Постанова № 40779082, 22.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2014 року Справа № 904/2621/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від відповідача: Біла О.М., довіреність №1221 від 27.08.14, представник;

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. у справі № 904/2621/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс",

про стягнення 472 724, 03 грн. за договором на постачання природного газу

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. у справі № 904/2621/14 (суддя Кононенко В.В. ) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, у розмірі 406 794,81 грн., 3% річних, нарахованих на суму пені, у розмірі 59 388,25грн., інфляційні втрат, які нараховані на суму пені, у розмірі 6 394,22 грн., витрат на оплату судового збору у сумі 9 452,06 грн., в частині стягнення 146, 75 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в наступному розмірі: 3% річних за період з 01.11.2011р. по 28.12.2012р. нарахованих на суму основного боргу у розмірі 406 794,81 грн., 3% річних, нарахованих на суму пені в розмірі 59 388,25грн., інфляційні втрати на суму пені за період з березня 2012р. по лютий 2014р. підлягають до стягнення у розмірі 6 394,22 грн.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. по справі №904/2621/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити суму в частині стягнення з підприємства пені, судові витрати покласти на позивача.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що заборгованість Підприємства перед Компанією виникла з вини держави, яка невчасно сплачує Підприємству кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Зазначає, що Держава в особі позивача змушує Підприємство купувати у останнього газ за ринковою собівартістю та сплачувати за нього своєчасно, а продавати куплену теплову енергію вироблену із цього газу споживачам не за ринковою собівартістю, а за встановленими державою тарифами ще у 2009 році, при цьому відшкодовує підприємству різницю в тарифах збирається лише на прикінці року. На думку відповідача, застосування Компанією до Підприємства штрафних санкцій у вигляді пені, % річних, індексу інфляції є безпідставним та такими, що суперечать закону. Відповідач стверджує, що замість спрямування грошових коштів для проведення капітального ремонту теплових мереж, проведення фінансування ремонтно-відновлювальних робіт на об'єктах теплопостачання, направлених на упередження аварій та запобігання техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві, Підприємство вимушене буде сплачувати штрафні санкції Компанії за Договором, а вказане буда мати негативні наслідки для споживачів теплової енергії, більшість з яких складає населення.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. у справі № 904/2621/14- залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві зазначає, що оскільки, відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу, що відповідно призвело до подальшого невиконання рішення суду, ДК «Газ України», законно та обґрунтовано звернулась до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 3% річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Вважає, що твердження відповідача щодо спливу строків позовної давності щодо стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач стверджує, що є необґрунтованою позиція відповідача щодо відсутності вини у виникненні заборгованості та неможливості виконати рішення суду у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах, оскільки КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради є самостійною юридичною особою, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, оскільки недофінансування (несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах) з державного бюджету не є підставою для звільнення від сплати заборгованості за теплопостачання.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі. Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з оплати та гарячого водопостачання (назва договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2011р.) № 06/10-2336ТЕ-4 від 20.12.2010р. до якого сторонами були укладені наступні Додаткові угоди: № 1 від 28.01.2011р., № 2 від 04.04.2011р., № 3 від 11.07.2011р.; № 4 від 30.08.2011р.; № 5 від 03.10.2011р. (далі - Додаткові угоди: №1, № 2, № 3, №4, №5).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом січеня -квітня 2011 року здійснив поставку природного газу Відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 28-31) на загальну суму 18 240 993,26грн.

Позивач розрахувався за поставлений природний газ частково у сумі 2 675 582,52 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість - 11 728 058,51 грн.

Враховуючи, що зобов'язання за договором в добровільному порядку виконані не були, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу - 11 728 058,51 грн., пені - 922 641,71 грн., інфляційних збитків - 300 288,35 грн., 3% річних за період з 21.02.2011р. по 27.07.2011р. - 212 771,24 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №20/5005/17162/2011 від 07.02.2012 року за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України до КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" позов задоволено повністю, стягнуто з останнього на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України 11 728 058,51 грн. - основного боргу, 922 641,71 грн. - пені, 300 288,35 грн. - інфляційних, 212 771,24 грн. - 3% річних за період з 21.02.2011р. по 27.07.2011р. (Зазначене рішення не оскаржувалося та набрало чинності 20.02.2012р.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимогати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконанні належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків ,передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

А згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності із ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на положення ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації ( плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення нее виконано в установленому законом порядку , не припиняє забов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч.1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання ним його обов'язку.

В той же час , штраф - це один із видів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст.ст. 546, 549 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, штраф носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання в тому числі й грошового.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням вищевикладеного та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 3-2 гс14, колегія суддів погоджується висновком місцевого господарського суду щодо правомірності нарахування позивачем 3 % річних на суму основного боргу, однак в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на суму пені вважає за необхідне рішення місцевого господарського суду скасувати, відмовивши в цій частині позовних вимог.

Таким чином місцевий господарський суд Таким чином, задовольнивши позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на суму пені, неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасувати рішення в цій частині і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Відповідно до ст.49 ГПК України судова колегія вважає необхідним змінити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014р. у справі №904/2621/14 в частині стягнення 3 % річних, нарахованих на суму пені, у розмірі - 59388, 25 грн. та інфляційних витрат, які нараховані на суму пені, у розмірі 6394, 22 грн. - скасувати.

Стягнути з Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» (49089, м.Дніпропетровськ, вул. Макарова, 32 , код ЄДРПОУ 32560611) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (04116, м.Київ, вул.. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 21301827) витрати по оплаті судового збору у сумі 8136, 34 грн. (восьми тисяч ста тридцяти шести грн. 34 коп.)

В іншій частині залишити без змін.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (04116, м.Київ, вул.. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 21301827) на користь Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» (49089, м.Дніпропетровськ, вул. Макарова, 32 , код ЄДРПОУ 32560611) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 591,36 грн. (п'ятисот дев'яносто однієї грн. 36 коп.)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 07.10.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Березкіна Суддя О.В. Чус