Ухвала суду № 40778329, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1257/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі - відповідач, ДФІ в Чернігівській області) про:

- скасування наказу начальника ДФІ в Чернігівській області від 17.03.2014 року №87-о про звільнення ОСОБА_2;

- поновлення позивача на роботі на посаді головного державного аудитора сектора внутрішнього аудиту ДФІ в Чернігівській області з 17.03.2014 року;

- зобов'язати ДФІ в Чернігівській області визначити і сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працював на посаді головного державного аудитора сектора внутрішнього аудиту ДФІ в Чернігівській області.

17.03.2014 року відповідачем було видано наказ №87-о, яким позивача звільнено із займаної посади з 17.03.2014 року за угодою сторін на підставі заяви ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для його задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.1 ст.36 КЗпП України закріплено, що підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Ч.3 ст.252 КЗпП України визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 (далі - постанова Пленуму ВСУ №9), необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму ВСУ №9, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Отже, з викладених правових норм та роз'яснень Пленуму ВСУ, вбачається, що для виникнення достатньої та необхідної правової підстави для звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, за угодою сторін є наявність двох умов: 1) складання та підписання між сторонами такої угоди; 2) одержання згоди профспілкового органу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу не є безумовною підставою для поновлення його на роботі, а лише зумовлює необхідність отримання згоди (відмови) профспілки під час судового провадження безпосередньо судом або роботодавцем.

Виходячи з цього, колегія суддів відзначає, що ОСОБА_2 дійсно було звільнено за угодою сторін без звернення роботодавця до профспілкової організації, однак оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції згода профспілки на звільнення позивача була одержана відповідачем, що повністю підтверджується матеріалами справи, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що він був примушений до написання заяви про звільнення за угодою сторін, а також щодо порушення відповідачем порядку звільнення позивача, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження та повністю спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.