Рішення № 40775009, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6960/14 29.09.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ЗНВКІФ "Альтаір Інвест"провизнання недійсним договору та додаткової угодиСуддя О.Є. Блажівська

За участю представників сторін:

Від позивача - Гуцал М.М. за дов. № 10 від 31.12.2013р. до 31.12.2014 р.

Від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.12.2011 № вБ449-11 (далі - Договір) та додаткової угоди № 1 від 13.12.2011 року до договору, укладених між позивачем та відповідачем.

Позов мотивовано тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у справі № 5011-50/5282-2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ"; останнє взяло на себе зобов'язання за Договором, в результаті чого відповідач став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; у справі № 5011-50/5282-2012 не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), які регулюють питання недійсності правочинів, застосовуються до банкрутства ТОВ "Консультаційне бюро НТТ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/6960/14, розгляд справи призначено на 04.06.2014 року.

04.06.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла інформація про відсутність аналогічного спору.

04.06.2013 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник позивача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

Представник позивача надав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

При розгляді справи судом встановлено , що рішення Господарського суду міста Києва може вплинути на права і обов'язки Публічного акціонерного товариства "ЗНВКІФ "Альтаір Інвест", оскільки предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору № вБ449 - 11 купівлі - продажу цінних паперів від 08.12.2011 року та Додаткової угоди № 1 до даного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери", за яким емітентом цінних паперів є Публічне акціонерне товариство "ЗНВКІФ "Альтаір Інвест".

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 року розгляд справи відкладено на 18.06.2014 року.

18.06.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

18.06.2013 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року розгляд справи відкладено на 01.07.2014 року.

01.07.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпутсці, справу № 910/6960/14 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року справу № 910/6960/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.08.2014 року.

21.07.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з відпустки, справу № 910/6960/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/6960/14 прийнято до провадження.

11.08.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.08.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 року розгляд справи відкладено на 12.09.2014 року.

10.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відрядженні справу № 910/6960/14 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року справу № 910/696014 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.09.2014 року.

12.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з відрядження, справу № 910/6960/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014, справу № 910/6960/14 прийнято до провадження.

12.09.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлені належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року в зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи та необхідністю витребування документів по справі, відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 29.09.2014 року.

29.09.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до абзацу 3 п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI зі змінами внесеними Законом України від 02.10.2012 № 5405-VI), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-50/5282-2012 за заявою ВАТ "Гідромеханізація" про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" за загальною процедурою банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999.

08.12.2011 року між ТОВ «Консалтингова компанія «Партнери» (продавець) та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № вБ449-11 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець за посередництвом брокера як своєї уповноваженої особи продає і зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти від продавця та оплатити цінні папери на умовах визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

Відповідно до п. 1.2 договору під цінними паперами розуміються акції українських емітентів, а саме: акції прості іменні; емітент ПАТ «ЗНВКІФ «Альтаір Інвест» за кодом ЄДРПОУ 35372341, номінальною вартістю 1 000 грн. у кількості 3000 штук, загальна номінальна вартість цінних паперів становить 3000000,00 грн.

Згідно п. 1.3 договору за згодою сторін вартість цінних паперів, які є предметом Договору та зазначені в пункті 1.2 Договору становить 4263000,00 грн.

Оплата цінних паперів здійснюється покупцем у термін не пізніше 31.12.2013 року у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості акцій згідно з пунктом 1.3 Договору безпосередньо на банківські рахунки продавця, зазначені в розділі 6 Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.5 договору право власності на акції виникає у покупця з моменту зарахування акцій на його рахунок у цінних паперах в зберігачі покупця. Факт і момент передачі акцій підтверджується випискою зберігача про обіг цінних паперів на такому рахунку та засвідчується складанням акта приймання-передачі цінних паперів, який підписується уповноваженими представниками продавця, покупця та брокера.

Згідно п. 3.2.1 договору покупець зобов'язаний здійснити розрахунки з продавцем згідно з умовами, визначеними Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором (п. 5.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 13.12.2011 року до договору сторони погодили внести зміни до договору та викласти п. 2.2 договору в наступній редакції: "Оплата цінних паперів здійснюється покупцем у термін не пізніше 01.01.2012 року у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості акцій згідно з пунктом 1.3 Договору безпосередньо на банківські рахунки продавця, зазначені в розділі 6 Договору".

На виконання умов Договору сторонами 13.12.2011 року було підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт приймання-передачі цінних паперів та припинення правочину за договором.

Пунктом 3 вказаного акта встановлено, що передачею акцій продавець повністю в сумі 4263000,00 грн. виконав свої зобов'язання перед покупцем за Договором.

Позивач зазначає, що уклавши вказаний договір купівлі-продажу цінних паперів № вБ449-11 від 08.12.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" взяло на себе зобов'язання, в результаті чого воно стало неплатоспроможним і виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю стало неможливим, у зв'язку з чим, на думку позивача, вказаний договір та додаткова угода до договору відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають бути визнані судом недійсними.

Відповідно до Згідно з ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог. У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

З аналізу наведених норм вбачається, що спори про визнання правочину (договору) недійсним в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються лише згідно зазначеної статті, тобто правочин може бути визнаний недійсним тільки з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в той час як сам правочин (договір) відповідає нормам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 16 Листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо. Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з вищевикладеного, оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони.

З долученого позивачем до матеріалів справи акту приймання-передачі цінних паперів від 13.12.2011 року вбачається, що на виконання умов оспорюваного Договору та додаткової угоди до договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" передано а позивачем прийнято цінні папери за оскаржуваним договором

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був виконаний лише зі сторони кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери"), боржник жодних дій на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № вБ449-11 від 08.12.2011 р. не вчинив (боржником не відчужувалося майно, не виконувалися грошові зобов'язання).

Наведене також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.04.2012 року, згідно якого за оспорюваним договором відсутній рух грошових коштів. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноважним представниками та скріплений печатками товариств, завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

У частині першій статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої та третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" зазначає, що ним були придбані цінні папери, які фактично нічого не коштують, а тому у боржника виникли значні фінансові зобов'язання та неліквідні активи у вигляді акцій, при чому, як зазначає позивач, сума договору значно перевищує номінальну вартість вищезазначених акцій та обороти підприємства боржника за останні 4 роки значно менші вартості цього договору, у зв'язку з чим зазначений договір та додаткова угода до договору є такими, що мають бути визнані недійсними на підставі статті 20 Закону.

З доданого позивачем до матеріалів справи фінансового звіту за 2011 рік, вбачається, що баланс підприємства на кінець звітного періоду складав - 29433,8.

Належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували обставини з якими закон пов'язує можливість визнання правочинів неукладеними позивачем суду не надано, а ті, які містять в матеріалах справи - не підтверджують ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про визнання договору та додаткової угоди недійсними, зокрема, щодо того, що цінні папери, що були предметом оспорюваного правочину "нічого не коштують" та є неліквідними активами, як стверджує позивач. Таким чином, позивачем не подано суду доказів на підтвердження того, що саме внаслідок взяття на себе зобов'язань за оспорюваним Договором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" стало неплатоспроможним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх недоведеність, необґрунтованість та безпідставність.

Однак, суд вважає за необхідне також зазначити, що позивачем під час розгляду даної справи не було надано ні для огляду, ні для залучення до матеріалів справи виписку з рахунку у цінних паперах позивача на підтвердження фактичної передачі цінних паперів продавцем покупцю - позивачу, що б свідчило про реальність наміру сторін договору на створення правових наслідків, які ним обумовлювалися.

Відповідно до положень статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладання, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи даний договір купівлі-продажу цінних паперів сторони не мали на меті досягнення цілей, тобто кінцевого результату, який виражався б у передачі відповідачем позивачу цінних паперів, які є предметом вказаного договору, а позивачем - у сплаті грошових коштів на користь відповідача.

Доказів вчинення сторонами оспорюваного договору конклюдентних дій, які б свідчили про спрямованість на виконання вказаного договору сторонами у справі не надано, а з доданого до матеріалів справи акту взаєморозрахунків, руху грошових коштів за даним договором не прослідковується.

Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи не вчинення сторонами договору дій спрямованих на реальність наміру на створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів від 08.12.2011 року № вБ449-11є фіктивним, тобто таким, що не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін договору.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 03.10.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська