Рішення № 40773766, 29.09.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2939/14-ц

Провадження №2/761/2427/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Булах Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Руский Стандарт", Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання співпозичальниками та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Руский Стандарт" (далі по тексту - ПАТ «Банк Русский Стандарт»), Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі по тексту - ПАТ Фідобанк) про визнання співпозичальниками та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. З метою отримання додаткових коштів на потреби сім`ї доводилось брати гроші у кредит. Зобов'язання з повернення коштів за трьома кредитними договорами, що були укладені на ім`я позивача, не виконані. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, однак, враховуючи те, що грошові кошти витрачались на спільні сімейні потреби, значну їх частину було витрачено на виконання прострочених аліментних зобов'язань відповідача перед колишньою дружиною на утримання дітей в попередньому шлюбі, позивач вважає, що невиконані зобов'язання за кредитними договорами, отримані кошти за якими були витрачені на спільні потреби, мають бути поділені між сторонами. Перед розірванням шлюбу відповідач визнавав зобов'язання перед банками спільним зобов'язанням сторін, щодо кредитних коштів, витрачених на його аліментні платежі, запевнив позивача, що буде повертати їх самостійно, однак обіцянку свою не виконав, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просить: визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпозичальниками в рівних частках за договором кредиту №957199 від 06.03.2012 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», та зобов'язати кожного з них виконувати зобов'язання з повернення залишку отриманих кредитних коштів, що склались на 14.09.2013 року, самостійно та в рівних частках по ? частини кожного; визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпозичальниками в рівних частках за договором кредиту №014/ZB7QEU/3/001 від 01.03.2013 року, укладеним з ПАТ «Фідобанк», та зобов'язати кожного з них виконувати зобов'язання з повернення залишку отриманих кредитних коштів, що склались на 14.09.2013 року, самостійно та в рівних частках по ? частини кожного; визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпозичальниками в рівних частках за договором кредиту №014/ZB7QEU/3/002 від 06.06.2013 року, укладеним з ПАТ «Фідобанк», та зобов'язати кожного з них виконувати зобов'язання з повернення залишку отриманих кредитних коштів, що склались на 14.09.2013 року, самостійно та таких частках: ОСОБА_1 - у розмірі 0,15232 від неповернутого залишку, ОСОБА_2 - у розмірі 0,84768 від неповернутого залишку. В процесі розгляду справи представником позивача було збільшено розмір позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просить: визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпозичальниками в рівних частках за договором кредиту №957199 від 06.03.2012 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», та зобов'язати ОСОБА_2 виконати перед банком обов'язок з повернення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі ? частини від загальної суми заборгованості, що за даними позивача становить 6600,00 грн.; визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпозичальниками в рівних частках за договором кредиту №014/ZB7QEU/3/001 від 01.03.2013 року, укладеним з ПАТ «Фідобанк», та зобов'язати ОСОБА_2 виконати перед банком обов'язок з повернення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі ? частини від загальної суми заборгованості, що становить 4660,57 грн.; визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співпозичальниками в рівних частках за договором кредиту №014/ZB7QEU/3/002 від 06.06.2013 року, укладеним з ПАТ «Фідобанк», та зобов'язати ОСОБА_2 виконати перед банком обов'язок з повернення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі 0,84768 від неповернутого залишку, що становить 22640,65 грн.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.07.2014 року, позивач підтримала позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просила його задовольнити, в подальшому в судові засідання не з'являлась.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 15.07.2014 року, заперечив з приводу задоволення позову, просив відмовити, в подальшому в судові засідання не з'являвся. В своїх запереченнях зазначив, що не мав скрутного матеріального положення, кредитні кошти були витрачені на особисті потреби позивача та на її дітей.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечила з приводу задоволення позову, просила відмовити у позові.

Представники ПАТ «Банк Фідобанк» - Желєзнов З.О., Лісконог С.Г., Гіппіус Р.О. в судових засіданнях заперечували з приводу задоволення позовних вимог, просили відмовити.

Представник ПАТ «Банк Русский Стандарт» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу у відсутність представника ПАТ «Банк Русский Стандарт», зазначає, що, враховуючи те, що договір укладений банком саме з позивачем, позивач має заборгованість перед банком, та банк не має на меті заміни боржника в зобов'язанні за договором, та вважає за необхідне залишити обов'язок виконання договору за позивачем.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що позичала 13.06.2013 року відповідачу, який є її сином, грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. для погашення його боргів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, представників третіх особ, свідка, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під майном ч. 1 ст. 190 ЦК України має на увазі окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відтак, договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї. Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби, не створює обов'язків для іншого з подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року № 6-55цс13.

Як вбачається зі змісту кредитних договорів, останні укладались для задоволення споживчих потреб.

Відповідно до розписки, наявної в матеріалах справи, відповідач зобов'язується виплачувати кредит № №014/ZB7QEU/3/002 від 06.06.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк» (а.с. 71).

Враховуючи наявну в матеріалах справи розписку відповідача про його зобов'язання щодо погашення кредиту, суд приходить до висновку, що грошові кошти за даним кредитом використані на задоволення потреб сім`ї, даною розпискою відповідач підтвердив факт наявних у нього зобов'язань щодо погашення даного кредитного договору, у зв'язку з чим позов в частині визнання спільними зобов'язаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/ZB7QEU/3/002 від 06.06.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" підлягає до задоволення. Разом з тим, позивачем в судовому засіданні не доведено, що отримані у кредит грошові кошти було витрачено на виконання прострочених аліментних зобов'язань відповідача перед колишньою дружиною на утримання дітей від попереднього шлюбу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню по ? частині за кожним відповідно до розрахунків банку.

Стосовно інших заявлених позовних вимог слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом про визнання співпозичальниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках за договором кредиту №957199 від 06.03.2012 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», та договором кредиту №014/ZB7QEU/3/001 від 01.03.2013 року, укладеним з ПАТ «Фідобанк», позивачем не доведено, що майно, одержане за даними договорами, фактично використане на задоволення потреб сім'ї, а тому дані договори не можуть створювати обов'язків для відповідача. З наявних в матеріалах справи квитанцій про перерахування коштів ОСОБА_11 не вбачається, що саме ці кошти були перераховані на погашення заборгованості по аліментах, та дані кошти отримані від укладених з банками кредитних договорів. Позивачкою не доведено, в порядку ст. 60 ЦПК України, що кредитні грошові кошти було витрачено на потреби сім`ї, у зв'язку з чим позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача перед банком виконати обов'язок з повернення залишку заборгованості за кредитним договором, то ці вимоги вказують на можливі порушення відповідача прав та інтересів позивача в майбутньому, та не містять жодних доказів, а тому в їх задоволенні також слід відмовити.

На підставі наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Руский Стандарт", Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання співпозичальниками та зобов'язання вчинити дії підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Руский Стандарт", Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання співпозичальниками та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати спільними зобов'язаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/ZB7QEU/3/002 від 06.06.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" по ? частині за кожним відповідно до розрахунків банку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя