Рішення № 40775686, 30.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2014 р. Справа № 906/1022/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Посохов О.В., довіреність від 31.07.2014р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (м. Горлівка, Донецька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 7286,02 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (м.Горлівка, Донецька область) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир) про стягнення 7286,02 грн., з яких 4259,62 грн. боргу за поставлений по договору поставки №1605 від 14.05.2013р. товар, 896,59 грн. 24% річних від суми боргу на підставі п.7.2.1 договору та 2129,81 грн. штрафу за порушення строків оплати товару у розмірі 50% від суми боргу на підставі п.7.2.2. договору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1022/14, зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

15.08.2014р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 31.07.2014р. по справі № 906/1022/14, яка направлялася на адресу відповідача (АДРЕСА_1), з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "за закінченням терміну зберігання", крім того, на даній довідці зроблено також відмітку щодо причин повернення: "за місцем обслуговування".

В судовому засіданні 16.09.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про заборгованість станом на 16.09.2014р., копії витягу з ЄДРПОУ серії АД №443839 від 14.08.2014р., копії заяви відповідача про здійснення підприємницької діяльності без печатки від 14.05.2013р. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України в зв'язку з необхідністю забезпечення процесуальних прав відповідача.

За таких обставин, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, ухвалою від 16.09.2014р. господарський суд відклав розгляд справи на 30.09.2014р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги, подав письмові пояснення, згідно яких станом на 30.09.2014р. сума основного боргу відповідача не змінилась і становить 4259,62 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму боргу, а також 896,59 грн. 24% річних (ст.625 ЦК України, п.7.2.1 договору) та 2129,81 грн. штрафу за порушення строків оплати товару (у розмірі 50% від боргу згідно п.7.2.2. договору).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

29.09.2014р. до суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 16.09.2014р. по справі №906/1022/14, яка надсилалась відповідачу - підприємцю ОСОБА_2 з довідкою ф.20 щодо причини повернення "За закінченням терміну зберігання".

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.42) вбачається, що станом на 18.09.2014р., фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні підприємець не скористалась.

За таких обставин, та зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №1605 (а.с.8-9), за яким постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1. договору).

Для забезпечення виконання даного договору та відповідно до п.13 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей", затвердженої наказом МФ України від 16.05.1996р. №99 підприємцем ОСОБА_2 надано постачальнику кільцеву довіреність (а.с.10) з інформацією про матеріально відповідальних осіб (ОСОБА_2), зі зразком підпису (без печатки). Згідно заяви ФОП ОСОБА_2 від 14.05.2013р., адресованої начальнику Житомирської бази ТОВ "Баядера Логістик", підприємець також повідомила, що здійснює підприємницьку діяльність без печатки (а.с.37).

Відповідно до п.1.2., п.1.3. договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару; партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній.

Згідно п.2.3. договору, загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

У відповідності до п.4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії (датою поставки партії товару, за змістом п.3.6. договору, є дата підписання видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару).

При цьому, за пунктом 4.5. договору, постачальник має право без згоди покупця та незалежно від призначення платежу зараховувати кошти, які покупець перерахував за отриману продукцію в рахунок погашення боргу за накладними на продукцію, яка була поставлена раніше.

Відповідно до п.7.2.1. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

Пунктом 7.2.2. договору встановлено: у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Згідно п.10.2 договору, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував свої зобов'язання згідно договору поставки №1605 від 14.05.2013р., поставляючи відповідачу товар, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав. Зокрема, позивачем передано відповідачу товар за видатковими накладними №42462/41808 від 03.07.2013р. на суму 1694,40 грн. (оплачено відповідачем 796,06 грн.); №44279/43367 від 10.07.2013р. на суму 1519,08грн. (в повному обсязі не оплачено відповідачем) та №46009/44896 від 17.07.2013р. на суму 1944,48 грн. (в повному обсязі не оплачено відповідачем).

Щодо сплати заборгованості в сумі 4759,62 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№14-юр від 02.06.2014 р. (а.с.19, докази направлення а.с.20), проте, вимогу відповідач залишив без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2013р. по 30.11.2013р. між ТОВ "Баядера Логістик" і ФОП ОСОБА_2, підписаний обома сторонами, відповідач визнала існуючу станом на 30.11.2013р. заборгованість в сумі 4759,62 грн.

Станом на день розгляду спору судом, доказів погашення вказаної суми боргу до справи не подано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 4759,62 грн. основного боргу є підтверженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №1605 від 14.05.2013 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалось, пунктом 7.2.2. договору сторони передбачили у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Судом враховується, що 14.05.2013р. сторони підписали договір поставки №1605 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності до зазначеної умови договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2129,81 грн. штрафу у розмірі 50% від суми основного боргу.

У даному випадку, відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати продукції та прострочено погашення заборгованості більше 10 днів з дня її виникнення, а тому наявні передбачені договором підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі 50% від суми боргу.

Перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми штрафу, господарський суд визнає позов в частині стягнення 2129,81 грн. штрафу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

При цьому, в даному випадку, в укладеному договорі поставки сторони встановили інший, ніж визначено законом, розмір процентів річних від простроченої суми, а саме, 24% річних. Можливість погодження сторонами на власний розсуд розміру процентів річних, які має сплатити боржник на користь кредитора за прострочення виконання грошового зобов'язання, безпосередньо передбачена статтею 625 ЦК України.

З огляду на викладене, нарахування позивачем 24% річних на суми прострочених заборгованостей по кожній окремо поставці партії товару за періоди прострочення з дня виникнення зобов'язання по 12.06.2014р. (розрахунок, а.с.3), в загальній сумі 896,59грн., господарський суд вважає правомірним, відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 896,59 грн. 24% річних - законними та обґрунтованими.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "Баядера Логістик" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4259,62 грн. основного боргу, 896,59 грн. 24% річних та 2129,81грн. штрафу.

У відповідності до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (84601, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Озерянівська,2, ідентифікаційний код 35871504):

- 4259,62 грн. основного боргу,

- 896,59 грн. 24% річних,

- 2129,81 грн. штрафу,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.10.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу на адресу: 18029, м.Черкаси, вул. Ак.Корольова, 7, (реком.)

3 - відповідачу (реком)