Рішення № 40777389, 01.10.2014, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 2014/2-55/11

Провадження № 2/621/670/14

РІШЕННЯ

іменем України

01.10.2014 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

за участю секретаря - Кошевої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки недійсним, третя особа - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

встановив:

15.04.2010 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки недійсним, треті особи - ОСОБА_2 В подальшому до участі у справі у якості третьої особи було залучено ПАТ «Дельта Банк». Позов обґрунтований тим, що 19.05.2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний Договір № 11347915000 від 18.05.2008 року. Зазначений Договір укладено сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів - фізичних осіб. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти з 19.05.2008 року і терміном погашення по 18.05.2023 року включно у сумі 71000 доларів США 00 центів. Відповідно до п. 1.3.1 Договору Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 9,0 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором від 19.05.2008 року між позивачем та Банком був укладений Договір поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000, відповідно до умов якого позивач зобов'язалася солідарно відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за своєчасне та повне виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором від 19.05.2008 року. 01.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Позичальником - ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11347915000, відповідно до якої процентна ставка за кредитом дорівнює 13,50 % річних.

Зміна розміру процентної ставки з ОСОБА_1 не узгоджувалася та не доводилася до відома, що мало місце зміна забезпеченого порукою зобов'язання із збільшенням обсягу відповідальності без згоди поручителя та призвело до збільшення зобов'язань поручителя за договором поруки № П/11347915000 від 19.05.2008 року. За таких обставин представник позивача просив визнати недійсним Договір поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», судові витрати покласти на відповідача.

В подальшому інтереси позивача представляв ОСОБА_3, який надав до суду письмові пояснення до позову, в яких зазначив, що висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджено, що додаткова угода від 30.01.2009 року підписана не ОСОБА_1, на підставі вказаного ОСОБА_3 просив визнати недійсним Договір поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000 через недійсність додаткової угоди від 30.01.2009 року, яка є невід'ємною частиною до Договору поруки, т. як додаткова угода підписана особою, яка не мала достатньої цивільної дієздатності, посилаючись на ч. 2 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив його задовольнити.

Представник відповідача Іванченко Н.В. у судовому засіданні проти позову заперечувала, вважала його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивач не зазначила жодної підстави, наявність якої може вказувати на недійсність правочину відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України. Посилання ОСОБА_1 на збільшення процентної ставки без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, є хибним, оскільки між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» 19.05.2008 року був укладений Договір поруки, п. 1.1 якого передбачено, що Поручитель поручився за виконання зобов'язань за ОСОБА_2 в повному обсязі як існуючих на момент укладення договору поруки так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Дане положення є письмовою згодою Поручителя на збільшення обсягу її відповідальності на протязі дії Кредитного договору, в т.ч. і щодо збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами третьою особою - ОСОБА_2 Таке положення щодо розміру забезпечення виконання зобов'язань поручителем за Кредитним договором міститься в Додатковій угоді від 30.01.2009 року № 1 до Договору поруки. Відповідно до п. 2 цієї Додаткової угоди Поручитель зобов'язався перед Банком відповідати за виконання Боржником - ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед Банком, що виникли з Кредитного договору, існуючись в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Дана додаткова угода була укладена у зв'язку з реструктуризацією заборгованості за кредитним договором, на момент проведення якої вже діяла процентна ставка в розмірі 13,5 % річних. Отже, підписуючи Додаткову угоду від 30.01.2009 року № 1, поручитель надав письмову згоду на проведення реструктуризації існуючої заборгованості за кредитом, яка розраховувалася із застосуванням процентної ставки 13,5 % за користування кредитними коштами. Враховуючи вищевикладене, умови договору поруки, вимоги чинного законодавства, представник відповідача Іванченко Н.В. вважала, що у позивача відсутні будь-які підстави для визнання договору поруки недійсним, крім того, ОСОБА_1 поручалася за ОСОБА_2 і за ті зобов'язання, які можуть виникнути в майбутньому.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, в минулих удових засіданнях вказував на те, що позов ОСОБА_1 підтримує, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» Чебан І.В. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити у його задоволенні, судові витрати покласти на позивача.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 19.05.2008 року ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали Договір про надання споживчого кредиту № 11347915000 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов'язувався надати позичальнику (ОСОБА_2А.) однією сумою, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 71000 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнювала еквіваленту 358550 грн. за курсом НБУ на день укладання цього Договору. Строк кредитування становив до 18.05.2023 року, якщо тільки не застосовуватиметься інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, сплатити проценти, штрафи та інші платежі згідно умов Договору на рахунок, відкритий в Банку. За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка була встановлена у розмірі 9% річних. Крім того, сторони домовилися, що за умовами Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним Договором Банком було прийнято заставу нерухомості, а саме житлового будинку, який належить ОСОБА_2 та поруку ОСОБА_1 /а.с. 5-8/.

Як зазначалося вище у забезпечення виконання боргових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 19.05.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000, відповідно до якого позивач зобов'язалася відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед відповідачем, які виникли з кредитного договору від 19.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручителю було добре відомо про всі істотні умови Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за Договором. Банк не вправі без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя /а.с. 9/.

01.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Позичальником - ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 19.05.2008 року № 11347915000, якою було змінено процентну ставку кредитування. Так, процентна ставка за кредитом стала дорівнювати 13,50 % річних /а.с. 10/.

30.01.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» уклало із ОСОБА_1 додаткову угоду № 1 до Договору поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000, в якій зазначено, що у зв'язку з укладанням із ОСОБА_2 Додаткової угоди до кредитного договору від 19.05.2008 року щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації Поручитель надала свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується Договором, а саме змінено кінцевий термін виконання основного зобов'язання до 18.01.2033 року, якщо інший термін не буде встановлено згідно умов Кредитного договору. Всі інші умови Кредитного договору залишилися без змін. ОСОБА_1 зобов'язалася перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідно до умов Договору відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед Банком, які виникли з кредитного договору від 19.05.2008 року, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У випадку зміни в подальшому умов Кредитного договору поручитель підписанням цієї Додаткової угоди, підтвердила свою згоду на здійснення таких змін в майбутньому. Також, сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Додаткової угоди не потребують додаткового укладання сторонами угод щодо внесення змін /а.с. 18, 31/.

Як вбачається з оригіналу Додаткової угоди від 30.01.2009 року № 1 у колонці Поручитель стоїть підпис ОСОБА_1, однак, висновками судово-почеркознавчої експертизи від 17.03.2011 року № 852, проведеної експертами Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1, розміщений в розділі «Поручитель» Додаткової угоди № 1 до Договору поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000 (згода забезпечувати змінене зобов'язання) від 30.01.2009 року у рядку «(підпис) (ОСОБА_1)» аркуш № 31 цивільної справи № 2-1178/10 - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Даний підпис виконано з наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_1 /а.с. 50-53/.

Отже судом встановлено, що 19.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 11347915000, виконання зобов'язань за яким забезпечено Договором поруки від 19.05.2008 року № П/11347915000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 В послідуючому між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду від 01.08.2008 року № 1 про зміну процентної ставки. Також, між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду від 30.01.2009 року № 1 про зміну кінцевого терміну повернення кредиту. В той же час встановлено, що підпис, який міститься в Додатковій угоді, укладеній між Банком та позивачем, не є підписом ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1 не було повідомлено про зміну умов Кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 цього ж Кодексу визначені підстави припинення поруки. Так, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У частині першій статті 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які стосуються змісту, форми правочину, особи, яка вчиняє правочин, її волевиявлення, а також спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину, а саме недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Представник позивача ОСОБА_3 при визнанні договору поруки недійсним вказував на недійсність додаткової угоди від 30.01.2009 року № 1, посилаючись на ч. 2 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у п. 4 роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Крім того, пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що договором поруки, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, визначено, що Банк не вправі без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Укладена з позивачем Додаткова угода від 30.01.2009 року № 1 підписана не ОСОБА_1, що дає суду підстави вважати, що позивач не була повідомлена про зміну умов Кредитного договору від 19.05.2008 року. Отже, ОСОБА_1 мала право звернутися до суду з позовом саме про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на ст. 559 ЦК України. Крім того, посилання представника позивача на те, що Додаткова угода від 30.01.2009 року № 1 була підписана особою, яка не мала достатньої цивільної дієздатності, в порушення ст. 60 ЦПК України, також не доведені ОСОБА_3, оскільки відсутні відомості, що особа, яка поставила підпис, не усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, і взагалі підпис, який міститься в даній додатковій угоді, не належить ОСОБА_1

З огляду на вищевикладене, встановлені у справі обставини, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд не вбачає підстав для визнання договору поруки від 19.05.2008 року № 11347915000 недійсним.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови у його задоволенні.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, ст. ст. 30, 202-204, 213-216, 553, 554, 559 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки недійсним, третя особа - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: