Ухвала суду № 40781077, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 811/2942/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 811/2942/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"11" вересня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" звернулось до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0000632210 від 30.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 15 178,50 грн., в тому числі за основним платежем - 10 119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 059,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані реальністю здійснюваної позивачем господарської діяльності та відповідно правомірністю її відображення в податковому обліку. Вказує на те, що відповідач безпідставно та протиправно покладає відповідальність на позивача за можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента ТОВ «Пріоритет-Торг».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 811/2942/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням під час судового розгляду справи фактичного виконання укладених позивачем угод. Дослідження первинних документів підтвердило правомірність формування товариством податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 811/2942/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті є викладенням висновків проведеної перевірки позивача. Скаржник наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства. Вказує на те, що судом не приділено увагу, тому факту, що через відсутність матеріально-технічних умов та інших засобів контрагент позивача, по взаємовідносинам з яким, сформовано податковий кредит ТОВ «Пріоритет-Торг», не має можливості здійснювати господарську діяльність та відповідно не взмозі надати обумовлені угодою послуги.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12.08.2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пріоритет-Торг» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Біквест» за березень 2013 року, результати якої оформлено актом №53/22-10/3766800 від 16.08.2013 року.

За результатами перевірки 16.08.2013 року відповідачем складено акт №53/22-10/37668070, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, зокрема:

- порушення позивачем п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 Подтаокового кодексу України в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за березень 2013 року на суму 10 119 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 року №0000632210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем - 10 119 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 5 059,50грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Біквест" є безтоварними, підставою для чого стали дані отриманого відповідачем акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Біквест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з січень-березень 2013 року р.», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. ТОВ "Біквест", оскільки в ході вказаної перевірки не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення ТОВ "Біквест" приймання, передавання, перевезення, здавання товару та взаємні розрахунки між учасниками господарського процесу, відсутня будь-яка первинна документація. Крім того, власні доводи податковий орган обґрунтовує результатами дослідження засобами Системи автоматизованого співставлення контрагента позивача щодо взаємовідносин з третіми особами, з яких вбачається відсутність деяких за місцезнаходженням, недекларування податкових зобов'язань, відсутність трудових та інших ресурсів для проведення господарської діяльності тощо.

Так, за результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, які мали місце в зв'язку з відсутністю ТОВ "Біквест" за юридичною адресою, що, як зазначено податківцями в акті перевірки, обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути визначення грошових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

Стосовно встановлення відповідачем за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що дані бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не мають доказової сили щодо показників податкової звітності, оскільки, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Так, колегія суддів бере до уваги, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Пріоритет-Торг» (Замовник) та ТОВ «Біквест» (експедитор) укладений договір про надання послуг №01-03 від 01.03.2013р. Відповідно до умов якого експедитор зобов'язується доставити власним транспортом або надати транспортно-експедиційні послуги довірений йому Замовником (чи зазначений Замовником «Відправником») вантаж до пункту призначення і видати його Замовнику, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

Відповідно до наданих документів в березні 2013 року позивачем отримано від ТОВ «Біквест» експедиційних послуг на загальну суму 60 713 грн., в т.ч. ПДВ - 10 118,83 грн.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до абз.1 п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів того, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з ТОВ «Зеніт» вказане підприємство не знаходились в Єдиному реєстрі як юридична особа та не було платником ПДВ, відповідачем суду не надано.

Факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем та ТОВ «Біквест» у березні 2013 року підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи і які були досліджені судом першої інстанції.

Такими документами, зокрема, договір про надання експедиційних послуг, товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів і того, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, який дів на момент здійснення господарської операції позивачем.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Біквест» послуг у власній господарській діяльності податковим органом не заперечується.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення Товариством сум податку на додану вартість по операції з вказаним контрагентом до складу податкового кредиту, і, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання ж податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі також не свідчить про фіктивність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Проте, доказів того, що договір з надання експедиційних послуг визнаний недійсним у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідачем суду не надано.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про безпідставність висновку відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо даних баз автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, то вказані дані не можуть нести для суду доказового значення стосовно показників податкової звітності, оскільки, по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а, по-друге, її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Так, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх висновків, викладених в акті перевірки позивача.

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 811/2942/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 811/2942/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко