Рішення № 407790, 19.01.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.07 Справа № 18/554

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства «Анастасія Т», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськпродукт», м. Луганськ

про стягнення 20000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Єрьоменко Є.С. за дов. від 18.12.2006.

Суть спору: позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20000 грн. по оплаті вартості продуктів харчування, поставлених відповідачу за накладною від 31.10.2005 № А-026059.

Відповідач факт одержання продукції на вказану суму визнав, однак, проти позову заперечує посилаючись на те, що він не замовляв вказану продукцію, а після її одержання (через один місяць та 20 днів) направив позивачу листа з проханням прийняти назад цю продукцію, так як його VIP клієнт відмовився від одержання цієї продукції (відповідач був посередником між позивачем та VIP клієнтом).

В судовому засіданні 12.01.2007 було оголошено перерву до 19.01.2007 (15.20).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

31.10.2005 за накладною № А-026059 позивач поставив відповідачу продукти харчування (рулети, ікру мойви, паштет та інше) на загальну суму 56714,40 грн., що підтверджується вказаною накладною позивача та визнано відповідачем.

Господарський договір у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (щодо продажу вказаних продуктів харчування), сторонами за позовом не укладався.

Відповідач 31.10.2005 прийняв від позивача вказану продукцію, що підтверджується відповідними накладною і довіреністю, та визнано відповідачем.

В період: з 30.11.2005 по 14.12.2005 відповідач сплатив позивачу за одержану продукцію грошові кошти в сумі 36714,40 грн., що підтверджується банківськими витягами позивача та визнано відповідачем.

На підставі ст. 530 Цивільного кодексу України 25.10.2006 позивач направив відповідачу письмову вимогу № 24/10 про оплату решти вартості поставленої за накладної продукції в сумі 20000 грн.

У відповіді від 31.10.2007 № 44 на вказану вимогу відповідач зазначив, що він не буде сплачувати вказану суму, так як листом від 19.12.2005 він повідомляв позивача про необхідність забрати товар, однак, позивач не відповів. У подальшому продукція стала непридатна для використання.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20000 грн. по оплаті вартості продуктів харчування, поставлених відповідачу за накладною від 31.10.2005 № А-026059.

Відповідач факт одержання продукції на вказану суму визнав, однак, проти позову заперечує посилаючись на те, що він не замовляв вказану продукцію, а після її одержання (через один місяць та 20 днів) направив позивачу листа від 19.12.2005 з проханням прийняти назад цю продукцію, так як його VIP клієнт відмовився від одержання цієї продукції (відповідач був посередником між позивачем та VIP клієнтом).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи витікає, що між сторонами у справі був укладений у спрощений спосіб договір купівлі-продажу на виконання якого позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 56714,40 грн., а відповідач прийняв цю продукцію та оплатив позивачу вартість більшої її частини.

Прийняття продукції відповідачем та оплата вартості її частини є підтвердженням досягнення згоди сторонами щодо усіх істотних умов притаманних договору купівлі-продажу.

Документами, які підтверджують укладення вказаного договору є вищевказані накладна, підписана обома сторонами та довіреність відповідача (такої думки у своїй практиці притримується Верховний суд України; копія постанови ВСУ залучена до матеріалів справи).

Строк виконання зобов’язання щодо оплати відповідачем поставленої продукції не був узгоджений сторонами.

На підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач пред’явив відповідачу вимогу про оплату продукцію.

Відповідач повинен був оплатити вартість продукції у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Однак, відповідач вартість продукції позивачу не сплатив.

Борг відповідач по оплаті продукції складає 20000 грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення боргу в сумі 20000 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що він через один місяць та 20 днів після одержання продукції сповістив позивача про повернення продукції в зв’язку з зміною обставин, не приймаються судом до уваги, так як обов’язок відповідач оплатити поставлену продукцію витікає із закону (ст. 530, ст. 655 ЦК України), а обов’язок позивача забирати вже поставлену продукцію за бажанням покупця, нічим не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 200 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськпродукт», м. Луганськ, вул. Осипенка, 5/73, ідентифікаційний код 32900500, на користь приватного підприємства «Анастасія Т», м. Київ, вул. Волинська, 60/252, ідентифікаційний код 30404955, борг в сумі 20000 грн. по оплаті вартості продуктів харчування, поставлених за накладною від 31.10.2005 № А-026059, витрати на державне мито в сумі 200 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., наказ видати.

19 січня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 24 січня 2007 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.В. Корнієнко