Постанова № 40778867, 30.09.2014, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року 12год. 20хв. м. Одеса Справа № 815/4473/14

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Сакара М.М.

за участю представників: позивача ОСОБА_1,

відповідача ГУМВС України в Одеській області Фомічової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області про скасування наказу та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області, Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області №468 о/с від 11.07.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_3; поновити прапорщика ОСОБА_3 на посаді міліціонера конвойної служби міліції Б-Дністровського МВ (з обслуговування м. Б-Дністровського та Б-Дністровського району) ГУМВС України в Одеській області; зобов'язати Б-Дністровський МВ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інші належні до сплати суми (заробітна платня, лікарняний); допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення прапорщика міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Б-Дністровського МВ (з обслуговування м. Б-Дністровського та Б-Дністровського району) ГУМВС України в Одеській області та стягнення на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11 липня 2014 року начальником ГУМВС України в Одеській області було видано наказ №468 о/с про звільнення за п. 63 «ж» (за власним бажанням) прапорщика міліції ОСОБА_3, міліціонера групи конвойної служби міліції Б-Дністровського МВ (з обслуговування м. Б-Дністровського та Б-Дністровського району) ГУМВС України в Одеській області 11 липня 2014 року. Проте позивач вважає зазначений наказ протиправним та зазначає, що 09.07.2014 року ним необдумано був написаний рапорт про звільнення за власним бажанням та позивач шкодує про це, в зв'язку з чим 10.07.2014 року позивач написав рапорт, в якому відізвав рапорт про звільнення від 09.07.2014 року, при цьому посилався на те, що знаходиться на лікарняному. Також позивач зазначає, що винесення оскаржуваного наказу ГУМВС в Одеській області, та як наслідок звільнення його із займаної посади з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ здійснено з порушенням процедури звільнення, яка передбачена п. 68 цього Положення, а тому вказаний наказ підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та надав письмові заперечення проти позову, які мотивовані тим, що у разі подання рапорту про звільнення за власним бажанням співробітник проходить співбесіду з безпосереднім керівником, під час якої з'ясовуються причини звільнення. Так як ОСОБА_3 ще в червні 2014 року подав рапорт про звільнення, то з ОСОБА_3 23.06.2014 року проводили співбесіду про звільнення начальник сектора кадрового забезпечення Б-Дністровського МВ Желєзко І.Ю. та начальник Б-Дністровського МВ Овчаренко В.С. Крім того, 01.07.2014 року атестаційним листом та висновком «підлягає звільненню за власним бажанням» позивач був ознайомлений та зазначив «згоден». Щодо зазначення позивачем на порушення п. 68 Положення, то вказана норма закріплює право керівництва (роботодавця) дізнатися про намір особи звільнитися з ОВС для того, щоб передати всі її справи (оперативні, кримінальні) іншим працівникам, підготувуватись до проведення розрахунку, а крім того, щоб втратила цінність та інформація (оперативно - розшукова), якою володів працівник, з метою недопущення розголошення її стороннім особам. Факт того, що позивач позитивно зарекомендував себе на службі та має добрі показники тільки підтверджує те, що у посадових осіб ГУМВС не було причин та підстав примушувати його до написання рапорту про звільнення в зв'язку зі скоєнням ДТП.

Представник відповідача - Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте надав до суду письмові заперечення, які мотивовані тим що, 08.07.2014 року позивач звернувся з рапортом, що звільнення з ОВС за власним бажанням. На виконання волевиявлення позивача Білгород-Дністровським МВ ГУ МВС України в Одеській області розглянуто вказаний рапорт та прийнято рішення про направлення документів на звільнення до ГУМВС в Одеській області. 09.07.2014 року позивач подав рапорт на звільнення з ОВС за власним бажанням, в якому вказав дату звільнення - 11.07.2014 року. 11.07.2014 року ГУМВС України в Одеській області прийнято рішення щодо звільнення позивача за власним бажанням та видано відповідний наказ від 11.07.2014 року №468 о/с. Доводи позивача, що він звертався з рапортом від 10.07.2014 року про відкликання рапорту про звільнення не відповідають дійсності, так як рапорт від 10.07.2014 року Білгород-Дністровським МВ ГУ МВС України в Одеській області не реєструвався в обліках вхідної кореспонденції міськвідділу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач з 05.08.2013 року по час звільнення займав посаду міліціонера групи конвойної служби міліції Б-Дністровського МВ (з обслуговування м. Б-Дністровського та Б-Дністровського району) ГУМВС України в Одеській області та перебував у званні прапорщик міліції.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 468 о/с від 11 липня 2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.63 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

Зі змісту оскаржуваного наказу ГУМВС України в Одеській області № 468 о/с від 11 липня 2014 вбачається, що прапорщика міліції ОСОБА_3, міліціонера групи конвойної служби міліції Б-Дністровського МВ (з обслуговування м. Б-Дністровського та Б-Дністровського району) ГУМВС України в Одеській області, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з 11 липня 2014 року у запас Збройних сил за п.63 "ж" (за власним бажанням).

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений наказ прийнятий на підставі рапорту ОСОБА_3, який надійшов в червні 2014 року до керівництва Б-Дністровського МВ.

Начальником Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області складено подання від 01.07.2014 року про звільнення ОСОБА_3 у запас Збройних Сил за п. 63 "ж" Положення, відповідно до якого зазначені у рапорті причини для звільнення визнані поважними та такими, що перешкоджають подальшому проходженню служби в органах внутрішніх справ.

На підставі цього подання 01.07.2014 року, заступник начальника УКЗ ГУМВС України в Одеській області погодився із звільненням ОСОБА_3, та 01.07.2014 року начальником ГУМВС України в Одеській області прийнято рішення по поданню щодо звільнення позивача.

Також 01.07.2014 року атестаційною комісією складено атестаційний лист за період з серпня 2013 року по липень 2014 року, в якому зазначено, що у червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до керівництва ГУМВС України в Одеській області з рапортом про звільнення з ОВС за власним бажанням, та за результатами атестування позивача комісія прийшла до висновку, що займаній посаді позивач відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 "ж" (за власним бажанням).

Такий ж самий висновок міститься на вказаному атестаційному листі з боку керівника - начальника Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області, полковника міліції В.С. Овчаренко.

Зазначений атестаційний лист затверджено начальником ГУМВС України в Одеській області, генерал-майором міліції І.П. Катеренчуком 01.07.2014 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006р. №3460-IV, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. за №114, Етичним кодексом працівника органів внутрішніх справ України, (схвалений колегією МВС України 05.10.2000р. №7км/8), Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України, затверджений наказом МВС України від 11.01.1996р. №18, Присягою працівника органів внутрішніх справ України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991р.

Суд не погоджується з оскаржуваним наказом в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.63 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та вважає, що звільнення позивача було здійснено безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Статтями 2 та 3 Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ від 20.12.1990 року встановлені основні завдання та принципи діяльності міліції.

Частиною 1 статті 18 означеного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На реалізацію зазначених норм Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення).

Згідно з ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Розділом VІІ Положення передбачені підстави та порядок звільнення зі служби з органів внутрішніх справ України.

Пунктом 63 "ж" Положення визначено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Так судом встановлено, що позивач подав на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, у зв'язку з тим, що його не влаштовує заробітна плата та графік роботи та просив звільнити його з 08.07.2014 року (а.с. 81).

Вказаний рапорт зареєстрований в управлінні кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області 10.07.2014 року вх.. №2635.

В наступному позивачем був поданий рапорт в доповнення до вищевказаного рапорту в якому він просив звільнити його з ОВС з 11.07.2014 року (а.с. 80).

11.07.2014 року позивачем був поданий рапорт датований 10.07.2014 року до начальника ГУМВС в Одеській області в якому позивач просив раніше поданий ним рапорт про звільнення за власним бажанням не розглядати, в зв'язку з тим, що він знаходиться на лікарняному у Б-Дністровській міській лікарні (а.с. 87).

Судом з'ясовано, що матеріали на звільнення ОСОБА_3 на підставі яких був виданий наказ про звільнення від 11.07.2014 року за №468 о/с надійшли до ГУМВС в Одеській області 10.07.2014 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до начальника ГУ МВС України в Одеській області із письмовим рапортом від 10.07.2014 року, зареєстрованим 11.07.2014 року в Управлінні кадрового забезпечення ГУМВС в Одеській області, в якому просив не розглядати його рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, у зв'язку із тим, що знаходиться на лікуванні в Б-Дністровській міській лікарні.

На зазначений рапорт відповіді від ГУМВС в Одеській області надано не було, зокрема доказів, що це спростовують суду не надано.

На рапортах, наданих суду відповідачем не значиться ні дата написання рапорту, ні дата резолюцій, а є тільки дата реєстрації першого рапорту на звільнення зареєстрованого в Управлінні кадрового забезпечення ГУМВС в Одеській області від 10.07.2014 року вх..№2635.

Доказів наявності інших рапортів написаних позивачем в червні місяці 2014 року суду не надано.

