Ухвала суду № 40781088, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 811/2328/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Ковальової О.А., дов. від 10.09.14 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. у справі № 811/2328/13-а

за позовом Приватного підприємства "Зооленд"

до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 року №0000332230 та №000032210;, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 р. Приватне підприємство "Зооленд" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- зобов'язати Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби відновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань

у сумі 18 042 грн. та податкового кредиту у сумі 25 603 грн. з податку на додану вартість,

задекларованих ПП "Зооленд" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012р., листопад 2012 р., грудень 2012 р., січень 2013 р. в розрізі контрагентів, що були відкориговані відповідачем на підставі акту "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Зооленд" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Матадор" за травень-серпень 2012 р., ПП "Валга" за вересень 2012 р.-січень 2013 р., ТОВ "Ривс" за травень-липень 2012 р." № 214/22-10/37398005 від 27.05.2013 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 10 червня 2013 р. № 0000332230 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 451 грн., у тому числі за основним платежем 7 561 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 890 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 10 червня 2013 р. № 0000322210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5 278 грн., у тому числі за основним платежем 4 222 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 056 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, оскільки господарські операції з ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ПП «Валга» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар та послуги, отримані від контрагентів, використано у власній господарській діяльності позивача.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. у справі № 811/2328/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями, а коригування в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" є безпідставним і протиправним.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. у справі № 811/2328/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції поверхово здійснив розгляд справи та виніс рішення лише на підставі первинних документів, не встановивши факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в той час, як відповідно до наданих відповідачем пояснень, з матеріалів перевірок контрагентів позивача вбачається, що операції з поставки по ланцюгу від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ПП «Валга» до ПП «Зооленд» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, зауважено про безпідставність її вимог.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників заявника апеляційної скарги не перешкоджає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Олександрійською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Зооленд» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Матадор» за травень-серпень 2012 року, ПП «Валга» за вересень 2012 року-січень 2013 року, ТОВ «Ривс» за травень-липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 214/22-10/37398005 від 27.05.2013 р. (т.1, а.с.16-35).

10.06.2013 р. на підставі даного акту перевірки Олександрійською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000322210, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5 278 грн., в тому числі 4 222 грн. за основним платежем та 1 056 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.39);

- № 0000332230, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9 451 грн., в тому числі 7 561 грн. за основним платежем та 1 890 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.38). За результатами розгляду обґрунтованості зазначених податкових повідомлень -рішень судом першої інстанції зроблено висновок про безпідставності їх прийняття.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Олександрійської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної перевірки Підприємством порушено:

- ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових насідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Зооленд», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача»;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 4 222 грн., в т.ч. за II кв. - 1253 грн., III кв. - в сумі 1 146 грн., та IV квартал - 1 823 грн.;

- ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та покупцями та п.198.1, п.198.3, ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит сумі 7561 грн., в т. ч. за травень 2012 року - на суму 1000 грн., за червень 2012 року - на суму 960 грн., за липень 2012 року - на суму 5 601 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані даними перевірок стосовно:

- ТОВ «Матадор» - акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС від 21.12.2012 р. № 7200/224/31820299 про результати проведеної перевірки ТОВ «Матадор», код ЄДРПОУ 31820299, під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року;

- ТОВ «Ривс» - акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 р. про результати проведеної перевірки ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 35987469) з питань не підтвердження господарських відносин з платником податків з ТОВ «Пасіфік» код ЄДРПОУ 31684481 за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» код ЄДРПОУ 36274510 за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» код ЄДРПОУ 31441243 за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код ЄДРПОУ 36293292 за березень 2011 року, БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» код ЄДРПОУ 37237904 за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» код ЄДРПОУ 37275541 за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» код ЄДРПОУ 31343537 за червень 2011 року, ПВП «Форест» код ЄДРПОУ 25158846 за червень 2011 року;

- ПП "Валга" - акт ДПІ у м.Полтаві Полтавської області ДПС № 417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Валга", податковий номер 30285569, з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: за лютий 2010 року-лютий 2013 року.

Податковим органом наведено витяги з вищевказаних актів перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно яких правочини, укладені ПП «Зооленд» з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс» з порушенням ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 655, 658, 662 ЦК України є нікчемними правочинами, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 роках, встановлено відсутність ознак реального вчинення господарських операцій за період лютий 2010 року - лютий 2013 року

При цьому, на висновках вищевказаних актів базуються повністю висновки акту перевірки позивача від 27.05.2013 р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за результатами матеріалів перевірок не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання. І такі висновки мали місце в зв'язку з відсутністю контрагентів позивача за юридичною адресою, з відсутністю трудових ресурсів, необхідного обладнання у контрагентів, тощо, не звітування до органів ДПС постачальниками по ланцюгу постачання.

Щодо акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, то такий акт є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Стосовно реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс» колегія суддів зазначає наступне:

з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, у періоді, який перевірявся, ПП «Зооленд» мав господарські відносини щодо придбання послуг і товарів:

- у ТОВ «Матадор» за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 140 від 14.05.2012 р. (т.1, а. с.101),

- у ПП «Валга» за договорами № 210 від 20.08.2012 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1, а. с.164, 165) та № 4 від 03.01.2013 р. (т.1, а. с.197, 198);

- у ТОВ «Ривс» за договором купівлі-продажу № 1405 від 14.05.2012 р. (т.2, а. с.66).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Отже, податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Матадор», ПП «Валга», ТОВ «Ривс» статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації вищевказаних господарських договорів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарських операцій:

- з ТОВ «Матадор»: товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем придбаних послуг з перевезення;

- з ПП «Валга»: товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем придбаних послуг з перевезення;

- з ТОВ «Ривс»: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем придбаного товару.

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується. Зокрема, матеріали справи свідчать про реалізацію отриманого товару за договорами з ТОВ «Реал-Гіпермаркет Україна» № 25004 від 01.01.2011 р. (т.1, а. с.205-212), з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» № П3368 від 01.01.2012 р. (т.2, а. с.48-55).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Підприємства матеріали справи не містять.

Також колегія суддів вважає вірним зауваження суду першої інстанції про те, що всупереч вимог п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за №34/18772, акт перевірки від 27.05.2013 р. не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Крім того, податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних товарів та послуг у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами та їх контрагентами по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Відповідач в акті перевірки від 27.05.2013 р. та апеляційній скарзі зазначає, операції з поставки по ланцюгу від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ПП «Валга» до ПП «Зооленд» порушують ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох із сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їх на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не було надано суду належних доказів встановлення вини та умислу позивача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 27.05.2013 р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таки чином, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тим більш, що у податкових органів відсутнє право щодо визнання правочинів нікчемними, що підтверджено також практикою Вищого адміністративного суду (ухвала від 14.11.2012 р. у справі № К/9991/4363 7/12), де зазначено, що «чине законодавство України не містить жодної норми, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215, 228, 662, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірок суб'єктів господарювання».

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагентів позивача, то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нікчемність (фіктивність) господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги (ухвала ВАСУ від 08.08.2012 р. у справі № К/9991/42185/12).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання:

- з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 278 грн., в тому числі 4 222 грн. - за основним платежем та 1 056 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 р. № 0000322210 (т.1, а.с.39);

- з податку на додану вартість на загальну суму 9 451 грн., в тому числі 7 561 грн. - за основним платежем та 1 890 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 р. № 0000332230 (т.1, а. с.38).

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог ПП «Зооленд» щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Олександрійської ОДПІ відновити в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкових зобов'язань у сумі 18 042 грн. та податкового кредиту у сумі 25 603 грн. з податку на додану вартість, задекларованих ПП "Зооленд" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р., жовтень 2012р., листопад 2012 р., грудень 2012 р., січень 2013 р. в розрізі контрагентів, що були відкориговані відповідачем на підставі акту "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки приватного підприємства "Зооленд" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Матадор" за травень-серпень 2012 р., ПП "Валга" за вересень 2012 р.-січень 2013 р., ТОВ "Ривс" за травень-липень 2012 р." № 214/22-10/37398005 від 27.05.2013 р., колегія суддів зазначає наступне:

Відповідачем на підставі акту перевірки в системі «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» здійснено коригування, у бік зменшення, показників податкового кредиту сформованого позивачем за результатами діяльності протягом періоду: травень 2012 року-січень 2013 року в сумі 25 603 грн. та змінено показники податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18 042 грн., що не заперечується відповідачем і підтверджуються податковими деклараціями позивача з ПДВ за період: травень 2012 року-січень 2013 року (т.1, а. с.41-79) та роздруківками витягів звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по податковому кредиту за вищевказані періоди (т.2, а. с.148-173).

Пункт 7 Методичних рекомендацій «Реалізація матеріалів проведеної зустрічної звірки» визначає, що результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки (п.7.1 Методичних рекомендацій).

При цьому, згідно п.7.2 Методичних рекомендацій при отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор:

у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки;

у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

Разом з тим, пунктом 58.1 ст.58 ПК України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, положення Податкового кодексу України виключають можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження у передбаченому чинним законодавством порядку.

Таким чином, наведене свідчить про протиправність дій Олександрійської ОДПІ щодо коригування даних податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Зооленд», яке відбулось на підставі акту від 27.05.2013 р.

З огляду на взаємопов'язаність всіх показників податкового обліку платника податків таке самостійне коригування податковим органом показників у податкового кредиту та зобов'язань Підприємства в базі даних за період, що перевірявся, вплине на показники цього податку і за інші періоди, що, враховуючи незаконність таких дій відповідача, призводить до порушення охоронюваних законом прав та законних інтересів позивача.

Отже, колегія суддів вважає цілком правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог Підприємства в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. у справі № 811/2328/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. у справі № 811/2328/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко