Ухвала суду № 40781135, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 804/6285/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Самичко І.В. (дов.від 07.05.2013 року)

відповідача: - Лашкун А.І. (дов.від 08.09.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/6285/13-а

за позовом Приватного підприємства "Трансагро-Збут"

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"07" травня 2013 р. Приватне підприємство "Трансагро-Збут" звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000902202 від 24.04.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 540 623 грн., з яких 435 908 грн. за основним платежем та 104 715 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000892202 від 24.04.2013р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 571 469 грн., з яких 641 855 грн. за основним платежем та 109 614 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0003281702 від 24.04.2013р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 593,77 грн., з яких 22 541,82 грн. за основним платежем та 1 051,95 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю висновків податкового органу. Позивач вказує на те, що правочини між позивачем та контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства, при їх укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, правочини сторонами було виконано, грошові кошти сплачено, що підтверджується наданими позивачем первинними документами. До перевірки надано у повному обсязі податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, рахунки, письмові заявки від замовника (ПП «Трансагро-Збуд») на транспортування його вантажів були надані виконавцю (ТОВ «Енергія Корму») у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/6285/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "Трансагро-Збут" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реальності та правомірності здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією. Судом зазначено, що податковим органом не доведено існування обставин, що виключають право платника податків на формування податкового кредиту. Стосовно заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, судом вказано на відсутність доказів зустрічної звірки громадянина ОСОБА_4 щодо можливості виростити значний об'єм сільськогосподарської продукції, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновків податкового органу.

Не погодившись з постановою суду, Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/6285/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив обставини по справі, та не врахував того факту, що первинні документи позивача, на підставі яких судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, є неповними та складеними з порушеннями норм законодавства, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджують транспортування придбаного товару, надані документи заповнені без зазначення необхідних реквізитів тощо. Крім того, скаржником зазначено, що розмір земельної ділянки громадянина ОСОБА_4 не може забезпечити вказаний у звітах об'єм сільськогосподарської продукції, внаслідок чого висновок суду про відсутність порушення податкового законодавства в частині заниження податку на доходи фізичних осіб є необгрунтованим.

Позивач надав в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони під час апеляційного розгляду справи надали необхідні пояснення щодо суті спору та підтримали позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, в період з 07.03.2013р. по 28.03.2013р. Криворізькою центральною МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Трансагро-Збут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №1058/220/36607970 від 04.04.2013р., в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 461 855грн.;

- пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 435 908 грн.

- п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а саме позивачем несвоєчасно сплачено самостійне визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією №9080466208 від 20.12.2012 за листопад 2012р., кількість днів затримки - 11;

- п.п.165.1.24 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в наслідок чого нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 22 541,82грн.,

- п.51.1 ст.51, п.п.70.16.1 п.70.16 ст.70, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: ПП «Трансагро-Збут» не відображено у Податковому розрахунку суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь громадянина ОСОБА_5 та суми утриманого з нього податку (ф.1-ДФ) за ІІ, ІІІ кв. 2011р.

Висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності первинної документації, яка б підтвердила реальність здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, правомірність формування податкового кредиту. Надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення. За таких обставин, відповідач дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування.

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, відповідач Листом №5459/10/22.3-21 від 19.04.2013р. повідомив, що висновки за актом перевірки залишені без змін.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0000902202 від 24.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 540 623 грн., з яких 435 908 грн. за основним платежем та 104 715 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000892202 від 24.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 571 469 грн., з яких 461 855 грн. за основним платежем та 109 614 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0003281702 від 24.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 593,77 грн., з яких 22 541,82 грн. - за основним платежем та 1 051,95 штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з висновками податкового органу, вважаючи винесені рішення необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з презумпції добросовісності платника податків, вказуючи, що реальне здійснення господарської діяльності позивачем доведено наявністю оформленої належним чином первинної документації, в той час як висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представників сторін та матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини по справі в хронології їх виникнення.

У період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року ПП «Трансагро-Збут» мав господарські взаємовідносини з ПВКП «Повер», ПП «Рейтар», ТОВ «ТД «Продекспрес-Центр», ТОВ «Трансстандарт-2002», ТОВ «Норіус Компані», ТОВ «Енергія Корму».

Під час проведення перевірки посадовими особами встановлено відсутність первинної документації, що підтверджує реальність здійснюваної господарської діяльності з вищевказаними контрагентами та правомірність її оподаткування.

26.03.2013 року Криворізькою центральною МДПІ до позивача направлено запит №4206/10/22.3-21 про надання пояснення та їх документальні підтвердження щодо підтвердження взаємовідносини з постачальниками: ТОВ «Кіпаріс-Груп», ТОВ «Лавіс-Сервіс», ТОВ «Технології інвестування», ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аркада», ТОВ «Енергія Корму», ТОВ «Торговий Дім «Продекспрес-Центр».

Листом №133 від 28.03.2013р. позивач повідомив відповідача, що документи, а саме акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договори та інші документи, що підтверджують взаємовідносини з постачальниками товарів, робіт: ТОВ «Лавіс-Сервіс», ТОВ «Технології інвестування», ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аркада», ТОВ «Енергія Корму» викрадені, що підтверджується довідкою слідчого Саксаганського РВ УМЦ ГУМВС України в Дніпропетровській області про початок досудового розслідування у кримінальній справі по факту таємного викрадення майна у ОСОБА_7, засновника ПП «Трансагро-Збут».

На момент проведення перевірки більшу частину викрадених документів позивачем відновлено та надано для перевірки працівникам податкової служби. Для відновлення відсутніх документів позивач просив надати певний час.

28.03.2014 року податковим органом закінчено проведення перевірки та здійснено висновок про відсутність документального підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Листом №143 від 04.04.2013р. позивач додатково надав відповідачу копії товарно-транспортних накладних за період 01.11.2011р. - 31.12.2012р. з постачальниками товарів, робіт: ТОВ «Лавіс-Сервіс», ТОВ «Технології інвестування», ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аркада», ТОВ «Енергія Корму»; ТОВ «Кіпаріс-Груп» на 434 сторінках.

Надані позивачем до заперечення на акт перевірки первинні документи, податковим органом не враховані, з посиланням на положення ст. 44 Податкового кодексу України, через те, що документи подані вже після закінчення терміну проведення перевірки, крім того, відповідач вказував на юридичну дефектність наданих документів, а саме відсутність не обхідних реквізитів на товарно-транспортних накладних.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними первинними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Правомірність та обґрунтованість таких висновків податкового органу стали предметом спору, винесеним на розсуд суду. Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів доходить наступних висновків.

У перевіряє мий період питання щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість регулювались положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року - приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами п.5.11 вказаної статті передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вкладені положення, кореспондуються з нормами Податкового кодексу України,що набрав чинності з 01.01.2011 року, якими визначено, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем надано необхідні первинні документи: договори постачання та додатки до них, договори про надання послуг, товарно-транспортні накладні та рахунки за послуги перевезення вантажу, що підтверджують факт транспортування ТМЦ; видаткові накладні та акти приймання-передачі товару, акти здачі приймання виконаних робіт на підтвердження фактичного отримання обумовлених угодами товарів та послуг; платіжні доручення, які підтверджують оплату отриманих товарів та послуг, обороти рахунку, що свідчать про рух активів платника податків; податкові накладні, які обумовлюють правомірність формування податкового кредиту.

Згідно ч.2 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до матеріалів справи, вбачається, що позивачем вжито всіх необхідних заходів, щодо підтвердження реальності здійснення господарської діяльності за перевіряємий період та правомірності відображення виконаних господарських операцій у власному податковому обліку.

Доводи скаржника щодо неможливості встановити правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період, через відсутність відповідних податкових накладних на час проведення перевірки, спростовується Додатком №4 до акту перевірки, в якому визначено узагальнений перелік документів, які було використано під час проведення перевірки та поясненнями представника позивача. Відповідно до наданих пояснень, вбачається, що на момент проведення перевірки, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту ПП «Трансагро-Збут» надано: по взаємовідносинам з ПВКП «Повер» (договір постачання від 23.03.2012 року №23/03-12 - податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Продекспрес-Центр» (договір про надання послуг від 01.01.2011 року №37) - податкові накладні, акти виконаних робіт; по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт-2002» (договір купівлі-продажу дизпалива від 14.06.2012 року №0000052-д) - податкові накладні, видаткові накладні; по взаємовідносинам з ПП «Рейтар» (договір купівлі-продажу №6 від 25.02.2012 року) - податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; по взаємовідносинам з ТОВ «Норіус Компані» (договір купівлі-продажу від 14.09.2012 року №97) - податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Інші документи, що відновлювались ПП «Трансарго-Збут» в процесі проведення перевірки, а саме: документи, що підтверджували оплату товару, його отримання та транспортування, та використання придбаних товарів та послуг в подальшій господарській діяльності, надані позивачем в межах строків визначених ст. 44 Податкового кодексу України.

Доводи скаржника щодо юридичної дефектності наданих позивачем первинних документів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки надані первинні документи, досліджені судом першої інстанції та розглянуті під час апеляційного перегляду справи, свідчать про укладення господарських правочинів з метою придбання товарів та послуг, їх фактичне виконання шляхом отримання товарів (послуг) та відповідних розрахунків. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов, змісту операції тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що надані позивачем первинні документи, у своїй сукупності підтверджують реальність здійснення господарських взаємовідносин між ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Лавіс-Сервіс», ТОВ «Технології інвестування», ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аркада», ТОВ «Енергія Корму».

Оскільки інших доводів щодо протиправності формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, крім відсутності чи неналежності первинних документів, відповідачем не наведено, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позиції податкового органу щодо порушень податкового законодавства позивачем.

Щодо правомірності нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 01.04.2011 року по 16.08.2011 року позивачем придбавалась сільськогосподарська продукція у громадянина ОСОБА_8 Під час проведення перевірки податковий орган, на підставі інформації щодо середньої урожайності сільськогосподарських культур та даних про розміри земельної ділянки ОСОБА_8 дійшов висновку, що останній не міг на власній земельній ділянці вирощувати продукцію в тому об'ємі, який поставляв ПП «Трансарго-Збут», а тому не міг користуватися податковою пільгою, передбаченою ст.. 165 Податкового кодексу України внаслідок чого позивач, як податковий агент не утримав податок з доходу фізичних осіб при виплаті доходу громадянину ОСОБА_8

Згідно до пп. 14.1.180, п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1 п ст.. 168 Податкового кодексу України, встановлено, що Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно до пп.165.1.24 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення: садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем до перевірки подано довідку ф.3 ДФ, видану ОСОБА_8 Листвинською сільською радою Овруцького району Житомирської області №1326 від 07.07.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав, вважати, що позивачем порушено положення податкового законодавства щодо нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб. Доводи скаржника щодо невідповідності обсягу постачаємої ОСОБА_8 сільськогосподарської продукції середній урожайності по місцевості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки податковим органом не надано доказів експертного дослідження земельної ділянки ОСОБА_8 на предмет встановлення урожайності даної земельної ділянки. Можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ОСОБА_8 в частині недотримання вимог пп.165.1.24 Податкового кодексу України не можуть беззаперечно свідчити про наявність порушень в діях ПП «Трансагро-Збут», оскільки чинним законодавством, передбачено індивідуальна відповідальність платника податків.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про дотримання позивачем під час ведення господарської діяльності вимог чинного податкового законодавства та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та протиправності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 55, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/6285/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/6285/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко