОБА_5 умисно, повторно незаконно збула ОСОБА_7 за 140 грн. медичний шприц одноразового використання, який містив 0,0077 г. метамфетаміну. Того ж дня ОСОБА_7 встановленим порядком передав працівникам міліції цю незаконно збуту ОСОБА_5 психотропну речовину - метамфетамін, обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабіну Міністрів України № 770 від 06.05.2000.

01.11.2011 року близько 10 год. 30 хв. в будинку АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок продажу психотропних речовин, обіг яких обмежено, ОСОБА_5 умисно, повторно незаконно збула ОСОБА_7 за 130 грн. медичний шприц одноразового використання, який містив 0,014 г. метамфетаміну. Того ж дня ОСОБА_7 встановленим порядком передав працівникам міліції цю незаконно збуту ОСОБА_5 психотропну речовину - метамфетамін.

03.11.2011 року під час обшуку у період з 11 год. 30 хв. до 15 год. 30 хв. в будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5, на його веранді за стендом електричного лічильника, а також у великій кімнаті в тумбі меблевої стінки виявлено та вилучено відповідно 2,06 та 13, 21 г., а всього 15,27 г. канабісу, який вона без мети збуду, для власного вживання, умисно незаконно придбала і зберігала, у зв'язку з чим будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 307 КК України, ОСОБА_5 повторно вчинила незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

Не погоджуючись з вироком суду ОСОБА_5 подала апеляцію, в якій просить зменшити розмір конфіскації до мінімуму, а також змінити міру запобіжного заходу. Зазначаючи, що вона хворіє на тяжку хворобу, на утриманні має двох дітей, одно з яких неповнолітнє.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 просить змінити свою апеляцію в частині прохання, а саме скасувати вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області в частині додаткового покарання, а саме конфіскації майна ? частини апелянт, вважає неправомірним, оскільки їй належить ? частини жилого будинку, в якому вона мешкає з двома дітьми іншого житла у неї немає, то єдине житло не підлягає конфіскації та застосувати до неї п.2 ч. 3 ст. 81 КК України та звільнити в залі суду.

Крім того, засуджена ОСОБА_5 подала клопотання про застосування до неї ЗУ «Про амністію у 2014 році» та звільнити її від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу щодо неї закрити, оскільки на момент набрання чинності вищевказаного Закону, не відбута частина призначеного покарання становить менше 1 року.

В доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 просить вирок змінити, в частині призначення покарання та призначити остаточне покарання 2 роки 11

місяців та 7 днів, без призначення додаткового покарання - конфіскації майна. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 абсолютно не становить суспільної небезпеки, покарання нею фактично відбуте і умовах більш жорстоких, ніж визначено законодавством. Що стосується додаткового покарання ОСОБА_5 є власником ? частини невеликого приватного будинку у м. Фастові, у якому проживала разом із неповнолітньою дочкою. Частина вказаного будинку є єдиним житлом їх сім'ї, відповідно, конфіскація житлового приміщення згідно вироку, залишає сім'ю на вулиці, що само по собі не може бути справедливо. Питання конфіскації майна ОСОБА_5, яким у тому числі, ухвалювалося житлове питання її неповнолітньої дочки, вирішувалося у порушення вимог вищенаведеного Закону, відповідно, не дотримання правильності процедури розгляду цього питання, викликає сумнів у законності застосування додаткового покарання.

В запереченнях на апеляцію ОСОБА_5, прокурор просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляцію без задоволення, оскільки вирок суду є законним та обґрунтованим, а призначене їй покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не заперечує проти задоволення клопотання про застосування ЗУ «Про амністію у 2014 році», засуджену та захисника, які просили задовольнити апеляцію та клопотання, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченій, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Вирок суду у частині доведеності вини ОСОБА_5 і правильності юридичної кваліфікації її дій по даним епізодам ніким не оскаржується.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, що в апеляції не заперечується.

Юридична кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.309 КК України є правильною.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_5 врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, обставини скоєння злочинів, причини та умови, які сприяли вчиненню злочинів, дані про особу винної, зокрема те, що за місцем проживання характеризується посередньо, суспільно корисною працею не займається, але хворіє на тяжкі захворювання, публічно осудила свою протиправну діяльність, має неповнолітню дитину, яка потребує її допомоги та опіки, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судима. Обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, що злочин вчинила під впливом іншої залежності, а також враховано, що саме її діями негативного впливу на життя, здоров'я та благополуччя людей, не відбулося. Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно до ст. 2 Законом України "Про амністію у 2014 році" звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднанні з насильством, небезпечним для життя і здоров»я, якщо вони на день набрання

чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Як вбачається із матеріалів справи, строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислюється з - 03.11.2011 року. Засуджена на момент набрання чинності Законом України "Про амністію у 2014 році" відбула не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Відповідно до Закону України „Про Амністію у 2014 році" до засудженої ОСОБА_5 не встановлено обмежень щодо не застосування цього Закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку суду посилання на застосування до засудженої ОСОБА_5 конфіскації майна на підставі ст.. 69 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляцію засудженої ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.01 2013 року, щодо ОСОБА_5 в частині додаткового покарання - змінити.

На підставі ст.. 69 КК України виключити з резолютивної частини вироку посилання на застосування додаткового покарання - конфіскація ? частини майна, яке є власністю засудженої.

Застосувати до ОСОБА_5 ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком Фастівського мііськрайонного суду Київської області від 23.01 2013 року.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: