Ухвала суду № 40781164, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 рокусправа № 804/13260/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі №804/13260/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОИ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОИ» 08 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті 20 грудня 2012 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000572202, на загальну суму 4 375 грн., у тому числі - 3500 грн. - за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств) та 875 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000582202 на загальну суму 4 166 грн., у тому числі 3333 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість) та 833 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП Снаб-Трейд», викладені у акті №5056/22-2/34562891 від 06 грудня 2012 року, на підставі якого їх було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 грудня 2012 року № 0000572202 та № 0000582202.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП Снаб-Трейд».

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Снаб-Трейд».

За результатами перевірки складено акт № 5056/22-2/34562891 від 06 грудня 2012 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 3 333 грн. та порушення позивачем ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3500 грн. (а.с.7-14).

Податкове зобов'язання з податку на прибуток та на додану вартість, визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за травень 2012 року податку на додану вартість в сумі 3 333 грн. за податковою накладною №3110 від 31.05.2012 року на суму 20 000 грн. виданою ПП «Снаб-Трейд».

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що вказана податкова накладна виписана за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ПП «Снаб-Трейд», без мети реального настання правових наслідків, так як відповідно до отриманого відповідачем акта №298/15-314/36458749 від 30 липня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Снаб-Трейд», щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року» складеного Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року №0000572202 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств) - 3500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 875 грн. та № 0000582202 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4 166 грн., у тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) - 3333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 833 грн. (а.с. 23,24).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняті відповідачем 20 грудня 2012 року податкові повідомлення-рішення №0000572202 та № 0000582202 прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.134.1.1. ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання договору постачання від 12.05.2012 року №д3/05 придбав у ПП «Снаб-Трейд» матеріали.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину за наявності доказів які підтверджують вказані обставини, а саме: видаткової накладної №3110 від 31.05.2012 року, податкової накладної №3110 від 31.05.2012 року, платіжних доручень які підтверджують факт здійснення оплати отриманих від ПП «Снаб-Трейд» паливно-мастильних матеріалів.

Придбаний товар повністю використано позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Снаб-Трейд» за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того суд першої інстанції враховуючи доводи відповідача про відсутність у позивача на підтвердження реальності правочину між позивачем та ПП «Снаб- Трейд» товарно-транспортних накладних вірно зазначив, що законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Крім того, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відхилив доводи відповідача з приводу нікчемності угоди, укладеної позивачем з його контрагентом, враховуючи наступне.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі №804/13260/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 26 вересня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко