Постанова № 40773144, 13.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 804/4577/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представника позивача - Нікуліної К.О., представника відповідача - Гончаренко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій»

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання неправомірною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області із позовними вимогами, з урахуванням їх доповнень та уточнень, визнання неправомірними на скасування наступних пунктів вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за № 16/18 від 02.01.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень: пункт 3 - поновити в обліку дебіторську заборгованість ДП «Твел» у сумі 362605 грн. 72 коп. та забезпечити відшкодування недоотриманих коштів на суму 362605 грн. 72 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи або за рахунок винних осіб; пункт 4 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 грн. шляхом повернення коштів підприємству, в тому числі - проведенням претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів: пункт 5 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству, чи шляхом коригування розрахунків за єдиним соціальним внеском в рахунок поточних платежів; пункт 7 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 10001242 грн. 19 коп. шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500; пункт 8 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 322235 грн. 05 коп. шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500; пункт 9 - в подальшому суворо дотримуватися вимог Закону України від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 в частині ліцензування господарської діяльності у сфері електроенергетики.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що від Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції ним отримано вимогу № 16/18 від 02.01.2013 року про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДНВП «Цирконій» за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, про що складений акт ревізії № 830-22/54. Позивач оскаржує зазначену вимогу в частині вимог, зазначених у пунктах 3,4,5,7,8 та 9. Стосовно пункту 3 вимоги позивач зазначає, що він не має достатніх правових підстав для іі виконання, оскільки дебіторська заборгованість ДП «Твел» у сумі 362605 грн. 72 коп. не підпадає під визначення «Актив баланс», через відсутність оригіналів первинних документів та через сплив строку позовної давності. Неправомірність пункту 4 вимоги обгрунтована тим, що зарплата керівникам підприємства виплачувалась відповідно до норм КЗпП України та умов колективного договору. Відповідно, і нарахування на заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів були здійснені правомірно, а тому пункт 5 вимоги також не правомірний. Щодо пункту 7 вимоги кошти, які були віднесені ДНВП «Цирконій» у І кварталі 2011 року на виконання заходів Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України», витрачені підприємством у межах бюджетної програми. По пункту 8 вимоги: з об'єктивних причин, не залежних від підприємства, утворилась економія газу, яка була використана у січні 2011 року. Беручи до уваги той факт, що ДНВП «Цирконій», здійснюючи електроживлення субспоживачів, не здійснює підприємницької діяльності, вимоги пункту 9 вимоги він вважає незаконними.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві, уточненнях та доповненнях до позовної заяви.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, надав суду заперечення та пояснення, в яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесена вимога є такою, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на виконання п. 2.20 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на ІІІ квартал 2012 року, доручення Кабінету Міністрів України від 14.07.2012 року № 10003/1/1-12-ДСК проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, під час якої було виявлено, крім інших, порушення, обгрунтованість яких оскаржується позивачем.

Результати перевірки відображено в акті від 05.12.2012 року № 830-22/54.

Частиною 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні», передбачено право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Так, відповідачем листом № 16/18 від 02.01.2013 року на адресу позивача було направлено обов'язкову вимогу, якою останнього зобов'язано усунути порушення, що були виявлені в ході ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, правомірність яких оскаржується:

Пункт 3: недоотримання фінансових ресурсів підприємства на суму 362 605,72 грн. через втрату активів підприємства у вигляді простроченої дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок пропущення підприємством строків позовної давності для пред'явлення позовів, непроведння претензійно-позовної роботи та відсутності підписаних сторонами актів звірок, чим недотримані вимоги гл. 19 ЦК України, п.5(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом МФУ від 08.10.1999 року № 237.

У зв'язку з чим позивача зобов'язано поновити в обліку дебіторську заборгованість державного підприємства «Твел» в сумі 362605 грн. 72 коп.; забезпечити відшкодування недоотриманих коштів на суму 362605 грн. 72 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи або за рахунок винних осіб.

Пункт 4: проведення завищених витрат на оплату праці 79357 грн. 57 коп. внаслідок безпідставного встановлення посадових окладів працівникам, чим порушено вимоги ст.94 КЗпП України, ст. 8 Закону України «Про оплату праці», п. 1 Постанови КМУ від 19.05.1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств», п.1,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року. У зв'язку з чим позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 коп. шляхом повернення коштів підприємству, в тому числі - проведенням претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів.

Пункт 5: на завищену виплату заробітної плати зайво нараховано та сплачено внескі до державних цільових фондів на суму 27316 грн. 34 коп., чим порушено вимоги п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». У зв'язку з чим позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству чи шляхом коригування розрахунків за єдиним соціальним внеском в рахунок поточних платежів.

Пункт 7: покриття за рахунок бюджетних коштів витрат госпрозрахункових структурних підрозділів підприємства - 10001242 грн. 19 коп. внаслідок зайвої сплати бюджетних коштів через оплату втрат природного газу та сплати коштів за утримання об'єктів, що не є об'єктами незавершеного будівництва, створеного згідно згідно з завданнями і заходами Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України», чим порушено вимоги п.5 розд.8 «Напрями використання бюджетних коштів», п.п. 3 п.1 «Затрат» розд. 12 «Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми» Паспорта бюджетної програми на 2011 рік (у редакції наказу Міністерства енергетики і вугільної промисловостіУкраїни і Міністерства фінансів України від 23.12.2011 року № 876/17041) КПКВК ДБ 1101080 КФКВК 0434 «Заходи з реалізації Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо», якою передбачено утримання ДНВП «Цирконій» об'єктів незавершеного будівництва, створених в результаті виконання завдань і заходів Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України, затвердженої Постановою КМУ від 23.09.2009 року № 1004. У зв'язку вищевикладеним позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 10 001 242,19 грн шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500.

Пункт 8: проведення зайвих виплат бюджетних коштів в листопаді - грудні 2010 року внаслідок завищення обсягу наданих комунальних послуг на суму 322235 грн. 05 коп. через здійснення попередньої оплати за фактично не спожиті протягом року послуги з газопостачання, чим недотримані вимоги ст.3 п.1, ст.51 п. 1.7, ст. 116 Бюджетного кодексу України, п.1.2 Постанови КМУ від 09.10.2006 року № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», п.1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У зв'язку вищевикладеним позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 322 235,05 грн шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500.

Пункт 9: отримання підприємством доходів від неліцензованої діяльності у сумі 3 708 290,82 грн, чим порушено ст. 2 п. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 13 Закону України «Про електроенергетику», п. 13 ст. 14 Господарського кодексу України. У зв'язку вищевикладеним позивача зобов'язано в подальшому суворо дотримуватися вимог Закону України від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 в частині ліцензування господарської діяльності у сфері електроенергетики.

Суд, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Стосовно п. 3 оскаржуваної вимоги.

У IV кварталі 2010 року позивачем здійснено списання дебіторської заборгованості ДП «Твел» на суму 362605 грн. 72 коп., яка виникла у 1999 - 2000 р.р. в результаті вексельних розрахунків згідно листів Мінпаливенерго України.

Списання дебіторської заборгованості здійснено підприємством на підставі вимог п.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині мети ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності; п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87; п.п. 4,5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237; Наказу Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69 «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем списано дебіторську заборгованість ДП «Твел» правомірно, на підставі діючих на той час нормативно-правових актів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, яке було чинним на час існування правовідносин між позивачем та ДП «Твел», стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею, оцінка статті може бути достовірно визначена. Оскільки дебіторська заборгованість ДП «Твел» не відповідає критеріям, визначеним у даному правовому приписі, вона не є активом підприємства, а тому посилання відповідача на цю обставину є безпідставним.

