Постанова № 40771321, 02.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 жовтня 2014 року 16:36 справа №6/53

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Луцюк С.С.;

відповідача: Зубенко О.В.;

прокуратури: Ханчич Г.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платниківза участюПрокуратури міста Києвапровизнання нечинним податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі по тексту - позивач, ДП "Укрінтеренерго") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2008 року №0000234110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2014 року №К-28824/10 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року адміністративну справу №6/53 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Судом замінено первинного відповідача - СДПІ у м. Києві його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі по тексту - МГУ-ЦО).

02 жовтня 2014 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 10 вересня 2008 року №0000234110/0 та зобов'язати відповідача поновити інформацію щодо задекларованої та належної позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 927 864,73 грн., що зменшена спірним податковим повідомленням-рішенням, у картці особового рахунку підприємства та інформаційних базах даних, перелік яких визначений центральним органом Державної податкової служби України.

Частина перша статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Разом з тим, враховуючи, що заява позивача про зміну предмета позову надійшла до суду вже після початку судового розгляду, у зв'язку із чим така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 02 жовтня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та прокуратури проти задоволення позовних вимог заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 10 вересня 2008 року №0000234110/0 згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами", за порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Укрінтеренерго" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень, листопад 2004 року, січень, лютий та травень 2005 року у розмірі 2 927 864,73 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 03 вересня 2008 року №495/4110/19480600 "Про результати невиїзної документальної/виїзної позапланової Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань правових відносин з ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" (код за ЄДРПОУ 32372595) за період липень, листопад 2004 року та січень, лютий, травень 2005 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами" та підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за перевірений період на суму 2 927 864,73 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: у межах взаємовідносин позивача із ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" за наслідками перевірок постачальників по ланцюгу до виробника встановлено постачальників четвертої, третьої та другої ланки - ТОВ "Вояджер", ПП "Мердісон", ПП "БМС-100", ТОВ "АПЕКС 2004", ПП "Райдуга", ПП "Укртехнологія", ПП "Стартекстиль" та ПП "Вибір-2"; зустрічну перевірку вказаних підприємств провести неможливо у зв'язку із відсутністю документів, деякі з них не подають податкову звітність або подають її з нульовими показниками, не знаходяться за юридичною адресою, або відносно них порушено справу про банкрутство.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що податковий кредит ДП "Укрінтеренерго" по відносинам із постачальниками четвертої, третьої та другої ланки залишається не підтвердженим, термін, протягом якого податковий орган самостійно визначає суму податкових зобов'язань минув, залишок задекларованого бюджетного відшкодування не підтверджується.

В Акті перевірки також зазначено, що внаслідок перевищення строків, встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами", позивачем не підтверджено заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" є реальними, підтверджені відповідними первинними документами та податковими накладними, які повністю відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку; ДП "Укрінтеренерго" дотримано всі законодавчі умови для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП "Укрінтеренерго", виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається із висновків Акта перевірки, відповідач не визнає правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" у зв'язку із порушенням законодавства іншими підприємствами по ланцюгу постачання та закінченням строків для визначення податкового зобов'язання податковим органом, що передбачені підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами".

Таким чином, у межах спірних правовідносин суду належить з'ясувати факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП "Укрінтеренерго" та ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДП "Укрінтеренерго" та ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" укладено договори від 08 вересня 2003 року №44/1-181, від 28 жовтня 2003 року №44/3-223, від 30 березня 2004 року №44/1-46, від 12 липня 2004 року №44/1-84, від 01 лютого 2005 року №44/2-16, за умовами яких ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" зобов'язується розробити проект, виготовити, поставити, здійснити авторський нагляд, виконати монтажні роботи, що забезпечують очищення димових газів енергоблоку №11 Бурштинської ТЕС; надати технічні послуги для забезпечення при експлуатації електрофільтру енергоблоку №11 Бурштинської ТЕС гарантованої продуктивності і вихідної концентрації золи в сухих продуктах згоряння, та поставило позивачу обладнання, матеріали та технічні послуги для технічного переоснащення електрофільтра енергоблоку №10 Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго", та димососи.

Відповідно до актів приймання-передачі технічних послуг, актів приймання-передачі обладнання, актів приймання-передачі технічної документації, складених сторонами протягом липня, листопада 2004 року, січня, лютого та травня 2005 року, ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" виконало обумовлені договорами послуги та поставило відповідне обладнання, і виписало податкові накладні на загальну суму 22 973 374,56 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 828 895,76 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що обставини здійснення господарських операцій між ДП "Укрінтеренерго" та ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" відповідачем не заперечуються.

Законом, що на момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість".

За визначенням пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням; при цьому податковий кредит має підтверджуватись належним чином оформленими податковими накладними.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Суд звертає увагу на те, що, як свідчить зміст Акт перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ДП "Укрінтеренерго" податкових накладних, а правильність їх оформлення не заперечується.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій в межах спірних правовідносин та питання придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судом та вказано в Акті перевірки, у перевірений період ДП "Укрінтеренерго" здійснювало діяльність у сфері розподілення та постачання електроенергії, будівництва підприємств енергетики, добувної та переробної промисловості.

Матеріали справи підтверджують, що позивач придбавав у ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" з метою виконання господарських зобов'язань перед ВАТ "Західенерго" щодо реконструкції та технічного переоснащення Бурштинської ТЕС та поставки димососів і електродвигунів.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії господарських договорів та доповнень до них, укладених із ВАТ "Західенерго"; специфікацій, актів приймання-передачі обладнання, актів приймання-передачі технічних послуг, податкових накладних, копії акта перевірки електрофільтрів Бурштинської ТЕС, технічного завдання на заміну електрофільтра блоку №11 БТЕС ВАТ "Західенерго", паспортів до двигунів, пакувальних листів, сертифікатів походження товару, акта про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення, акта про закриття договору.

Співставлення змісту первинних документів та доказів реальності господарських операцій вказує, що ДП "Укрінтеренерго" здійснювало придбання товарів та послуг у ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивач не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин позивач не здійснював господарських операцій із ТОВ "Вояджер", ПП "Мердісон", ПП "БМС-100", ТОВ "АПЕКС 2004", ПП "Райдуга", ПП "Укртехнологія", ПП "Стартекстиль" та ПП "Вибір-2", а ймовірні порушення податкового та іншого законодавства цими підприємствами по ланцюгу постачання не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит за умови доведеної реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та послуги з метою провадження господарської діяльності, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Консорціум Енергомашінжиніринг".

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Доводів та відповідних доказів, які б свідчили про неправильне визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", матеріали справи не містять.

В частині висновків Акта перевірки про перевищення строків, встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами" та не підтвердження у зв'язку із цим заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість, суд звертає увагу на наступне.

Підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами" зазначає, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведена правова норма встановлює строки давності визначення податкових зобов'язань податковим органом, та не регулює поведінку платника податків, відповідно, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами" є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що закінчення строку давності, протягом якого податковий орган має право визначити платнику податків суму податкових зобов'язань, не є підставою для не підтвердження заявлених платником податків до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки закінчення строку давності не створює для платника податків ніяких правових наслідків.

За таких підстав, на думку суду висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними та цільовими фондами", та завищення податкового кредиту за перевірений період на суму 2 927 864,73 грн. є помилковими, а тому зменшення суми бюджетного відшкодування на вказану суму є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 10 вересня 2008 року №0000234110/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "Укрінтеренерго" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 10 вересня 2008 року №0000234110/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко