Рішення № 40781401, 06.10.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 925/1252/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі - Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Василик М.І. за довіреністю, представника першого відповідача - Шулик О.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", с. Проліски Бориспільський район Київська область до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки", с. Тіньки Чигиринський район Черкаська область (перший відповідач) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв", с. Федорівка Каховський район Херсонська область (другий відповідач) про стягнення 678 732,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (далі за текстом - відповідач №1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (далі за текстом - відповідач №2), у якому просить суд стягнути солідарно з обох відповідачів на користь позивача 1 678 732,82 грн., з яких : сума основного боргу в розмір 1 223 732,80 грн., штраф - 258 559,92 грн., 3 % річних - 33 539,62 грн., інфляційні - 162 900,48 грн., а також 33574,66 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та першим відповідачем було укладено договір від 15.01.2013 № 6271/011064 (далі - Договір). Сторонами було укладено Додаток (Специфікацію) № 1 від 15.01.2013 до Договору, згідно якого позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 397536,00 грн., з яких 79507,20 грн. сплачено першим відповідачем, борг становить 318028,80 грн. Сторони уклали Додаток (Специфікацію) № 2 від 21.01.2013 до Договору, згідно якого позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 1223604,00 грн., з яких 259480,80 грн. сплачено першим відповідачем, борг становить 964123,20 грн. Сторони уклали Додаток (Специфікацію) № 3 від 21.01.2013 до Договору, згідно якого позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 441580,80 грн., вартість якого неоплачена повністю, відповідно борг складає 441580,80 грн. Станом на 12.11.2013 борг першого відповідача перед позивачем із оплати вартості товарів, поставлених згідно Договору та Додатків № 1 - № 3 до нього , складає 1723732,80 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 12.11.2013. 09.04.2014 перший відповідач частково сплатив борг у розмірі 500000,00 грн., таким чином станом на 11.07.2014 борг становить 1223732,80 грн. Також позивачем із другим відповідачем укладено договір поруки від 21.01.2013, яким забезпечується виконання Договору та додатків до нього. Оскільки відповідачі не виконали свої зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно вказаний борг.

У заяві від 18.08.2014 позивач просить суд прийняти дану заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу; просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідачів на користь позивача: суму основного боргу в розмірі 223732,80 грн., штрафу - 258559,92 грн., три проценти річних - 33539,62 грн. інфляційні - 162900,48 грн., а всього: 678 732,82 грн., стягнути солідарно з відповідачів суму судового збору у розмірі 13574,66 грн.; повернути позивачу із державного бюджету суму зайвого судового збору у розмірі 20000,00 грн.

Заява мотивована тим, що перший відповідач частково сплатив позивачу суму основного боргу , а саме: 08.08.2014 - 500000,00 грн. та 11.08.2014 - 500000,00 грн. станом на 18.08.2014 основний борг першого відповідача перед позивачем складає 223732,80 грн. До стягнення залишаються без зміни вимоги щодо сум штрафу, три проценти річних та інфляційних.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У відзиві на позовну заяву перший відповідач вказав, що заборгованість на час розгляду справи в суді становить 223 732,80 грн., що підтверджується атом взаємних розрахунків від 27.08.2014 між першим відповідачем та позивачем; перший відповідач позовні вимоги не визнає частково. а саме в частині стягнення 15% штрафу від суми простроченого грошового зобов'язання, що передбачений в п. 10 Специфікацій до Договору, оскільки при укладені Договору сторони чітко визначили відповідальність сторін у разі порушення умов договору, в положеннях Договору немає пункту, який би передбачав таку відповідальність покупця, як 15% штрафу за порушення умов оплати товару, відповідно до ст. 564 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, Зміна договору в частині відповідальності сторони повинна була бути оформлена Додатковою угодою до договору, тобто в тій самій формі, що й договір, а Специфікація за своєю правовою природою є лише додатком до Договору, яка не змінює умов Договору, а лише доповнює його зміст, сторони в Договорі передбачили, що в Додатках зазначаються: асортимент, кількість та одиниця виміру, базис (умови) поставки, ціна за одиницю виміру товару, вартість товару та строки оплати вартості товару, Специфікація не є документом належної форми, який би змінював умови основного договору, враховуючи це просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 258559,92 грн. штрафу.

У відзиві на позовну заяву другий відповідач вказав, що позовні вимоги в частині стягнення солідарно із відповідача № 1 та відповідача № 2 штрафу в сумі 258 559,92 грн. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне: згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (ст. 1, ст. 3) , отже за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання можливе лише стягнення пені, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ. Посилається також на ст. 231 ГК України, вказує постанову Верховного суду України від 07.11.2011 №3-121гс11.

У письмових запереченнях позивач вказав, що основний борг в сумі 1 678 732,82 відповідачі визнали повністю, що підтверджується погашенням суми основного боргу; відповідач-1 не визнає позовні вимоги в частині стягнення 15% штрафу від суми простроченого грошового зобов'язання, що передбачено в п. 10 Специфікацій до Договору, у своїх доводах посилається на те, що даний вид відповідальності - штраф не передбачено у договорі, а вказаний лише у Додатках (Специфікаціях) до Договору, які не можуть бути документом належної форми для вчинення таких змін до Договору згідно ст. 654 ЦК України. Позивач вважає доводи безпідставними такими, що спростовуються п. 9.2. Договору, у якому передбачена відповідальність та вказано, якщо інша відповідальність не передбачена в Додатках до Договору. Відповідач-2 теж не визнає позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, посилаючись на ч. 2 ст. 343 ГК України , ст. 1, ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і роблячи висновок, що за порушення грошового зобов'язання можу бути стягнуто тільки пеню, сума якої не перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Позивач не погоджується з даними доводами, виходячи з ч. 4 ст. 231 ГК України. Враховуючи викладене, позивач правомірно просить суд стягнути штраф, встановлений Договором, а також , керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України вимагає у боржника сплати інфляційних та 3% річних, Позивач звертає увагу суду, що відповідач-1 не заперечує з приводу стягнення інфляційних та 3% річних. Крім того, положення ч. 2 ст. 343 ГК України, на які посилається відповідач -2 застосовуються до правовідносин у фінансовій та банківській діяльності (назва гл. 35 ГК).

Перед судовим засіданням до суду надійшло клопотання першого відповідача про залучення додаткових заперечень проти позову, у яких перший відповідач вказав, що підтримує свої заперечення, викладені у відзиві на позов щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 258 559,92 грн. штрафу, також перший відповідач просить суд відмовити позивачу в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 162 900,48 грн., з огляду на те, що відповідно до Специфікацій до Договору ціна за одиницю товару та вартість товару визначена в іноземній валюті в доларах США, у зв'язку з чим слід керуватись п. 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, звертає увагу на п. 2.1. Специфікацій до Договору, таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат не можуть бути задоволені судом, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів - 258 559,92 грн. штрафу та 162 900,48 грн. інфляційних втрат.

Другий відповідач представника у судове засідання не напрвив з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відміткою канцелярії суду зі зворотнього боку ухвали суду про відкладення розгляду від 04.09.2014.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзиви відповідачів; щодо додаткових заперечень першого відповідача, то Додатки до Договору мають посилання на гривневий еквівалент - п. 2.2., всі платежі здійснювались в гривнях, посилається на ст. 533 ЦК України, вважає, що вказана першим відповідачем постанова Пленуму не стосується контракту між сторонами; повідомляє, що основний борг, що заявлений, дійсно повністю погашений;

- представник першого відповідача дотримувалася письмових заперечень та додаткових заперечень; вказала, що Договір валютний, тому згідно п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 просить не задовольняти позовні вимоги щодо стягнення інфляційних; також заперечила і проти стягнення штрафу, підстави зазначені у поданому раніше відзиві.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника першого відповідача, судом встановлені наступні обставини.

