Рішення № 40775684, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17941/14 29.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ"

до Публічного акціонерного товариства Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 175 454,26 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Назарова Л.В. за довіреністю від 26.082014

від відповідача: Сидорчук Р.Д. за довіреністю від 27.08.2014

В судовому засіданні 29.09.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.08.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 32 від 22.08.2014 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі - відповідач) про стягнення 175 454, 26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/17941/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014.

В судове засідання, призначене на 10.09.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 10.09.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 розгляд справи № 910/17941/14 буду відкладено до 29.09.2014.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014, з'явився представник відповідача та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання в зв'язку з тим, що розгляд справи вже відкладався з тих самих підстав, таким чином представник відповідача зловживає своїми процесуальними правами , що призводить до затягування розгляду справи.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики № 924 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору на підставі Акту приймання - передачі товару від 17.10.2013 та видаткової накладної № ПС -0000200 від 17.10.2013 товар був переданий відповідачу на суму 423 955, 76 грн. ( копії додаються).

Згідно з п. 2.2 Договору строк повернення позики складає 40 календарних днів з моменту підписання Сторонам акту приймання - передачі товару.

26.11.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1/1024/1 до Договору позики № 924 від 11.10.2013, згідно якого знизили вартість товару, що була передана відповідачу і визначили її у розмірі 411 292, 80 грн. та визначили строк повернення товару у строк до 09.12.2013р.

03.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ" ( далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (Покупець) було укладено договір поставки № 1041. Відповідно до Договору Постачальник зобов'язаний поставити товар на суму 937 119, 28 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

17.12.2013 у Відповідача настав термін повернення товару Позивачу згідно договору позики № 924, а у Позивача виникли зобов'язання по поставці товару Відповідачу згідно договору поставки № 1041 від 03.12.2013.

Статею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи вищевикладене Сторони уклали угоду № 1102 від 19.12.2013 про залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої Сторони погашають зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині поставці та повернення товару.

Відповідно до п. 2 Угоди № 1102 від 19.12.2013 товар на суму 407 782, 14 грн. в тому числі ПДВ, переданий Позивачем Відповідачу по Договору позики № 924 від 11.10.2013 вважати товаром, поставленим по Договору поставки № 1041 від 03.12.2013.

Позивачем 04.02.2014 згідно акту приймання-передачі від 04.02.2014 та видаткової накладної № ПС-0000004 від 04.02.2014 було здійснено наступну поставку товару на суму 171 924, 42 грн. Товар був прийнятий відповідальною особою, що підтверджується довіреностями № 275/634 від 15.10.2013 та № 30/634 від 03.02.2014 на отримання товару.

Отже у відповідності до вищенаведених положень Договору, відповідач повинен був спалити на користь позивача грошові кошти за поставлений товар. 21 січня 2014 року Відповідач перерахував кошти на рахунок виставлений Позивачем в розмірі 407 782,14 грн. (копія банківської виписки міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар Відповідачем виконано частково, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 171 924, 42 грн.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору поставки, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковими накладними, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

01.04.2014 на адресу Відповідача була направлено вимога №28 щодо погашення суми боргу в розмірі 171 924, 42 грн. Але відповіді та оплати Відповідач на момент подачі позову не здійснив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 1041 від 03.12.2013 у розмірі 171 924, 42 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Окрім того Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 413, 81 грн. - індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення та 1116, 33 грн. - 3 % річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ( 01030, м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505 код ЭДРПОУ 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» (69083, м. Запоріжжя, вул.. Складська, 8 код ЄДРПОУ 34676864) 171 924 (сто сімдесят одна тисяча дев'ятьсот двадцять чотири) грн. 42 коп. - основного боргу, 2 413 (дві чотириста тринадцять) грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 1116 (тисяча сто шістнадцять) грн. 33 коп. - 3 % річних та 3 509 (три тисячи п'ятсот дев'ять) грн. 10 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 06.10.2014

Суддя Лиськов М.О.