Рішення № 40781439, 01.10.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2014 Справа № 920/1271/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова група», м. Суми

про стягнення 44625 грн. 13 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - С.А.Жулавський (довіреність №27/24.06.14 від 24.06.2014)

від відповідача - О.В.Краснонос (довіреність б/н від 01.02.2013)

За участю секретаря судового засідання - І.М.Петрович

В судовому засіданні, розпочатому 25.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін оголошувалась перерва до 01.10.2014 до 12 год. 30 хв.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість договором №1751-1 від 01.02.2013 у сумі 44625 грн. 13 коп., в тому числі: основний борг - 37738 грн. 61 коп., пеня - 2193 грн. 29 коп., 3% річних - 415 грн. 95 коп., інфляційні збитки - 4277 грн. 28 коп., а також судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач подав відзив №045 від 29.07.2014 на позовну заяву, в якому вказує, що відповідно до платіжного доручення №15 від 31.03.2014 здійснив платіж на суму 28077 грн. 24 коп., з цільовим призначенням платежу: оплата рахунку №1751 від 31.01.2014, оплата рахунку №1715 від 28.02.2014, а отже заборгованість складає 11656 грн. 48 коп.

Представник позивача надав до суду за супровідним листом №13194 від 30.07.2014 копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У додаткових запереченнях проти позову, поданих до суду 02.09.2014, відповідач зазначав, що сума позовних вимог є завищеною та не погоджується з її нарахуванням.

Від позивача до суду надійшла заява № 93463 від 09.09.2014 про зміну підстави позову, у якій він зазначав, що борг виник не тільки на підставі договору № 1751-Т від 01.02.2013, а й на підставі договору № 1751-Т від 01.11.2012 (який діяв з 01.11.2012 по 31.01.2013), у зв'язку з чим, не змінюючи суми позовних вимог, позивач змінює лише підставу виникнення заборгованості.

Відповідач надав до суду заяву №24/8 від 25.09.2014 про залишення позовної заяви без розгляду, в якій вказує, що особа, яка підписала позовну заяву, а саме ОСОБА_3 - не має права підписувати позов.

Крім того відповідач подав відзив №25/8 від 25.09.2014 на позовну заяву, в якому зазначає, що в розпорядженні відповідача перебуває лише частина приміщення, а саме: 63,15 % від загальної площі, а тому вважає, що витрати по сплаті послуг повинні нести і інші власники приміщення.

В судове засідання 01.10.2014 від представника відповідача надійшов відзив № 30/09, у якому відповідач заперечує проти вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 1751-Т від 01.11.2012, а також зазначає, що відповідно до платіжних доручень № 48 від 09.09.2014 та № 61 від 24.09.2014 ним сплачено 6872 грн. 18 коп. Також у поданому відзиві відповідач заперечує проти об'єднання вимог позивача в одне провадження.

Розглянувши заяву позивача № 13463 від 09.09.2014 про зміну підстави позову, суд зазначає наступне.

Заявою про зміну підстави позову позивач фактично об'єднав вимоги до відповідача, які виникли з різних договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь одні і ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або рішенні.

У відповідності до п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

З аналізу поданих позивачем доказів суд дійшов висновку, що об'єднання вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, в зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви позивача, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань за двома договорами: №1751-Т від 01.11.2012 та № 1751-Т від 01.02.2013, а тому відмовляє в задоволенні заяви позивача про зміну підстави позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова група» (відповідачем у справі) був укладений договір № 1751-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно умов даного договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1.).

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комінальних послуг відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.3 договору розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами (нормами) споживання - договірними навантаженнями вказаний у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності з положеннями п.п. 3.2-3.5 укладеного договору № 1613-Т розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач (відповідач) до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю (позивачу) вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно до 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток № 3) є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Обов'язок відповідача оплачувати послуги в установлені цим договором строки передбачений п. 4.2.1 договору № 1751-Т від 01.02.2013.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує і розрахунок за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у встановлені договором строки та у встановленому розмірі не проводить.

Факт належного виконання умов договору позивачем за лютий 2013 року - березень 2014 року підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг за лютий, березень, листопад, грудень 2013 року; актами прийому-передачі теплової енергії за січень-березень 2014 року; рахунками на оплату наданих послуг за вказані періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати вартості наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим сума несплаченої заборгованості станом на дату звернення позивача з даним позовом до господарського суду за договором № 1751-Т від 01.02.2013 склала 14872 грн. 18 коп.

Протягом судового розгляду справи було встановлено, що відповідно до платіжних доручень № 48 від 09.09.2014 та № 61 від 24.09.2014 відповідачем було сплачено на виконання умов договору № 1751-Т від 01.02.2013 6872 грн. 18 коп.

Враховуючи, що сплата частини богу відбулась після порушення провадження у справі, суд зазначає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Несплачена ж частина основного боргу відповідача у розмірі 8000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з нього на користь позивача у примусовому порядку.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1233 грн. 45 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 3% річних в сумі 304 грн. 02 коп., 2092 грн. 03 коп. інфляційних збитків.

Умовами укладеного договору (пунктом 5.1.5) сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо заявлення ним до стягнення з відповідача 1233 грн. 45 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 3% річних в сумі 304 грн. 02 коп., 2092 грн. 03 коп. інфляційних збитків.

Заяву представника відповідача № 24/08 від 25.09.2014 про залишення позовної заяви без розгляду суд залишає без задоволення, оскільки наявними матеріалами справи підтверджені повноваження ОСОБА_3 на підписання позовної заяви (належним чином завірена копія довіреності № 658 від 16.11.2011, видана ОСОБА_3, підтверджує факт надання останньому повноважень на підписання позовної заяви та звернення до суду).

Клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі співвласників лабораторно-виробничого корпусу, розташованого по вул. Білопільський шлях, 24 у м. Суми (місцезнаходження об'єкту надання послуг за спірним договором), викладене ним у відзиві № 25/08 від 25.09.2014, суд також залишає без задоволення, оскільки це стосується відносин, які виникли відповідно до умов договору № 1751-Т від 01.11.2012, а суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду у межах даного судового провадження вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за цим договором.

Згідно із ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на рахунок позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова група» (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 24; код ЄДРПОУ 37785758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; код ЄДРПОУ 33698892) 8000 грн. 00 коп. основного боргу, 1233 грн. 45 коп. пені, 304 грн. 02 коп. суму 3% річних, 2092 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 1827 грн. 00 коп. витрат позивача по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 6872 грн. 18 коп. - припинити.

4.В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.10.2014.

Суддя В.Л.Котельницька