15 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" ( продавець за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (покупець за договором, перший відповідач у справі) укладено договір № 6271/011064 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, зобов'язався прийняти й оплатити товар (насіння), в кількості, асортименті. у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного Договору (п.1.1.).

Договір, містить, зокрема, такі умови:

- асортимент, кількість та одиниця виміру, базис 9умови) поставки, ціна за одиницю виміру товару, вартість товару та строки оплати вартості товару узгоджуються сторонами в відповідних додатках. які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2.);

- право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання товару покупцем, якщо інше не зазначено у відповідному додатку до

договору (п. 4.3.);

- передача товару, оформлюється накладними, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін (п. 4.4.);

- ціна за одиницю виміру товару, вартість товару та строки оплати вартості товару зазначаються у додатках до даного договору (п. 5.1.);

- у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк товару з урахуванням ПДВ за кожний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в Додатках до даного договору (п. 9.2.);

- усі доповнення і додатки до даного договору мають силу, якщо вони виконані письмово і підписані уповноваженими представниками обох сторін. Усі доповнення і додатки є невід'ємною частиною договору ( п. 10.3.).

15 січня 2013 року сторони уклали Додаток № 1 - Специфікацію до Договору, відповідно до умов якого позивач постачає першому відповідачу. а перший відповідач приймає та зобов'язується оплатити наступний товар - соняшник (п. 1.). Згідно п. 2.1. загальна вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 48 480,00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку*. За умовами даного договору "курс перерахунку" - середньозважений курс на міжбанківському ринку, опублікований на сайті Національного банку України (www.bank.gov.ua) на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору, збільшений на 1%. Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного договору, а саме: 8,20 гривень за 1 долар США. Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даного Додатку та визначений в п.2.2. даного договору. У п. 2.2. Додатку № 1 до Договору встановлено, що на адату підписання даного Додатку гривневий еквівалент вартості товару, без ПДВ, складає 397 536,00 грн. У зв'язку з можливою зміною гривневого еквіваленту вартості товару через коливання валютного курсу долара США, остаточний гривневий еквівалент вартості товару визначається сумою гривневих платежів, що підлягають здійсненню за даним Додатком. У п. 7 встановлено, що термін поставки товару : до 31 березня 2013 року за умови належного виконання покупцем умов оплати авансу згідно п. 8. 1 та 8.2. даного договору. Згідно п. 8 Додатку № 1 до Договору порядок оплати вартості товару: покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару на наступних умовах: аванс, в розмірі 10% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 4 848,00 доларів США, і підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 лютого 2013 року (п. 8.1.). 10% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 4 848,00 доларів США і підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 березня 2013 року (п. 8.2.). 80% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 38 784,00 доларів США та підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20 жовтня 2013 року (п. 8.3.). У п. 10 Додатку № 1 до Договору встановлено, що в разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п. 8.3. даного Додатку. покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного додатку.

21 січня 2013 року сторони уклали Додаток № 2 - Специфікацію до Договору, відповідно до якого позивач постачає першому відповідачу, а перший відповідач приймає та зобов'язується оплатити наступний товар - кукурудза (п. 1.). Загальна вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 158 220,00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку* (п. 2.1.). На дату підписання даного Додатку гривневий еквівалент вартості товару, без ПДВ, складає 1 297 404,00 грн. (п. 2.2.). термін поставки товару: до 31 березня 2013 року за умови належного виконання покупцем умов оплати авансу згідно п. 8.1. та 8.2 даного договору (п. 7). Порядок оплати вартості товару: покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару на наступних умовах. (п. 8.) Аванс, в розмірі 10 % від загальної вартості, що складає гривневий еквівалент 15 822,00 доларів США, і підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 лютого 2013 року. (п. 8.1.). 10% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 15 822,00 доларів США, і підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 березня 2013 року (п. 8.2.). 80% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 126 576,00 доларів США, та підлягає оплаті по курсу перерахунку, до 20 жовтня 2013 року (п. 8.3.). В разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п. 8.3. даного Додатку. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного додатку (п. 10).

21 січня 2013 року сторони уклали Додаток № 3 - Специфікацію до Договору, за умовами якого продавець постачає першому відповідачу. а відповідач приймає та зобов'язується оплатити наступний товар - кукурудзу (п. 1.). загальна вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 40 524,00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку*. За умовами даного договору "курс перерахунку" - курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору, опублікований на сайті http://mezhbank.org.ua. Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного договору, а саме: 10,90 гривень за 1 Євро. В разі відсутності доступу на сайт http://mezhbank.org.ua для визначення курсу перерахунку сторони використовуватимуть курс Євро, встановлений Національним банком України на день перерахування коштів по даному договору, збільшений на 1%. сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даного додатку та визначений в п. 2.2. даного додатку (п. 2.1.) На дату підписання даного додатку гривневий еквівалент вартості товару, без ПДВ, складає 441 711,60 грн. У зв'язку з можливою зміною гривневого еквіваленту вартості товару через коливання валютного курсу євро, остаточний гривневий еквівалент вартості товару визначається сумою гривневих платежів, що підлягають здійсненню за даним додатком. (п. 2.2.). термін поставки товару: до 10 квітня 2013 року за умови належного виконання покупцем умов оплати авансу згідно п. 8.1. даного договору (п. 7). Порядок оплати вартості товару: аванс в розмірі 50 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 20 262,00 євро, і підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 березня 2013 року (п. 8.1.).50 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 20 262.00 євро, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 20 жовтня 2013 року (п. 8.2.). В разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п. 8.2. даного Додатку. покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного додатку (п. 10).

На виконання умов Додатку № 1 до Договору перший відповідач 14.03.2013 сплатив позивачу 20% від загальної вартості товару, що складає 79507,20 грн.. На виконання умов Додатку № 1 до Договору позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 397536,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № К-004513/011064 від 03.04.2013 на суму 154980,00 грн., довіреністю № ТНТН0000056 від 03.04.2013 та видатковою накладною № К-005560/011064 від 16.04.2013 на суму 242556,00 грн., довіреністю № ТНТН0000064 від 12.04.2013. Борг складає 318028,80 грн.

На виконання умов Додатку № 2 до Договору перший відповідач 14.03.2013 сплатив позивачу 20% від загальної вартості товару, що складає 259480,80 грн. на виконання умов додатку № 2 до Договору позивач поставив першому відповідачу товар на загальну суму 1223604,00 грн., що підтеврджується видатковою накладною №К-004513/011064 від 03.04.2013 на суму 729144,00 грн., довіреністю №ТНТН0000056 від 03.04.2013 та видатковою накладною № К-006683/011064 від 26.04.2013 на суму 494460,00 грн., довіреністю № ТНТН0000083 від 23.04.2013. Борг складає 964123,20 грн.

На виконання умов Додатку № 3 до Договору перший відповідач аванс не здійснив, однак позивач поставив першому відповідачу товар, який останній прийняв на загальну суму 441580,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № К-005775/011064 від 18.04.2013, довіреністю № ТНТН0000073 від 18.04.2013. Отже, борг за товар. поставлений згідно Додатку № 3 до Договору становить 441580,80 грн.

Станом на 12.11.2013 загальна заборгованість першого відповідача за Договором та додатків №1-№ 3 до нього складала 1723732, 80 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків , підписаного позивачем та першим відповідачем 12.11.2013.

09 квітня 2014 року перший відповідач сплатив позивачу борг в сумі 500000,00 грн. Отже борг станом на 11.07.2014 (дата позовної заяви) становив 1223732,80 грн., заявлений до стягнення у позовній заяві.

08.08.2014 перший відповідач сплатив борг в сумі 500000,00 грн. та 11.08.2014 - 500000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та актом звірки взаємних розрахунків, підписаного позивачем та першим відповідачем, згідно якого борг станом на 25.08.2014 становить 223732,80 грн. У заяві від 18.08.2014 позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу до 223732,809 грн.

У судовому засіданні від 04.09.2014 позивач повідомив суд, що основний борг відсутній, у зв'язку з чим надав детальну виписку по рахунку позивача, згідно якого борг в сумі 223732,80 грн. був погашений першим відповідачем 02.09.2014.

21 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (позивач у справі, кредитор) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (другий відповідач у справі, поручитель) уклали договір поруки 1П-6271/011064 (далі - договір поруки) та Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (перший відповідач у справі, боржник) взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товарів за договором від №6271/011064 від 15 січня 2013 року та додатками до нього, укладених між боржником та кредитором (далі - Основний договір) (п. 1.1.).

Договір поруки містить, зокрема, такі умови:

- поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника основним договором. Поручитель також відповідає за всі можливі збитки, штрафні санкції та пеню за порушення зобов'язань боржником за Основним договором (п. 1.1.1.);

- цим договором забезпечуються повне виконання зобов'язань боржника без обмеження відповідальності поручителя. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, вказаного у п. 1.1. цього Договору у відповідній частині і як від боржника т поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2.);

- у разі порушення боржником зобов'язань за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3.);

- відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконані зобов'язань вцілому (п. 1.4.);

- кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання , що витікає із Основного договору при умові, якщо в установлений основним договором строк виконання боржником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржника у відповідній частині (п. 2.1.);

- поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання боржником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем (п. 2.2.);

- у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством ( п.3.1.) .

- дія цього договору закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по Основному договору чи виконання поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору (п. 5.3.).

Позивач направляв першому відповідачу претензії-вимоги від 25.11.2013 № 11010 та від 20.01.2014 №1235.

27.11.2013 відповідно до умов договору поруки, позивач направив другому відповідачу вимогу від 25.11.2013 № 11006 про сплату боргу в розмірі 1 723 732,80 грн. що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією Укрпошти. В порушення умов Договору поруки, другий відповідач у триденний строк заборгованість не сплатив.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений товар з покупця та його поручителя.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Договір, на підставі яких виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договором порук встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язань за Основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язань за Договором як від боржника, так і від поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору та Додатків № 1, № 2, № 3 до нього позивач здійснив поставку першому відповідачу товару, однак в установлені Договором та Додатками № 1, № 2, № 3 (Специфікаціями) до нього строки, оплату за поставлений товар перший відповідач у повному обсязі не здійснив. В процесі вирішення спору перший відповідач повністю погасив борг, що визнається позивачем, отже на день прийняття судом рішення основний борг - борг за товар відсутній.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.4.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що погашення заявленої до стягнення у позовній заяві суми боргу в сумі 1223732,80,00 грн., а у заяві про зменшення позовних вимог в сумі 223732,80 грн. було здійснено першим відповідачем після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що предмет спору існував на момент виникнення останнього та в цій частині припинив існування в процесі розгляду справи у суді. Отже в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Солідарні відповідачі не довели, що ними вжито усіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар.

У ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно стаття 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач згідно вказаного пункту Додатків №1, № 2, 3 до Договору та п. 1.1.1., п. 1.2. договору поруки нарахував штраф на загальну суму 258559,92 грн. та заявив його до стягнення солідарно з обох відповідачів. Суд вважає дану позовну вимогу обгрунтованою, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань" визначено лише відповідальність у вигляді пені за неналежне виконання грошового зобов'язання - в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Штраф та його розмір у даному законі не визначений.

ГК України також розмір штрафу за дане порушення не визначено..

Згідно ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У п. 10 Додатків №1, № 2, 3 до Договору встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного додатку.

Посилання першого відповідача як на підставу для відмови у стягненні штрафу на те, що у положеннях Договору немає пункту, який би передбачав таку відповідальність покупця, як 15% штрафу за порушення умов оплати товару, а штраф передбачений лише в Додатках до Договору є безпідставним, оскільки усі доповнення і додатки до Договору є невід'ємною частиною договору, що встановлено п. 10.3. Договору, отже розміщення штрафу в Додатках до Договору , а не в самому Договорі не вказує на його відсутність у Договорі.

Посилання другого відповідача на п. ч. 4 ст. 231 ГК України, згідно якого - у разі якщо розмір штрафних санкцій - пені, штрафу законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (ст. 1, ст. 3) , отже за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання можливе лише стягнення пені, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ, грунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, оскільки Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачена пеня за прострочення грошового зобов'язання, однак сторони у договорі встановили за прострочення грошового зобов'язання і штраф, а згідно п. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дане охоплюється терміном свобода договору.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Посилання другого відповідача у відзиві як на підстави відмови у стягненні штрафу на п. 1., п. 2 ст. 231 ГК України, у яких вказано - що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки жодна із сторін у справі не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, як встановлено у п. 2 ст. 231 ГК України. Тому і постанова Верховного суду України від 07.11.2011 №3-121гс11, на необхідність застосування якої вказав другий відповідач, судом у даній справі не застосовується, оскільки, у вказаній справі позивач - державне підприємство.

Розрахунок штрафу судом перевірений, він є вірним.

Стягнення солідарно штрафу також і з другого відповідача відповідає положенню п. 1.1.1. договору поруки, згідно якого поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника основним договором. Поручитель також відповідає за всі можливі збитки, штрафні санкції та пеню за порушення зобов'язань боржником за Основним договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів сторонами у договорі не встановлений, позивач нарахував три проценти річних за період з 21.10.2013 по 11.07.2014 в сумі 33539,62 грн., які нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання солідарними відповідачами грошових зобов'язань за Договором, умовами цього Договору, п. 1.1.1., п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4. договору та вимогами законодавства.

Позивач нарахував інфляційні за період з листопада 2013 по червень 2014 в сумі 162900,48 грн., які нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання солідарними відповідачами грошових зобов'язань за Договором, умовами цього Договору, п. 1.1.1., п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4. договору та вимогами законодавства.

Щодо посилань у додаткових заперечення першого відповідача на п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", то згідно п. 8.2. вказаної постанови Пленуму якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Отже, провадження в частині позовної вимоги про стягнення всієї суми основного боргу, що заявлена до стягнення підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 258559,92 грн. штрафу, 33539,62 грн. три проценти річних, 162900,48 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, понесеного позивачем при поданні позову, суд вважає за необхідне відшкодувати його наступним чином.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму судового збору у розмірі 13574,66 грн.; повернути позивачу із державного бюджету суму зайвого судового збору у розмірі 20000,00 грн.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Однак у п. 4.7. постанови Пленуму вищого господарського суду України " №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. А отже, не повертається із державного бюджету.

Солідарне стягнення з відповідачів судового збору не встановлене, судовий збір стягується з кожного із обох відповідачів порівну.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України з кожного відповідача на користь позивача підлягає стягненню по 16787,33 грн. судового збору, який був понесений позивачем при поданні позову.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 33278344 ) та із товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (вул. Леніна, буд. 33, с. Федорівка, Каховський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 31193280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (вул. Броварська, буд. 2, с. Проліски, Бориспільський район, Київська область, ідентифікаційний код 21665011) - 258559,92 грн. договірного штрафу, 33539,62 грн. три проценти річних, 162900,48 грн. інфляційних.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 33278344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (вул. Броварська, буд. 2, с. Проліски, Бориспільський район, Київська область, ідентифікаційний код 21665011) - 16787,33 грн. судового збору.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" ( вул. Леніна, буд. 33, с. Федорівка, Каховський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 31193280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (вул. Броварська, буд. 2, с. Проліски, Бориспільський район, Київська область, ідентифікаційний код 21665011) -16787,33 грн. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення солідарно з обох відповідачів 223732,80 грн. основного боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 07 жовтня 2014 року.

Суддя І.І. Гура