Згідно п. 4 «Облік і звітність» Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.08.1998 року № 41 «Про затвердження Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій, із зазначенням строків зберігання документів», які діяли на той час, термінзберігання первинних документів і додатків до них, що фіксують факти виконання господарських операцій і є підставою записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах, становить три роки.

Вимога відповідача провести претензійно-позовну роботу з ДП «Твел» з метою стягнення дебіторської заборгованості не є правомірною з огляду на відсутність у позивача законних підстав для її проведення, оскільки, як з'ясовано судом, жодних первинних документів на підтвердження операцій з ДП «Твел» позивач не має, та сплив строк позовної давності, передбачений Цивільним кодексом України для вимоги про стягнення коштів.

Вимога відповідача забезпечити відшкодування недоотриманих коштів за рахунок винних осіб є протиправною, так як жодних офіційних перевірок під час існування господарських відносин позивача з ДП «Твел» не проведено, винних осіб не встановлено, жодних судових рішень, які б підтверджували винуватість конкретної особи у вчиненні проступку, вчиненням якого підприємству заподіяно матеріальної шкоди, не існує.

Стосовно пункту 4 вимоги, судом встановлено, що 02.03.2010 року наказом Міністерства палива та енергетики України № 12 -к/к призначено ОСОБА_3 з 04.03.2010 року виконуючим обов'язки генерального директора ДНВП «Цирконій» до укладення контракту з керівником цього підприємства в установленому законом порядку, при цьому не вказавши у даному наказі умови оплати праці ОСОБА_3 Наказом по підприємству від 16.03.2010 року № 67-П передбачено, що схема посадового окладу генерального директора становить 6 900- 11 440 грн/міс. Наказом по підприємству від 16.03.2010 року № 25/ЛС в.о. генерального директора ОСОБА_3 встановлено оклад у розмірі 7150 грн/міс. 16.09.2011 року наказом Міністерства палива та енергетики України № 98 к/к звільнено ОСОБА_3 із займаної посади за власним бажанням.

16.09.2011 року наказом Міністерства палива та енергетики України № 99 к/к призначено ОСОБА_4 з 21.09.2011 року виконуючим обов'язки генерального директора ДНВП «Цирконій» до укладення контракту з керівником даного підприємства. Умови оплати праці ОСОБА_5 при цьому в даному наказі визначено не було. Наказом по підприємству від 21.09.2011 року № 136/ЛС в.о. генерального директора ОСОБА_4 встановлено оклад у розмірі 11 440 грн/міс. до укладення контракту. 17.04.2012 року року наказом Міністерства палива та енергетики України № 48-к/к внесено зміни до наказу Міністерства палива та енергетики України № 99 к/к, якими встановило ОСОБА_4 посадовий оклад у розмірі: з 21.09.2011 року - 5270 грн; з 01.10.2011 року - 5516 грн; з 01.01.2012 року - 6009 грн; з 01.04.2012 року - 6126 грн. Однак, наказом по підприємству № 142-П від 20.04.2012 року ОСОБА_4 було встановлено посадовий оклад з 17.04.2012 року у розмірі 6126 грн. 16.08.2012 року наказом Міністерства палива та енергетики України № 99 к/к звільнено ОСОБА_4 з посади за п.1-1 ст.41 КЗпП України.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» та статтею 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Пунктом 2.2 колективного договору ДНВП «Цирконій» передбачено, що оплата праці працівникам підприємства здійснюється відповідно до тарифних ставок і схем посадових окладів за Додатком №3. Додатком №3 встановлено схему посадового окладу для генерального директора у розмірі 7455 - 11440 грн/міс.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оклад в.о. керівника підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено правомірно, на підставі зазначених вище правових норм. Отже, виплата заробітної плати указаним особам здійснювалась на законних підставах.

Суд критично ставиться до посилань відповідача в обгрунтування правомірності винесення оскаржуваної вимоги на Постанову Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 року «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств», оскільки з аналізу тексту п. 1 даної Постанови випливає, що вона розповсюджується на випадки, коли укладаються контракти з керівниками підприємств, а в даному випадку контракти з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладались.

Щодо пункту 5 вимоги, так як суд дійшов переконання про правомірність встановлення окладу керівникам підприємства та виплата заробітної плати було здійснена на законних підставах, то і нарахування на заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів були здійснені правомірно.

Стосовно пункту 7 вимоги, судом встановлено наступне.

ДНВП «Цирконій» має госпрозрахунковий структурний підрозділ «Автогосподарство», згідно довідки № 11971 про включення до ЄДРПОУ.

Відповідно до Положення про виробничо-побутовий цех № 94, цех № 94 є структурним підрозділом ДНВП «Цирконій», що організує та забезпечує підприємство автотранспортом. Цех № 94 включає в себе підрозділи, серед яких автогосподарство.

Таким чином, автогосподарство цеху № 94 та госпрозрахунковий структурний підрозділ ДНВП «Цирконій» «Автогосподарство» є різними поняттями.

Відповідно до відомостей витрат за січень-березень 2011 року по тепловій енергії на опалення та вентиляцію, витрати енергоресурсів були направлені на на цех № 94 вид 90 - послуги автогосподарства, а не на госпрозрахунковий структурний підрозділ підприємства «Автогосподарство».

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд доходить висновку, що ДНВП «Цирконій», відповідно до зазначених вище відомостей, використовувало кошти на вироблення тепла водогрійної котельні на забезпечення теплового режиму у приміщеннях підрозділів, що приймають участь в утриманні незавершеного будівництва, у тому числі, на утримання виробничо-побутового цеху № 94 та включали у себе втрати.

ДНВП «Цирконій» є одним з підприємств, що приймають участь у виконанні заходів Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні, затвердженої постановами Кабінету Міністрів України № 634-8 від 06.06.2001 року та № 1004 від 23.09.2009 року.

Твердження відповідача про те, що позивачем за рахунок бюджетних коштів було покрито витрати на на утримання об'єктів, що не є об'єктами незавершеного будівництва, створених згідно з завданнями і заходами Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України», судом до уваги не приймається, оскільки поняття «утримання об'єктів незавершеного будівництва, створених згідно з завданнями і заходами Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України», пов'язується з об'єктами усіх структурних підрозділів ДНВП «Цирконій», так як від Мінстерства енергетики та вугільної промисловості України, як від головного розпорядника бюджетних коштів і відповідального виконавця зазначеної бюджетної програми, не надходило на адресу ДНВП «Цирконій» жодних розпорядчих документів, що вказують на поділ ДНВП «Цирконій» на об'єкти, що забезпечують утримання незавершеного будівництва та такі, що не беруть участі у цьому процесі.

Дослідивши обставини справи та наявні докази, суд дійшов переконання, що витрати на сплату природнього газу, що використовувався на опалення автогосподарства цеху № 94 ДНВП «Цирконій», як структурного підрозділу підприємства, та на покриття витрат у теплових мережах, є цілком правомірними.

Щодо пункту 8 вимоги, судом встановлено, що 31.12.2009 року між ДНВП «Цирконій» та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» укладено договір № 043112-10 на постачання та транспортування природного газу для організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до п. 6.1 Договору, попередня оплата за природнй газ та його транспортування по мережах Облгазу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування до 25 числа поточного місяця на рахунок Облгазу 100% вартості обсягу газу, який запланований для поставки у відповідному місяці згідно п. 2.1 Договору.

Укладаючи договір на 2010 рік, сторонами у п. 2.1 було погоджено, що Облгаз здійснює постачання та транспортування природного газу для власного споживання згідно запланованих в кошторисах обсягів у листопаді 2010 року - 350 тис. м3, а у грудні 2010 року - 470 тис м3.

На виконання умов договору, ДНВП «Цирконій» було сплачено наступні рахунки: за листопад 2010 року - № 043112 від 23.11.2010 року у сумі 275983 грн. 15 коп. за 91100 тис м3; за грудень 2010 року - № 043112 від 20.12.2010 року в сумі 592863 грн. 91 коп. за 195700 тис м3, № 043112 від 19.12.2010 року у сумі 626218 грн. 19 коп. за 206 710 тис. м3.

Однак у листопаді-грудні 2010 року підприємством не було використано той обсяг газу, за який була здійснена оплата. Вказане відбулося внаслідок технічної несправності обладнання котельні у листопаді 2010 року, її включення відбулося 29.11.2010 року, та внаслідок відносно теплої погоди у грудні 2010 року, що потягло за собою зменшення обсягів фактичного використання природного газу.

У зв'язку з наведеним, утворилась економія природного газу, яку ДНВП «Цирконій» використало у січні 2011 року, отже, сума зайво сплаченої передплати перейшла на наступний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

П.п. 2 п1 Постанови КМУ № 1404 від 09.10.2006 року «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» встановлено, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату послуг з енергопостачання лише у разі закупівлі на строк не більше одного місяця.

Крім цього, судом встановлено, що фінансування ДНВП «Цирконій» у 2010 та 2011 роках здійснювалось за різними державними програмами, відносно реалізації яких існують окремі порядки використання бюджетних коштів від 02.04.2008 року № 283 та від 17.08.2011 року № 874.

Таким чином, суд переконаний, що через здійснення попередньої оплати за фактично не спожиті протягом 2010 року послуги з газопостачання, ДНВП «Цирконій» здійснено зайві виплати бюджетних коштів у листопаді-грудні 2010 року в сумі 322235 грн. 05 коп., отже відповідачем правомірно прийнято пункт 8 оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті пункту 9 вимоги, суд зазначає наступне.

01.12.2004 року між ДНВП «Цирконій» (основний споживач) та ДП «38 ВІТЧ» (субспоживач) було укладено договір № 77-39/04-05 про постачання електричної енергії, за умовами якого відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та розрахункових засобів (лічильників) основний споживач постачачає субспоживачу електричну енергію, а останній оплачує основному споживачу її вартість.

Згідно п. 2.1 Статуту ДНВП «Цирконій», зареєстрованого розпорядженням виконкому Дніпродзержинської міської ради від 20.11.1997 року №870-р, підприємство створене з метою забезпечення потреб народного господарства України у ядерно-чистих матеріалах, рідкісних, рідкісноземельних та радіоактивних елементах та їх сполуках, іншої продукції виробничо-технічного призначення та послугах, задоволення на основі отриманого прибутку економічнх та соціальних потреб членів трудового колективу.

Тобто, положення Статуту в повній мірі відповідають ч. 2 ст.3, ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, де визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Державне комерційне підприємство, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГК України, є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 277 ГК України, абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1998 року № 28, постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Згідно ст. 2, п.6 ч.1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії.

Так, згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про електроенергетику», діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій системного оператора, здійснення функцій оператора ринку здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Отже, судом встановлено, що позивачем проводилась господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню, без отримання ним відповідних ліцензій.

Таким чином, визначивши обставини справи та проаналізувавши правові норми, що регулюють виниклі правовідносини, суд дійшов переконання про правомірність пункту 9 вимоги відповідача, та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак відповідачем не було доведено суду належними та допустимими доказами правомірність винесеного ним рішення у частині пунктів 3,4,5,7 вимоги.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 02.01.2013 року №16/18 в частині: зобов'язання поновити в обліку дебіторську заборгованість ДП «Твел» в сумі 362605 грн 72 коп. та забезпечити відшкодування зазначених коштів; зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 коп. шляхом повернення коштів підприємству; зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству, чи щляхом корегування розрахунків за єдиним соціальним внеском; зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 1001242 грн. 19 коп. шляхом повернення їх в дохід бюджету, як витрати минулих років.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 18.11.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв