Постанова № 40774632, 14.04.2014, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2613/13-а

2-а/683/33/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої - судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС з обслуговування посту № 1 РДПС ДАІ прапорщика міліції Куприянюка Віктора Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

28 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС з обслуговування посту № 1 РДПС ДАІ прапорщика міліції Куприянюка В.В. про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 832723 від 15 червня 2013 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він 15 червня 2013 року близько 20 години 55 хвилини на автодорозі Н-22 (128 км.) Устилуг - Луцьк - Рівне в зоні дії дорожнього знаку 3.29 „Обмеження максимальної швидкості руху не більше 50 км/год.", керуючи автомобілем марки Рено - Трафік державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 93 км/год., тобто перевищив швидкість руху на 43 км./год., чим порушив п. 12.10-2(Б, В) Правил дорожнього руху України. В обґрунтування заявлених позовних вимог він посилався на те, що 21 серпня 2013 року отримав з відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції виклик з приводу сплати штрафу в розмірі 510 грн. згідно вищевказаної постанови. В той же день він письмово звернувся до відділу державної автомобільної інспекції Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області з проханням надати належно завірені копії протоколу про адміністративне правопорушення та постанови в справі про адміністративне правопорушення. Після отримання даних документів він в десятиденний строк пред'явив даний позов до відповідача про оскарження дій. Стосовно інкримінованого адміністративного правопорушення він зазначив, що дійсно у вказаний в адміністративних матеріалах час та місце проїздив власним автомобілем на ділянці дороги з обмеженням швидкості руху в 50 км/год. Автошлях був якісний, не переповнений автомобілями, тому він рухався зі швидкістю 80 км/год. З даного приводу його зупинив працівник ДАІ, з яким у нього виник спір, тому що він вказав на неправильне розміщення посту ДАІ та обмежувального знаку. Сумнівним для нього було також фіксація правопорушення, яка вимірювалась приладом „Беркут", оскільки прибор показував швидкість 82 км/год., без ідентифікації автомобіля, дати та часу. Це не може бути достатньою доказовою базою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того не залучались свідки, не проводилась відео та фотофіксація правопорушення. При ньому не складались ні протокол, ні постанова, тому він і не знав про те, що на нього накладено штраф, інакше він би сплатив штраф в меншому розмірі, ніж визначений на даний час.

Представник відповідача направив до суду письмове заперечення, яким не визнав заявлений позов за його безпідставністю. Зазначив, що постанова в справі про адміністративне правопорушення була складена та одразу ж оголошена позивачу на місці оформлення адміністративних матеріалів (від підписів та надання будь - яких пояснень позивач відмовився у присутності двох свідків). Позивачу копія постанови в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності надіслана рекомендованим листом за вих. № 2621 від 18 червня 2013 року. За таких обставин позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду. Невизнання позивачем інкримінованої йому вини розцінює як намір уникнути відповідальності за скоєне правопорушення. Тому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову про скасування оскаржуваної позивачем постанови в справі про адміністративне правопорушення, розглянувши справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків про наступне.

Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 832723 від 15 червня 2013 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 255 грн. за те, що він 15 червня 2013 року близько 20 години 55 хвилини на автодорозі Н-22 (128 км.) Устилуг - Луцьк - Рівне в зоні дії дорожнього знаку 3.29 „Обмеження максимальної швидкості руху не більше 50 км/год.", керуючи автомобілем марки Рено - Трафік державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 93 км/год., тобто перевищив швидкість руху на 43 км./год., чим порушив п. 12.10-2(Б, В) Правил дорожнього руху України.

Позивач в судовому засіданні визнав, що в зоні дії обмежувального знаку, рухався з перевищенням швидкості. Заперечив, що в його присутності складались протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адміністративне правопорушення, що при розгляді справи залучались свідки та застосовувалось відео та фотофіксація.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 591835 від 15 червня 2013 року вбачається, що зазначені два свідки події, проте їхні прізвища неможливо однозначно прочитати, крім того вказана не повна адреса їх проживання, що унеможливило їх виклик в судове засідання. Відсутній підпис та пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з зазначенням, що останній відмовився від дачі пояснень, підписів та отримання копій в присутності двох свідків.

В постанові в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 832723 від 15 червня 2013 року відсутній підпис особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, оговорено, що постанову оголошено правопорушнику, від підпису та отримання її копії відмовився в присутності двох свідків.

Представник відповідача в додаток до заперечення на позовну заяву направив копію витягу з журналу вихідної кореспонденції, де записано, що 18 червня 2013 року за № 2621 копія постанови направлена позивачу. В самому запереченні представник відповідача вказав, що копію надіслано рекомендованим листом, однак суду не надано доказів про отримання позивачем даної кореспонденції.

Натомість, позивачем суду пред'явлено конверт, направлений йому відділом державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції з датою відправки в серпні 2013 року, з викликом державного виконавця та постановою про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим поновити строк звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування

транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, передбачене

покарання у виді штрафу у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Пунктом 12.10-2 (Б, В) Правил дорожнього руху України передбачено додаткові обмеження дозволеної швидкості руху разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта. Обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно: а) на небезпечних ділянках доріг та вулиць (небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги тощо); б) у місцях розміщення наземних нерегульованих пішохідних переходів.

Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 97 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, п. 4).

Крім того слід зазначити, що організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням технічних засобів відповідно до правил і стандартів (ст. 27 Закону України „Про дорожній рух").

Показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху є доказами по справі (ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення), висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Власники (співвласники) транспортних засобів відповідно до ст. 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягуються до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Проаналізувавши обставини справи та зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Разом з тим при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення не було враховано особу правопорушника та обставини, які пом'якшують його відповідальність та не враховані всі обставини, які мають значення для

винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, зокрема, те, що дане правопорушення не потягло створення аварійної ситуації. За таких обставин суд приходить до висновку про малозначність вчинення адміністративного правопорушення, тому вважає можливим обмежитись усним зауваженням.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 138, 159 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. ст. 33, ч. 1 ст. 122, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 832723 від 15 червня 2013 року інспектора ДПС з обслуговування посту № 1 РДПС ДАІ прапорщика міліції Куприянюка Віктора Васильовича про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позов задовольнити частково.

Змінити постанову серії АА2 № 832723 від 15 червня 2013 року інспектора ДПС з обслуговування посту № 1 РДПС ДАІ прапорщика міліції Куприянюка Віктора Васильовича по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та за малозначністю вчиненого звільнити його від адміністративної відповідальності за вказаною статтею, обмежившись усним зауваженням.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя ______