Ухвала суду № 40778862, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19918/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року №0000523930,

ВСТАНОВИЛА:

Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - позивач, УДППЗ «Укрпошта») звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року №0000523930.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, УДППЗ «Укрпошта» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Відповідачем було проведено фактичну перевірку відділення зв'язку №20 Житомирської дирекції УДППЗ «Укрпошта» щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 06.09.2013 року №0045/28/10/39/21560045.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення УДППЗ «Укрпошта» п.7,9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденне друкування на реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

На підставі акту від 06.09.2013 року №0045/28/10/39/21560045 Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 року №0000523930, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100640,00 грн.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що законом не вимагається ввімкнення, використання РРО та друкування на них Z-звітів за відсутності розрахункових операцій.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95), Вимогами щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199 (далі - Постанова №199).

Так, відповідно до ст.2 Закону №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Згідно з п.9 ст.3 Закону №265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В абз.11,15 п.2 Постанови №199 закріплено, що Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

П.17 Постанови №199 передбачено, що всі підсумки та суми у Z-звіті обчислюються за зміну.

Відповідно до п.4 ст.17 Закону №265/95, за порушення вимог щодо невиконання щоденного друку Z-звіту або його незбереження до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що зміна РРО розпочинається з моменту реєстрації на ньому першої розрахункової операції, а Z-звіт друкується вкінці зміни за її результатами. При цьому, сама по собі наявність на підприємстві РРО не є безумовною підставою для його щоденного використання (ввімкнення та роздрукування Z-звіту) за відсутності жодної розрахункової операції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що саме в ті дні, які зазначені в акті перевірки від 06.09.2013 року №0045/28/10/39/21560045, на РРО, щодо яких, на думку відповідача, УДППЗ «Укрпошта» не забезпечило щоденне друкування фіскальних звітних чеків, не було зареєстровано жодної розрахункової операції. Більш того, зазначені РРО в ці дні за відсутності потреби взагалі не вмикались позивачем, а отже їх зміна не починалася.

Посилання відповідача в його апеляційній скарзі на п.9 ст.3 Закону №265/95 із вказівкою на зобов'язання суб'єктів господарювання щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що свідчать про неправильне та неуважне тлумачення податковими органами зазначеної норми права, оскільки в цьому ж пункті статті Закону законодавством регламентовано, що такий обов'язок у суб'єктів господарювання виникає при здійсненні розрахункових операцій з продажу товарів, наданні послуг тощо, а не за фатом наявності РРО, як помилково вважає апелянт.

Жодних інших доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції та підтверджували правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, апелянтом наведено не було.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року №0000523930 та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову і приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 01.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.