Через недотримання Б-Дністровським МВ ГУ МВС України в Одеській області порядку реєстрації рапортів на звільнення поданих позивачем, суд не зміг встановити фактичні дати подачі позивачем рапортів керівництву, що дає суду підстави рахувати ці дії як приховуванням відповідачем фактичних обставин, які свідчать не на його користь, а тому суд вважає аргументи позивача такими, що заслуговують довіри.

Крім того судом встановлено, що на час видання оскаржуваного наказу позивач знаходився на лікуванні, а саме з 10.07.2014 року по 24.07.2014 року, що підтверджується довідкою від 24.07.2014 року №86, виданою Білгород-Дністровською міською лікарнею (а.с. 130).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо прийняття ГУ МВС України в Одеській області оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача, суд дійшов до висновку, що ГУ МВС України в Одеській області вказаний наказ було прийнято з порушенням вимог п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ України, оскільки реалізовано рапорт позивача про звільнення з ОВС за власним бажанням вже після подання ним рапорту про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та не зрозуміло за яким саме рапортом позивача було звільнено з органів внутрішніх справ, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача в червні місяці 2014 року до керівництва щодо свого звільнення, та в наказі на звільнення дата його рапорту не зазначена.

Таким чином, судом встановлено, що видання ГУ МВС України в Одеській області оскаржуваного наказу №468 о/с від 11.07.2014 року в частині звільнення позивача з посади міліціонера групи конвойної служби міліції Б-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області відбулося без дотримання визначеної процедури звільнення, яка передбачена, зокрема, п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991 року №114.

За змістом пункту 68 Положення до закінчення трьохмісячного строку попередження, особи рядового і начальницького складу мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у коротший термін.

При цьому, як зазначено вище судом, ОСОБА_3 вже на наступний день звернувся до ГУ МВС України в Одеській області, з відповідним рапортом в якому просив не розглядати його рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням.

Тобто, позивач, звертаючись із рапортом з проханням не розглядати його рапорт про звільнення, скористався наданим йому законодавством правом. Відтак, подача позивачем рапорту з проханням не розглядати його рапорт про звільнення є підтвердженням того, що особа не мала бажання звільнятися зі служби.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанови Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року (справа № 21-236а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-122а12), в яких зазначається, що: "…дії відповідачів суперечать вимогам пункту 68 Положення, оскільки за змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк".

Таким чином вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

Суд зазначає, що звільнення працівника органу внутрішніх справ за власним бажанням можливе при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, звільнивши у даному випадку позивача зі служби за особистим проханням, без встановлення поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов'язків та до спливу встановленого Положенням строку та незрозуміло за яким саме рапортом щодо звільнення, суб'єкт владних повноважень ГУМВС України в Одеській області, діяв всупереч вимогам законодавства, а відтак таке звільнення не можна визнати законним.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності та безпідставності винесення відповідачем ГУ МВС України в Одеській області оскаржуваного наказу №468 о/с від 11.07.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, за власним бажанням ОСОБА_3 з вищенаведених підстав.

Згідно п. 24. Постанови КМ УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

На підставі приписів п.п.2,3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, негайному виконанню підлягає постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь з відповідача Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області середньомісячного заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, те що судом встановлено порушення відповідачем п. 68 Положення щодо звільнення позивача, та те, що рапорту на який йдеться посилання у поданні на звільнення та атестаційному листі суду не надано, вказаний наказ був винесений після подання позивачем рапорту про відкликання рапорту про звільнення, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області №468 о/с від 11 липня 2014р. в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області поновити прапорщика міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Білгород-Дністровського МВ ( з обслуговування м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району) ГУ МВС України в Одеській області з дати звільнення.

Зобов'язати Білгород-Дністровський МВ ( з обслуговування м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району) ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2014р. по день поновлення на посаді (виходячи з середньоденної зарплати 161,80грн) з утриманням обов'язкових платежів та зборів.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області та стягнення з Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 30 вересня 2014 року.

Суддя Іванов Е.А.

Позов ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області №468 о/с від 11 липня 2014р. в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області поновити прапорщика міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Білгород-Дністровського МВ ( з обслуговування м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району) ГУ МВС України в Одеській області з дати звільнення.

Зобов'язати Білгород-Дністровський МВ ( з обслуговування м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району) ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2014р. по день поновлення на посаді (виходячи з середньоденної зарплати 161,80грн) з утриманням обов'язкових платежів та зборів.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області та стягнення з Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

30 вересня 2014 року.