Рішення № 40771936, 17.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 911/2554/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віват Трейдінг”, м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Край-2”, м. Сквира

про стягнення 241238,55 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Віват Трейдінг” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Край-2” (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 241238,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами поставки від 25.06.2011 р. №365 у частині здійснення оплати вартості товару поставленого позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.07.2014 р.

23.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про доручення до матеріалів справи витребуваних документів та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.08.2014 р.

19.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

19.08.2014 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2014 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2014 р. задоволено клопотання учасників судового процесу про продовження строку вирішення спору на підставі частини першої та третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2554/14 на п'ятнадцять днів.

08.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу учасникам судового процесу для досягнення домовленості щодо укладення мирової угоди.

08.09.2014 р. у судовому засіданні, з метою надання часу сторонам для досягнення домовленості щодо укладення мирової угоди, оголошено перерву до 11.09.2014 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

11.09.2014 р. у судовому засіданні, з метою детального дослідження усіх обставин справи, оголошено перерву до 17.09.2014 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

25.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ Трейдінг» (далі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (далі – відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 365 (далі – Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (Додаток № 1 “Бланк замовлення”) та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору, на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та чинної на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, яка є невід’ємною частиною цього договору (Додаток № 2 «Специфікація»).

Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідної філії, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством.

Пунктом 2.7. договору встановлено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженням на платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Згідно з пунктом 3.3. договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. додатку № 3 “Спеціальні умови”, за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов’язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватись покупцем.

Покупець буде надавати письмові інструкції постачальнику з приводу форми накладних та рахунків. Постачальник зобов’язаний додержуватись таких інструкцій.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

25.06.2011 р. уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено відтисками печаток підприємств протокол розбіжностей до договору поставки від 25.06.2011 р. № 365 (згідно якого сторони дійшли згоди, що у разі підписання цього протоколу уповноваженими представниками сторін, договір вважається укладеним у редакції постачальника), відповідно до якого покупець оплачує кожну окрему партію товару по мірі його реалізації у магазинах покупця за період один календарний тиждень, протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, але не пізніше ніж 75 календарних днів від дати поставки, за умови повернення нереалізованого товару, якщо постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 договору. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1386692,56 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими відтисками печаток підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 811075,21 грн. (що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунках позивача) та на підставі накладних на повернення товару, було здійснено повернення товару на загальну суму 181430,48 грн.

Крім того, між сторонами було проведено заліки зустрічних однорідних вимог, шляхом укладення відповідних угод про залік зустрічних однорідних вимог на суму 152948,12 грн.

Вищезазначене представниками сторін підтверджено в судовому засіданні.

Отже, станом на момент пред’явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 25.06.2011 р. № 365 становила 241238,55 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 12.06.2014 р. було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 241238,55 грн., проте, відповідач не відреагував належним чином на вказану претензію.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2014 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з поверненням відповідачем частини поставленого товару (накладні на повернення товару наявні у матеріалах справи) та проведенням заліків зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частин четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

З огляду на вищенаведену норму чинного законодавства України, судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог від 19.08.2014 р., а тому, станом на дату винесення рішення позовними вимогами у даному спорі є стягнення у розмірі 152117,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими представниками сторін складено, підписано та скріплено відтисками печаток підприємств Акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом на 06.08.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 152117,19 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову у зв’язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату товару, а, відтак, наявності прострочення кредитора, оскільки, останній не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку (стаття 613 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, абз. 2 п. 3.3. договору передбачено, що покупець буде надавати письмові інструкції постачальнику з приводу форми накладних та рахунків. Постачальник зобов’язаний додержуватись таких інструкцій.

Однак, відповідачем не надано позивачу письмові інструкції щодо форми рахунків, якої має дотримуватись позивач, а тому, в свою чергу, позивач не мав змоги скласти такі рахунки та направити відповідачу у відповідності до умов договору.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлені товари.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем, у встановлені договором поставки від 25.06.2011 р. № 365 строки, своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару на суму 152117,19 грн.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 152117,19 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 152117,19 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевказане, позивачу, у зв’язку з зменшенням позовних вимог, слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1782,44 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22; ЄДРПО України 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ Трейдінг» (14000, м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, буд. 18; ЄДРПО України 37699561) – 152117 (сто п’ятдесят дві тисячі сто сімнадцять гривень) 19 коп. основного боргу та 3042 (три тисячі сорок дві гривні) 34 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ Трейдінг» (14000, м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, буд. 18; ЄДРПО України 37699561) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 1016 від 23.06..2014 р., судового збору, а саме у розмірі 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві гривні) 44 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін