Постанова № 40773910, 03.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 02 " жовтня 2014 року Справа № 920/1073/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І.,суддя Пушай В.І.

при секретарі Крупі О.О.

за участю представників сторін:

позивача -Єфіменко Л.І., довіреність від 28.11.2013 р. № 558/д

відповідача -- Юрченко І.М., довіреність № 30/124 від 30.12.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2798 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 18 серпня 2014 року у справі № 920/1073/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз", м. Охтирка Сумської області

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми

про стягнення 163 838,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення 163838,70 грн., в тому числі: 82813,84 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р. на заборгованість в розмірі 1091963,15 грн. по договору від 21.09.2009 р. № 30/1047/305-Р про надання послуг з транспортування природного газу, яку було стягнуто рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2011 р. у справі № 5021/1596/2011 та нарахованих на вказану заборгованість 3% за період прострочення з 01.12.2011 р. по 20.05.2014 р. в сумі 80924,86 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 серпня 2014 року у справі № 920/1073/14 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 82813,84 грн. інфляційних нарахувань, 80924,86 грн.3% річних та 3276,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням в частині стягнення 10054,81 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 370,96 грн. не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в заявленому в позовній заяві розмірі, оскільки в розрахунку позовних вимог не враховано здійснення відповідачем часткової сплати заборгованості на суму 9094209,51 грн. та період прострочення -з листопада 2011 року по жовтень 2013 року, в якому індекс інфляції був меншим за одиницю (мала місце дефляція), що призвело до безпідставного стягнення 10054,81 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 370,96 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї , повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2011 р. у справі № 5021/1596/2011 було задоволено позов НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" в частині стягнення заборгованості за послуги з транспортування природного газу було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ПАТ "Сумигаз" 1091963,15 грн. основного боргу, 47 775,64 грн. інфляційних втрат, 22150,81 грн.-3% річних,82030,31 грн. -пені,12039,20 витрат по сплаті державного мита та 228,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012 р. вказані постанову та рішення в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та розподілу судових витрат скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2012 року у справі № 5021/1596/2011 позов НГВУ "Охтирканафтогаз" в частині стягнення заборгованості за послуги з транспортування природного газу було задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Сумигаз" , 47775,64 грн. інфляційних збитків, 82 030,31 грн. пені, 12439,20 грн. державного мита та 228,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19.09.2011 року на виконання рішення господарського суду Сумської області від 08.09.2011 р. у справі № 5021/1596/2011 було видано відповідний наказ та пред'явлено його до державної виконавчої служби.

Відповідачем жодних виплат в рахунок погашення стягнутої вказаним рішенням основної суми заборгованості не проводилось.

Протягом лютого-червня 2014 року відповідачем на рахунок позивача перераховано грошові кошти на загальну суму 130842,7 грн. із призначенням платежу -«погашення заборгованості згідно з рішенням господарського суду Сумської області у справі № 5021/1596/2011, договір від 21.09.2009 р. № 30/1047/305-Р, що підтверджується платіжними дорученнями: № 16482 від 25.02.2014 р., № 18040 від 30.04.2014 р., № 18433 від 20.05.2014 р., № 19030 від 17.06.2014 р.(а.с. 30,31).

Позивачем вказані суми зараховувались на погашення судових витрат, та штрафних санкцій, стягнутих зазначеним рішенням господарського судуСумської області від 19.03.2012 року у справі № 5021/1596/2011 в порядку черговості відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не враховувались як суми направлені на погашення основної заборгованості за рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2011 р. у справі № 5021/1596/2011.

Посилаючись на те, що стягнута рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2011 року у справі № 5021/1596/2011 основна заборгованість в сумі 1091963,15 грн. відповідачем не сплачувалась, позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані на вказану заборгованість 82813,84 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р. та 3% річних в сумі 80924,86 грн. за період прострочення з 01.12.2011 р. по 20.05.2014 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені норми, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, розстроченням або відстроченням виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанови Верховного Суду України: від 12 вересня 2011 року у справі № 6/433-42/183, від 20.12.2010 р. у справі № 3057 гс,від 04.07.2011 р. у справі № 3-65 гс11, від 1209.2011 р. у справі № 3-73гс11; від 24.10.2011 р. у справі № 3-89 гс11;. Від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11 ) та Вищий господарський суд України ( Постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інформаційний лист від 20.11.2008 р. № 01-8/685,Оглядовий лист від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013).

Отже, оскільки рішення господарського суду Сумської області від 08.09.2011 року у справі № 5021/1596/2011 про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" коштів повністю не виконано в частині сплати основної суми боргу позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання вказаного грошового зобов'язання.

Зважаючи на наведені норми, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені у позовній заяві до стягнення 82813,84 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р. на заборгованість в розмірі 1091963,15 грн. по договору від 21.09.2009 р. № 30/1047/305-Р про надання послуг з транспортування природного газу, яку було стягнуто рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2011 р. у справі № 5021/1596/2011 та нарахованих на вказану заборгованість 3% за період прострочення з 01.12.2011 р. по 20.05.2014 р. в сумі 80924,86 грн. є обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню, а тому рішення вцій частині підлягає залишенню без змін.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги відповідача , що позивач при розрахунку зазначених сум не врахував сплачені відповідачем протягом лютого червня 2014 року 130842,7 грн. згідно з наданим графіком розстрочення виконання судового рішення та період прострочення з листопада 2011 року по жовтень 2013 року, в якому індекс інфляції був меншим за одиницю( мала місце дефляція).

Як було наведено вище, перераховані відповідачем на виконання рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2012 р. у справі № 5021/1596/2011 позивачем було обґрунтовано, на підставі статті 534 Цивілльного кодексу України зараховано в рахунок стягнутих цим рішенням суду судових витрат та пені, у зв'язку з чим стягнута рішенням господарського суду Сумської області від 80.09.2011 р. по зазначеній справі сума основної заборгованості взагалі не погашалась. Як вже було зазначено вище, відповідно до чинного законодавства розстрочка виконання рішення не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків.

Колегія суддів наголошує, що позов складається з його підстав та предмету .

Під предметом позову розуміється певна матеріальна правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення,.

Підставами позову є зазначені позивачем в позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої матеріально-правові вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Господарський суд розглядає справи в межах позову, тобто в межах його підстав та предмету, виходити за які він має право лише у випадку, передбаченому п. 2 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України-за клопотанням заінтересованої сторони, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору.

Проте період прострочення, на який посилається відповідач - з листопада 2011 року по жовтень 2013 року не стосується спірного періоду, який заявлено в підставах позову, натомість господарський суд першої інстанції, відповідно до положень п. 2 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України позбавлений повноважень виходити за ці межі без клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Зважаючи на наведені норми, позивач, визначаючи період нарахування інфляційних втрат-01.10.2013 р. по 30.04.2014 р., не включивши попередні періоди прострочення реалізував на свій розсуд відповідне право кредитора.

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегією встановлено, що позивачем правомірно при розрахунку інфляційних втрат за спірний період не виключались з цього періоду будь-які місяці прострочення.

Колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача в судовому засіданні, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат неправомірно було здійснено нарахування інфляційних втрат не тільки на суму основного боргу, але і на інфляційні втрати за попередні місяці .

Колегією суддів здійснено перерахунок зазначеної в позовній заяві суми інфляційних втрат за спірний період, при якому підтвердилось правильність її нарахування позивачем без нарахування інфляційних втрат на інфляційні втрати за попередні місяці.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, , статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18 серпня 2014 року у справі № 920/1073/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 02.10.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Пушай В.І.