Ухвала суду № 40774863, 01.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5708/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» в особі Виробничого комплексу «Автоливмаш» про стягнення заборгованості у розмірі 102 047,72 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» в особі Виробничого комплексу «Автоливмаш» (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 102 047,72 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 за період з 01.11.2013 року по 01.01.2014 року.

У зв'язку з тим, що вказані особи, як вважає УПФУ, працювали в ВК «Автоливмаш», яке є відокремленим підрозділом ДП «Укрекоресурси», позивачем направлено ВК «Автоливмаш» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по списку № 1 та по списку № 2, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Копії вказаних вище розрахунків направлені ВК «Автоливмаш» з повідомленням, що останньому необхідно перерахувати пенсійному фонду зазначену у повідомленнях суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У встановлені строки відповідачем не відшкодовані позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року.

Пунктом 6.4. Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач вже звертався до адміністративного суду із позовами щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 1 та по Списку № 2.

Так, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 року у справі № 2а-12392/09/2670 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в місті Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.10 року у справі № 2а-12392/09/2670 залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі № 2а-12392/09/2670 змінено у мотивувальній частині. Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2010 року у справі № 2а- 12392/09/2670 - залишено без змін. Постанова набрала законної сили.

У справі № 2а-12392/09/2670 судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Автоливмаш» (продавець) та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» та ТОВ «Куфур» укладено договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш». Компанія та ТОВ «Куфур» є правонаступниками майнових прав та зобов'язань ВАТ «Автоливмаш». Зобов'язання ВАТ «Автоливмаш», які виникли чи/або будуть виникати після укладання договору купівлі-продажу та додаткової угоди № 1 від 25.01.2005 року є зобов'язаннями ВАТ «Автоливмаш», оскільки останнє є окремою юридичною особою. В подальшому ТОВ «Куфур» змінило найменування на ТОВ «Автоливмаш», а згодом ТОВ «Автоливмаш» перейменовано у ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш».

Київським апеляційним адміністративним судом визнано вимоги УПФУ в місті Івано-Франківську до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» в особі ВК «Автоливмаш» необґрунтованими, оскільки громадянин ОСОБА_2 не працював у структурному підрозділі відповідача.

Аналогічні обставини встановлені також і в постановах Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 року у справі № 826/8953/13-а (рішення суду не оскаржувалося) та від 15.01.2014 року у справі № 826/18217/13-а (рішення суду не оскаржувалося).

У цих рішеннях зазначено, що не підтверджується будь-яке відношення до відповідача громадянки ОСОБА_6, відносно якої позивач також заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з приводу стягнення зазначених витрат, позивач звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «машинобудівний завод «Автоналивмаш», який ґрунтувався на наявності відносин цього товариства з ОСОБА_6 та іншими особами (ОСОБА_7, ОСОБА_8.), чим по суті позивач визнав відсутність зв'язку між відповідачем та ОСОБА_6 Згідно з постановою суду по зазначеній справі позов задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи Постанову КААС від 14.07.2011 року у справі № 2а-12392/09/2670, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.