Постанова № 40773903, 01.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р.

Справа № 923/422/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 1613 від 18.07.2014р. )

при секретарі судового засідання Будному О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка

на рішення господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014 року

по справі № 923/422/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна”

до відповідачів: 1. Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв”

про стягнення 922104,39 грн.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АМАКО Україна” (далі – позивач, ТОВ “АМАКО Україна”) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка (далі – відповідач-1, ПСП ім. Т.Г. Шевченка) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв” (далі – відповідач-2, ТОВ “Агротекс-Миколаїв”) 922104,39 грн., з яких 795701,76 грн. - сума основного боргу, 4427,06 грн. – пеня, 109967,90 грн. – штраф, 6437,76 грн. – 3 % річних, 5569,91 грн. - компенсація від інфляції та 18442,09 грн. – судового збору, посилаючись на невиконання відповідачем-1 умов договору поставки насіння від 15.01.2013 р. № 6270/004890 (далі – Договір) щодо оплати поставленого товару в повному обсязі, а також невиконанням відповідачем-2 як поручителем свого обов’язку відповідно до договору поруки від 15.01.2013 р. № 1П-6270/004890.

У правове обґрунтування позову ТОВ “АМАКО Україна” послалось на ст.ст. 173, 265 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 543, 610, 611, 612, 692 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.05.2014 р. у справі № 923/422/14 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено частково: припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 795701,76 грн. основного боргу; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 4427,06 грн. пені, 109967,90 грн. штрафу, 6437,76 грн. – 3 % річних, 5569,91 грн. втрат від інфляції та 18442,09 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 795701,76 грн. основного боргу мотивовано погашенням відповідачем-1 цієї заборгованості в процесі розгляду справи. Також, судом стягнуто тільки з відповідача-1, а не солідарно з відповідачів, вищенаведені суми пені, штрафу, 3 % річних, втрат від інфляції та витрат зі сплати судового збору, з огляду на те, що позивачем у повідомленні-вимозі від 26.11.2013 р. за вих. № 11005 до відповідача-2 зазначено лише про необхідність сплатити основний борг, без вказівки на необхідність сплатити штрафні санкції, 3 % річних та втрати від інфляції.

Не погодившись з рішенням суду, ПСП ім. Т.Г. Шевченка звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яку повернуто ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.06.2014 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Виправивши вказаний у вищезазначеній ухвалі недолік, позивач вдруге звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині стягнення з нього 109967,90 грн. штрафу, в іншій частині - залишити без змін. При цьому, скаржник послався на порушення судом норм матеріального права, а саме незаконне стягнення штрафу.

Також, ПСП ім. Т.Г. Шевченка в апеляційній скарзі заявило клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.07.2014 р.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “АМАКО Україна” просить залишити вказане рішення суду без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

У судовому засіданні 13.08.2014 р. представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. У судове засідання 01.10.2014 р. представники сторін не з’явились, хоча належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 15.01.2013 р. між ТОВ “АМАКО Україна” (продавець) та ПСП ім. Т.Г. Шевченка (покупець) укладено договір № 6270/004890, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар (насіння) в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного Договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 5.1 Договору ціна за одиницю виміру товару, вартість товару та строки оплати вартості товару зазначаються у додатках до даного Договору.

Відповідно до пункту 9.2. Договору у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення оплати платежу по день погашення заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до даного Договору.

У специфікації (додаток № 1 до Договору) від 15.01.2013 р. сторони узгодили кількість, вартість та порядок оплати товару.

Зокрема, загальна вартість товару, згідно п. 2.2. зазначеної специфікації, складала 603487,20 грн.

За умовами п.п. 8.1.-8.2 специфікації покупець зобов'язувався сплатити продавцю аванс в розмірі 10 % від загальної вартості товару до 20.02.2013 р., 10 % - до 20.03.2013 р. та 80 % - до 20.10.2013 р.

25.03.2013 р. сторони уклали додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору, виклавши згадану специфікацію в новій редакції.

Так, за умовами нової редакції специфікації продавець постачає покупцю 91 посівну одиницю насіння соняшнику гібриду ПР64Е83, 333 посівних одиниць насіння соняшнику гібриду ПР64А89, 212 посівних одиниць насіння кукурудзи гібриду ПР38А79, загальною вартістю - гривневий еквівалент 111756,00 доларів США, що станом на день укладення вказаного додатку становило 916399,20 грн.

Пунктом 8 нової редакції специфікації передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцю 100 % загальної вартості товару на наступних умовах:

- аванс в розмірі 10 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 11175,60 доларів США і підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20 лютого 2013 року,

- 10 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 11175,60 доларів США і підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20 березня 2013 року,

- 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 89404,80 доларів США та підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20 жовтня 2013 року.

За умовами Договору курс перерахунку - середньозважений курс на міжбанківському ринку, опублікований на сайті Національного банку України (www.bank.gov.ua) на день, що передує дню перерахування коштів по даному додатку, збільшений на 1 %. Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання додатку (специфікації) № 1, а саме 916399,20 гривень.

У відповідності до пункту 10 вказаного додатку (в кожній редакції) у разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п. 8.3. додатку, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 15 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

Крім того, 15.01.2013 р. між ТОВ “АМАКО Україна” (кредитор) та ТОВ “Агротекс-Миколаїв” (поручитель) укладено договір поруки 1П-6270/004890 щодо забезпечення виконання вищевказаного Договору та додатків до нього.

За умовами зазначеного договору поруки та укладеної 25.03.2013 р. додаткової угоди про внесення змін та доповнень до цього договору відповідач-2 зобов'язаний спільно із відповідачем-1 відповідати солідарно за належне виконання зобов'язання з оплати товару, а також сплати штрафних санкцій, пені та всіх можливих збитків.

Пунктами 2.1, 2.3 договору поруки передбачено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із основного договору при умові, якщо в установлений основним договором строк виконання боржником (відповідачем-1) зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржника у відповідній частині. У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов'язань.

14.03.2013 р. відповідач-1 сплатив позивачу 120697,44 гривень, що складає 13 % від загальної вартості товару.

Незважаючи на несплату покупцем 20 % від загальної вартості товару, на виконання умов додатку (специфікації) № 1 позивач поставив відповідачу-1 передбачений новою редакцією специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною № К-003696/004890 від 22.03.2013 р. та довіреністю ШВ № 43 від 21.03.2013 р.

У зв’язку з несплатою ПСП ім. Т.Г. Шевченка вартості поставленого насіння на суму 795701,76 грн., позивач направив покупцю відповідну претензію-вимогу від 26.11.2013 р. за вих. № 11004., вимагаючи сплатити також нараховані штрафи, на загальну суму 1059893,95 грн.

Через невиконання вказаної вимоги ТОВ “АМАКО Україна” надіслало також відповідачу-2 повідомлення-вимогу від 26.11.2013 р. за вих. № 11005 щодо сплати останнім як поручителем заборгованості в сумі 795701,76 грн., не зазначивши при цьому про необхідність сплатити штрафні санкції, 3 % річних та втрати від інфляції.

У зв’язку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань за вищенаведеними договорами ТОВ “АМАКО Україна” звернулось до господарського суду із згаданим позовом.

У ході розгляду даного спору в місцевому господарському суді ПСП ім. Т.Г. Шевченка сплатило суму основного боргу, про що свідчить надана 13.05.2014 р. ТОВ “АМАКО Україна” копія банківської виписки від 25.04.2014 р., у зв’язку з чим господарським судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Що стосується стягнення з відповідача-1 сум пені, штрафу, 3 % річних та втрат від інфляції, суд виходив з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає відшкодуванню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, а також умови укладеного між сторонами Договору, специфікації в редакціях від 15.01.2013 р. та від 25.03.2013 р., господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ “АМАКО Україна” щодо стягнення на користь позивача 4427,06 грн. пені, 109967,90 грн. штрафу, 6437,76 грн. – 3 % річних, 5569,91 грн. втрат від інфляції, однак при цьому суд послався на наступне.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 названого Кодексу визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на те, що позивач у вищезгаданому повідомленні до відповідача-2 зазначив лише про необхідність сплатити основний борг в сумі 795701,76 грн., не вказавши на необхідність сплатити штрафні санкції, 3 % річних та втрати від інфляції, а також враховуючи приписи п.п. 2.1, 2.3 вказаного договору поруки, суд правомірно стягнув вищеперераховані суми пені, штрафу, 3 % річних та втрат від інфляції тільки з відповідача-1, а не солідарно з відповідачів, як просив позивач.

Також, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача-1 судовий збір в сумі 18442,09 грн., оскільки саме з вини останнього спір було доведено до розгляду в суді.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконного стягнення судом штрафу з ПСП ім. Т.Г. Шевченка, оскільки, на думку скаржника, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз’яснено, що застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно п. 2 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

Отже, господарським судом Херсонської області вірно задоволено позовні вимоги про одночасне стягнення з відповідача-1 як пені, так і штрафу за несвоєчасне виконання ним свого грошового зобов’язання за Договором.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, проте резолютивну частину даного рішення слід доповнити пунктом 5, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача-2 вищенаведених сум пені, штрафу, 3 % річних, втрат від інфляції та витрат зі сплати судового збору, про що зазначено судом в мотивувальній частині рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014 року у справі № 923/422/14 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 5 у наступній редакції:

“5. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротекс-Миколаїв” – відмовити”.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 06.10.2014 р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов