Рішення № 40775692, 03.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2014 р. Справа № 914/2857/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мілк - Маркет», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибуційна компанія», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 121 093,52 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Письменний С.М. - представник за довіреністю № 179 від 24.12.2013р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мілк - Маркет» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибуційна компанія» про стягнення грошових коштів у розмірі 121 093,52 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.08.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 11.09.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 11.09.2014р. розгляд справи відкладено на 03.10.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути 78 302,25 гр. - основного боргу, 485,41 грн. - 3 % річних, 3 154,74 грн. - пені та 39 151,12 грн. штрафу.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 03.10.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача від 22.08.2014 року №19192033 станом на 29.07.2014 року, а саме: 79005, Львівська область, м. Львів, Проспект Шевченка, будинок 7, офіс 11; поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За зазначеною адресою не знаходиться» (докази в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 02.09.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 03.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.03.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 3/03-Д (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих і узгоджених між сторонами замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № РГ4560 від 07.03.2014р. на суму 89 883,50 грн., видатковою накладною № РГ4596 від 21.03.2014р. на суму 30 600,00 грн. та видатковою накладною № РГ4708 від 29.04.2014р. на суму 30 600,00 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Загальна сума поставки 151 083,50 грн.

Розрахунок за Договором здійснюються грошовими коштами, в національній валюті України, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов'язується оплатити відвантаженні йому товари протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору момент відвантаження вважається момент передачі товарів покупцю, про що свідчить підпис відповідальної особи та відтиск печатки (штампу) покупця на накладних постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що мало місце часткове повернення товару, що підтверджується накладною на повернення постачальнику №1 від 11.04.2014р. на суму 11 772,00 грн. та № 2 від 20.05.2014р. на суму 17 309,25 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень. Відповідач також оплатив частину заборгованості, що підтверджується банківськими виписками від 01.04.2014р. на суму 10 000,00грн., від 02.04.2014р. на суму 5 000,00 грн., від 03.04.2014р. на суму 13 400,00 грн. та від 22.04.2014р. на суму 15 300,00 грн.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного за договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 78 302,25 грн.

Доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Крім цього, а матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, з якого вбачається, що станом на 31.05.2014р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 78 302,25 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками.

24.06.214р. позивачем було надіслану відповідачу претензію № 404 від 23.06.2014р., в якій просять здійснити оплату заборгованості в сумі 78 302,25 грн. Однак останнім залишена без відповіді.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№ 4227/14 від 02.09.2014р.) 485,41 грн. -3% річних, 3 154,74 грн. - пені, 39 151,12 грн. - штрафу.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 78 302,25 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 485,41 грн. в межах заявлених позовних вимог (згідно заяви про зменшення позовних вимог), нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно п. 6.2. Договору за порушення строків оплати отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент оплати.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 3 154,74 грн. в межах заявлених позовних вимог (згідно заяви про зменшення позовних вимог), нарахована правомірно та підлягає стягненню.

Відповідно до п.6.6 Договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більш ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь постачальника, крім установленої Договором санкції п.6.2., штраф за ухилення від оплати у розмірі 50% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 50% від суми простроченої заборгованості в розмірі 39 151,12,00 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, в силу положень пункту 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ТзОВ «Торговий дім «Мілк-Маркет» зайво сплаченого судового збору в розмірі 0,29 грн. згідно платіжного доручення № 1826 від 30.07.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 627, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 7, офіс 11; ідентифікаційний код юридичної особи 38853451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мілк-Маркет» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 2в; ідентифікаційний код юридичної особи 37816324) 78 302,25 грн. - основного боргу, 485,41 грн. - 3% річних, 3 154,74 грн. - пені, 39 151,12 грн. - штрафу та 2 421,87 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мілк-Маркет» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 2 в; ідентифікаційний код юридичної особи 37816324) 0,29 грн. зайво сплаченого судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 1826 від 30.07.2014р.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.10.2014 року.

Суддя Коссак С.М.