Постанова № 40778689, 04.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2014 р. Справа № 804/6298/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЛісній А.М. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Ковирєв А.В. Кисельов А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Згода 06» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002632201 від 23.09.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014р. Приватне підприємство «Згода 06» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2013р. №0002632201.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі перевірки, яка проведена без достатніх правових підстав, обставини і висновки службової особи ДПІ, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам і законодавству України, службова особа ДПІ в акті перевірки на свій розсуд та не об'єктивно розтлумачила положення податкового законодавства України, зробила хибні та не обгрунтовані висновки,податковою інспекцією при призначенні і проведенні перевірки були порушені норми ст.ст. 20, 75,78,79 ПК України без надіслання відповідного запиту на адресу позивача, без надання пояснень та документального підтвердження, що і могло слугувати виключною підставою для призначення і проведення документальної позапланової перевірки по взаємовідносинах позивача з ТОВ «НВП «Металургмонтаж», крім того, позивач не отримував і копії наказу ДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, як обов'язковою умови для проведення такої перевірки згідно вимог п.79.2 ПК України та без дотримання якої неможливе її проведення. Зазначені обставини, на думку позивача, є грубими порушеннями норм ст.6, 19 Конституції України, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України. Також позивач посилається і на необґрунтованість твердження податкового інспектора про те, що первинні документі, які складені позивачем та ТОВ «НВП «Металургмонтаж» суперечать законодавчим і нормативним актам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції і не є документами, які можуть бути підставою для відображення у облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, з огляду на те, що інспектором були досліджені первинні бухгалтерські документи - договір будівельного генерального підряду, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні за квітень-травень 2013р. та інспектором не було відображено у акті перевірки жодних претензій щодо оформлення документів та зауважень щодо того, що податкові зобов'язання не підтверджені первинними документами. Окрім того, позивач вказує і на те, що не порушував вимог ст.ст.185,188 ПК України, сформував податкові зобов'язання та податковий кредит на підставі документів, які оформлені у встановленому законодавством порядку за результатами виконання договору будівельного генерального підряду №2/09 від 07.09.2007р. відповідно до якого ТОВ «НВП «Металургмонтаж» виконував для позивача будівельні роботи щодо будівництва складського комплексу, розташованого на території Чумацької с/ради в Дніпропетровській області, дане підприємство мало будівельну ліцензію на виконання будівельних робіт, було платником ПДВ, за умовами договору мало право залучати до виконання робіт субпідрядні будівельні організації, а тому, позивач вважає, що посилання податкового інспектора на відсутність у даного підприємства матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу та іншого не може бути підставою для висновку про наявність порушень саме з боку позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем до перевірки не надані документи з яких можливо з'ясувати яким чином проведено транспортування поставлених ТМЦ, ким та де виконані монтажні роботи. З огляду на зазначене номенклатуру поставлених товарів (воріт секційних у кількості 16 од., герметизаторів зі зібраною рамою (3400х3400) у кільк. 16 од., платформ зрівняльних з поворотною апарелю у кількості 6 од. та бамперів гумових (500х250х100) у кількості 32 од.), транспортування досить великогабаритних ТМЦ повинно бути підтверджено належним чином, а монтажні роботи - актами виконаних робіт. Проведеною перевіркою ТОВ «НВП «Металургмонтаж» (акт від 29.08.2013р. №362/04-66-22-01-11/3482298) встановлено відсутність у товариства необхідних умов для досягнення результатів відповідної (будівельної) діяльності: виробничих активів (обладнання, приладів), виробничих приміщень, транспортних засобів, незначний штат працюючих осіб, який складається переважно з керівного складу, при цьому, ТОВ «НВП «Металургмонтаж» не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій (виконання будівельних робіт) у квітні 2013р. (із залученням підрядних організацій) на користь позивача, та як наслідок, виникнення об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань) по взаємовідносинах з позивачем за квітень 2013р. У зв'язку з зазначеним, у акті перевірки зроблено висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, які не є сумами податків нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), так як зазначені взаємовідносини з ТОВ «НВП «Металургмонтаж» не мають ознак реальності вчинення господарських операцій.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.07.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство «Згода 06» 28.07.2006р. зареєстроване як юридична особа Дніпропетровською районною Державною адміністрацією Дніпропетровської області за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Ударників, буд 27, з 31.07.2006р. перебуває на обліку в ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, був зареєстрований платником податку на додану вартість з 28.09.2006р. по момент проведення перевірки, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДРПОУ від 01.07.2014р. та змістом акту перевірки від 29.08.2013р. (а.с. 18-19, 77-79 том 1).

У період з 28.08.2013р. по 29.08.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу №147 від 27.08.2013р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1, ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Металургмонтаж» їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, травень 2013р. за результатами якої складено акт від 28.08.2013р. №360/04-66-22-01-11/34513839 за висновками якого встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого ПП «Згода 06» занижено податок на додану вартість на загальну суму 296 410 грн. за квітень та травень 2013р.(а.с.18-35,76 том 1).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 23.09.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0002632201 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 444615,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 296410 грн., за штрафними санкціями - 148205 грн. (а.с.38 том 1).

У подальшому, позивачем було здійснено адміністративне оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення шляхом подання скарги до державної податкової служби вищого рівня та за результатами її розгляду прийнято рішення, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення без змін, що підтверджується копіями скарги та рішення наявними у справі (а.с.42-55 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що вказане рішення прийнято на підставі висновків службової особи ДПІ, що викладені в акті перевірки, які не відповідають дійсним обставинам і законодавству України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується даними, наведеними в акті перевірки та відомостями щодо видів діяльності, які зазначені у спеціальному витязі з ЄДРПОУ (а.с.19,77-79 том 1).

Позивач використовував у перевіряємому періоду у своїй діяльності офісне приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, буд. 27 згідно договору оренди №2012/21 від 19.12.2012р. укладеного з ТОВ «Лотос Плюс» терміном дії до 19.11.2015р. та земельну ділянку площею 7,5 га на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області згідно договору оренди землі від 08.09.2006р., що підтверджується змістом акту перевірки (а.с. 19-20 том 1).

Судом встановлено, що у період - квітень, травень 2013р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ «НВП «Металургремонт» з приводу виконання будівельних робіт з будівництва «Універсальний склад» на території Чумаківської сільської ради в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області за замовленням позивача згідно до умов договору будівельного генерального підряду №2/09 від 07.09.2007р.(а.с.202-206 том 1).

За умовами вказаного договору ТОВ «НВП «Металургремонт» як генпідрядник брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами провести роботи по будівництву об'єкта «Універсальний склад» розташованого в Дніпропетровському районі на території Чумаківської сільської ради, а позивач, як замовник будівництва, зобов'язувався передати генпідряднику будівельну площадку, проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити вартість виконаних робіт і матеріалів у порядку та у розмірах, передбаченими цим договором та додатками до нього.

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підряду підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією відповідного договору будівельного генерального підряду та копією додаткових угод до цього договору, копією договірної ціни до договору, копією об'єктного кошторису, копією графіку виконання робіт по об'єкту, копією технічної документації із землеустрою, копією ліцензії ТОВ «НВП «Металурмонтаж» щодо дозволу на здійснення будівельної діяльності, копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації в якій містяться відомості щодо відповідальних осіб за виконання робіт, копіями свідоцтва та витягу з КП ДМБТІ щодо реєстрації права власності за позивачем на нерухоме майно - будівлю складу для зберігання непродовольчих товарів, копіями актів прийомки виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, копіями видаткової накладної, даними журналу-ордеру по рахунку 6311 за спірний період, копіями податкових декларацій за спірний період, копіями реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, копіями податкових накладних, копіями платіжних документів про оплату позивачем виконаних робіт, де у складі вартості робіт було сплачено і ПДВ у спірний період, що також досліджено податковим інспектором у ході проведення перевірки та знайшло відображення у акті перевірки (а.с.20-24, 86-240 том 1, а.с.1- 85, 92-115, 122-146 том 2).

Позивачем на підставі виписаних ТОВ «НВП «Металургмонтаж» податкових накладних та вищевказаних первинних бухгалтерських документів був сформований податковий кредит з податку на додану вартість, вказані податкові накладні були відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які, як зазначено в акті перевірки від 29.08.2013р., відповідають даним додатку 1 та додатку 5 декларації з ПДВ за квітень, травень 2013р. (а.с.21,23 том 1).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи були досліджені, як податковим інспектором у ході проведення перевірки, так і судом у ході судового розгляду справи, зі змісту яких було встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції за вищенаведеним договором та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, у акті від 29.08.2013р. зроблено висновки про те, що до податкової інспекції надійшов акт перевірки - ТОВ «НВП «Металургмонтаж» за яким встановлено відсутність у товариства необхідних умов для досягнення результатів відповідної (будівельної) діяльності: виробничих активів (обладнання, приладів), виробничих приміщень, транспортних засобів, незначний штат працюючих осіб, який складається переважно з керівного складу, при цьому, ТОВ «НВП «Металургмонтаж» не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій (виконання будівельних робіт) у квітні 2013р. (із залученням підрядних організацій) на користь позивача, та як наслідок, виникнення об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань) по взаємовідносинах з позивачем за квітень 2013р. У зв'язку з зазначеним, у акті перевірки зроблено висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, які не є сумами податків нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), так як зазначені взаємовідносини з ТОВ «НВП «Металургмонтаж» не мають ознак реальності вчинення господарських операцій (а.с.24-32 том 1).

Однак, такі висновками органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, суперечать дослідженим податковою інспекцією первинним бухгалтерським документам, виходячи з наступного.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, судом встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, оформлених належним чином, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено як змістом акту перевірки від 29.08.2013р., так і наявними в матеріалах справи копіями наданих податкових накладних.

Таким чином, отримання позивачем податкової накладної є підставою для включення її до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.198 ПК України.

З огляду на викладені норми, посилання податкового органу у акті перевірки від 29.08.2013р. про те, що позивачем не надано до перевірки документів з яких можливо з'ясувати яким чином та ким проведено транспортування ТМЦ, ким та де виконані монтажні роботи є безпідставними, оскільки відповідно до приписів ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту у позивача виникає з дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Окрім того, відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю товарів (послуг) продавцем товару (послуг) належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 198 ПК України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності товарно-транспортних накладних за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, первинними бухгалтерськими документами щодо отримання товарів (послуг) є видаткова накладна, податкова накладна, акти приймання виконаних підрядних робіт, які підтверджують факти виконання робіт та які були надані позивачем суду у ході судового розгляду справи, досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу, підряду, виконання робіт та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами підряду.

При цьому, і норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.

Також не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи податкової інспекції щодо посилання на акт перевірки контрагента позивача- ТОВ «НВП «Металургмонтаж», за якими не підтверджено реальність здійснення господарської операції з урахуванням того, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а отже, позивач не може нести відповідальності за дії, які вчинені його контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав не надання до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування ТМЦ за договором будівельного підряду, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі відсутності доказів транспортування товару за договором підряду та документів, що підтверджують походження товару за умови надання інших документів, зокрема, за наявності належним чином оформлених актів прийому-передачі виконаних робіт, податкових накладних, що підтверджують виконання генпідрядником будівельних робіт.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 29.08.2013р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваного рішення є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вищевказаних висновків підлягають задоволенню.

В той же час, слід зазначити, що суд критично ставиться до доводів позивача як підстави для протиправності та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо порушення відповідачем порядку проведення невиїзної перевірки, не направлення на адресу позивача відповідних запитів про надання документів у порядку, визначеному ст. 78 ПК України, не вручення позивачеві наказу на проведення перевірки з огляду на те, що матеріали справи спростовують такі доводи позивача, оскільки зі змісту наданих до суду документів вбачається, що запит про надання інформації та її підтвердження від 17.07.2013р. було отримано представником позивача Шевцовою І.В. 17.07.2013р. про що свідчить відповідна відмітка та будь-яких доказів позивачем щодо отримання запиту не уповноваженою особою суду не надано, до того ж, позивачем була надана відповідь на вказане звернення податкової інспекції 18.07.2013р., а наказ на проведення перевірки від 27.08.2013р. №147 було направлено на адресу позивача 27.08.2013р., що підтверджується копіями поштових реєстру відправлень та копією квитанції №8270 від 27.08.2013р. (а.с.171-178 том 2).

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було порушено порядок проведення невиїзної документальної перевірки, визначений ст.ст.78,79 ПК України, а тому зазначені обставини не можуть бути підставами для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за квитанцією № к7/S/32 від 28.04.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.(а.с.2 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Згода 06» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002632201 від 23.09.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002632201 від 23.09.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Згода 06» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Ударників, буд. 27, код ЄДРПОУ 34513839) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 487, 20 грн. ( чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 09.07.2014р.

Суддя С.О. Конєва