Рішення № 40774498, 03.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6179/14

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2014 року,

встановила:

20 грудня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні 3/100 частини комплексу будівель та споруд бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

В обґрунтування позову ОСОБА_3 послалась на те, що на підставі договору дарування від 04 жовтня 2006 року, вона є власником зазначеного вище нерухомого майна.

Відповідач своїми діями, а саме користуючись на власний розсуд 3/100 частинами комплексу будівель та споруд бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 чинить перешкоди позивачу у реалізації її права власності на зазначене нерухоме майно.

У судове засідання сторони не з'явилися.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) не чинити ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) перешкоди у користуванні 3/100 частин комплексу будівель та споруд бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 у складі: літ. "А" приміщення НОМЕР_3 площею - 179, 1 кв.м., приміщення НОМЕР_4 площею - 369,5 кв.м., приміщення НОМЕР_5 площею 45,9 кв.м., приміщення НОМЕР_6 площею 38,8 кв.м., приміщення НОМЕР_7 площею - 12,3 кв.м., приміщення НОМЕР_8 площею - 12,3 кв.м., всього загальною площею - 657,9 кв.м. В цілому комплекс будівель та споруд бази складається з зазначених на схематичному плані пілліт. "А" - складу, "В" - цеху безалкогольних напоїв, "Г" - котельні, "Д" - прохідної, "З" - овочесховища, "І" - вбиральні, "К" - сховища, "Л" - майстерні, "М" - навісу, "Н" - АЗС, "О" - насосної, "П" - естакади, "Р" - КНС, "Ж"2" - складу, загальною площею 3952,32 кв.м., розташованої на земельній ділянці, площею 8800 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити повністю.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції виходив з того, що 24 жовтня 2006 року мiж позивачем та вiдповiдачем було укладено договiр дарування, вiдповiдно до якого ОСОБА_3 прийняла у дар 3/l00 частини комплексу будiвель та споруд бази, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Вiдповiдно до даного договору позивачем було зареєстровано у державному peєcтpi прав на нерухоме майно про реєстрацію права власностi вищевказане майно.

Не зважаючи на той факт, що позивач є власником 3/100 частин комплексу відповідач продовжує без відповідного на те дозволу позивача користуватися зазначеним майном на власний розсуд.

Факт користування спірним нерухомим майном відповідачем підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що використовуючи 3/100 частини комплексу будівель та споруд на власний розсуд відповідач порушує права позивача, як власника зазначеного майна.

Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 1-3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, при ухваленні вищевказаного рішення, суд першої інстанції спирався виключно на письмові пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, як на докази неправомірного користування відповідачкою спірним нерухомим майном.

Між тим, докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Факт - це явище об'єктивної соціальної дійсності. Вони існують незалежно від того, чи знають про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані, тобто відомості про факт - це інформація, за допомогою якої пізнається факт, що має значення для вирішення справи.

Докази можуть бути представлені у різній формі. Так, фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, можуть бути отримані (встановлені) судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази отримуються у встановленій процесуальним законом формі.

Недотримання (порушення) форми отримання доказів обумовлює те, що вони при вирішенні судом справи до уваги братись не будуть.

Недопустимими є докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд. Відповідно до положень про мінімальні гарантії Конвенції (ст. 6) завдання суду полягає у тому, щоб переконатися, чи був судовий розгляд у цілому справедливим, в тому числі й те, як були одержані докази. Тобто судові докази повинні бути одержані способом, який гарантує право на справедливий суд.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦПК України, свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Як вбачається з положень ст. 63 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Відповідно до положень ст. 180 ЦПК України, в судовому засіданні кожний свідок допитується окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, стосунки із сторонами, роз'яснює його права, під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання.

Текст присяги підписується свідком.

З положень ст. 183 ЦПК України, вбачається, що оголошення показань свідків можливе лише, якщо вони зібрані за судовим дорученням.

На підставі вищевикладеного, матеріалів даної справи, судова колегія вважає, що письмові пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, є недопустимими доказами по цій справі, оскільки зазначені вище докази одержані з порушенням порядку встановленого законом (вищевказані свідки не були допитані в судовому засіданні з дотриманням всіх процесуальних норм, показання свідків не зібрані за судовим дорученням).

На підставі вищевикладеного, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) - задовольнити повністю.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) не чинити ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) перешкоди у користуванні 3/100 частин комплексу будівель та споруд бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 у складі: літ. "А" приміщення НОМЕР_3 площею - 179, 1 кв.м., приміщення НОМЕР_4 площею - 369,5 кв.м., приміщення НОМЕР_5 площею 45,9 кв.м., приміщення НОМЕР_6 площею 38,8 кв.м., приміщення НОМЕР_7 площею - 12,3 кв.м., приміщення НОМЕР_8 площею - 12,3 кв.м., всього загальною площею - 657,9 кв.м. В цілому комплекс будівель та споруд бази складається з зазначених на схематичному плані пілліт. "А" - складу, "В" - цеху безалкогольних напоїв, "Г" - котельні, "Д" - прохідної, "З" - овочесховища, "І" - вбиральні, "К" - сховища, "Л" - майстерні, "М" - навісу, "Н" - АЗС, "О" - насосної, "П" - естакади, "Р" - КНС, "Ж"2" - складу, загальною площею 3 952,32 кв.м., розташованої на земельній ділянці, площею 8800 кв.м. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп. (сто двадцять одна гривня 80 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда