Рішення № 40773845, 17.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2014 р. Справа № 911/2616/14

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Фастівтепломережа», Київська обл. , м. Фастів

про стягнення 15845,87 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - Жигадло І.Б. (довіреність № 42/10 від 30.12.2013 року)

Відповідача - Рязанова О.С. (довіреність № 11 від 31.10.2013 року)

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Позивач) до Комунального підприємства «Фастівтепломережа» (Відповідач) про стягнення 15845,87 грн, з яких: 10083,23 грн 3 % річних та 5762,64 грн інфляційних, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки природного газу №06/10-2548БО-17 від 20.12.2010 року, яке встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2012 року у справі № 12/095-12.

Провадження у справі № 911/2616/14 порушено ухвалою від 02.07.2014 року та призначено справу до розгляду на 15.07.2014 року.

В судовому засіданні 15.07.2014 року у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась усна перерва до 02.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області 02.09.2014 року продовжено строк вирішення спору за клопотанням Позивача та відкладено розгляд справи до 16.09.2014 року.

В судовому засіданні 16.09.2014 року у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась усна перерва до 17.09.2014 року.

Позивач в ході розгляду спору надав уточнений розрахунок позовних вимог (вх.№ суду 17985/14 від 02.09.2014), в якому з врахуванням норми ст.534 ЦК України, здійснив нарахування на фактичні суми прострочення. Заявою від 10.09.2014 року (вх.№ суду 19300/14 від 15.09.2014 року) Позивач в порядку ст.22 ГПК України збільшив позовні вимоги в частині інфляційних до 6570,49 грн і просить стягнути з Відповідача всього 16653,72 грн.

В судовому засіданні 16.09.2014 року Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням уточнень.

Відповідач в судовому засіданні 16.09.2014 року надав відзив, в якому проти позову заперечував, зазначив, що основне грошове зобов'язання за Договором виконано, за рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2012 року у справі №12/095-12 несплаченими залишились пеня, інфляційні, річні та витрати по сплаті судового збору, на які не допускається нарахування, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством «Фастівтепломережа» (Покупець) укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2548БО-17 від 22.10.2010 року (далі - Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов'язувався передати Відповідачу імпортований природний газ (далі - товар), а Відповідач зобов'язувався прийняти товар і оплатити його своєчасно та в повному обсязі.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу згідно Договору, Позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення 853229,58 грн, з яких 716767,19 грн основного боргу, 53856,45 грн пені, 46523,18 грн інфляційних втрат та 36082,76 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2012 року у справі №12/095-12 позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства «Фастівтепломережа» 716767,19 грн основного боргу, 53856,45 грн пені за період прострочки з 15.02.2012 року по 15.08.2012 року, 36082,76 грн 3% річних за період прострочки з 11.02.2011 року по 15.08.2012 року, 46523,18 грн інфляційних за період прострочки з 11.02.2011 року по 31.04.2012 року та 17064,59 грн витрат по сплаті судового збору. На виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили 03.11.2012 року, видано відповідний наказ від 12.11.2012 року.

Однак, Відповідачем встановлена судовим рішенням у справі № 12/095-12 заборгованість була сплачена частково, у зв'язку з чим, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних.

В ході розгляду спору Позивач надав додаткові пояснення, в яких просив суд врахувати при дослідженні розрахунку позову норму ст.534 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив, що основне грошове зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі згідно платіжного доручення №13 від 18.12.2012 року, несплаченими залишилась пеня, інфляційні, річні та витрати по сплаті судового збору, на які не допускається нарахування, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд з урахуванням наданих Позивачем додаткових пояснень, не погоджується з таким твердженням Відповідача, оскільки згідно зі ст.534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При цьому, умови Договору не містять іншого порядку погашення заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми простроченої заборгованості, на які Позивачем нараховані 3% річних та інфляційні, в силу ст.534 Цивільного кодексу України, є основним боргом, який станом на день вирішення спору в повному обсязі Відповідачем не погашений, а тому Позивачем правомірно за порушення такого грошового зобов'язання застосована відповідальність, передбачена ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначаться в ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Отже, Позивач просить стягнути з Відповідача нараховані на прострочену суму основного боргу в розмірі 716767,19 грн, з врахуванням часткового його погашення, 10083,23 грн 3% річних за загальний період прострочки з 16.08.2012 року по 20.06.2014 року та 6570,49 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з вересня 2012 року по липень 2014 року.

Суд зауважує, що в силу норми ст.534 Цивільного кодексу України, якою встановлена черговість погашення вимог кредитора, сплачена Відповідачем сума в розмірі 716767,19 грн спрямовується на погашення присуджених до стягнення за судовим рішенням сум судового збору, неустойки, і лише в останню чергу основного боргу, тому сума, на яку Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, фактично складається з решти суми основного боргу.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що нарахування Позивачем 3% річних в сумі 10083,23 грн та інфляційних втрат в сумі 6570,49 грн відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України, Відповідачем не спростовані, а тому вимоги Позивача про стягнення таких сум підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивачем доведені та обґрунтовані, документально підтверджені, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Фастівтепломережа» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Семена Палія, 9, код 05387624) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 10083 (десять тисяч вісімдесят три) грн 23 коп. 3% річних, 6570 (шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн 49 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено " 06" жовтня 2014 року.

Суддя О.О.Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.