Ухвала суду № 40770271, 02.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 64111/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Іванціва Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7.07.2011 року в справі за позовом комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року комунальне підприємство «Дрогобичтеплоенерго» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.04.2011 року № 0000402301.

Позивач посилався на те, що відповідачем неправомірно було прийнято зазначене податкове повідомлення -рішення у зв'язку з нібито порушенням ним вимог п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла протягом 2009 року).

Відповідач безпідставно вважав, що внаслідок отриманих субвенцій, позивач не вправі був відносити до складу податкового кредиту всю суму сплаченого ПДВ при придбанні товарно - матеріальних цінностей, оскільки позивачем придбані товарно -матеріальні цінності були частково використані в неоподатковуваних операціях (тобто в отриманні субвенцій).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7.07.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області № 0000402301 від 01.04.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач протягом вересня, жовтня та грудня 2009 року одержував субвенції на покриття різниці в тарифах на теплову енергію, що виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. У даному періоді при здійсненні позивачем господарської діяльності позивач оплатив газ, електроенергію, пальне, які використовуються для вироблення та постачання теплової енергії, тобто для проведення оподатковуваних операцій. У вартість газу, електроенергії, пального включався ПДВ, який сплачувався позивачем при придбанні даних товарно - матеріальних цінностей. У зв'язку із сплатою такого ПДВ позивач одержував від продавців відповідні податкові накладні та неправомірно формував податковий кредит. Внаслідок отриманих субвенцій позивач не вправі був відносити до складу податкового кредиту всю суму сплаченого ПДВ при придбанні товарно- матеріальних цінностей, оскільки позивачем придбані товарно -матеріальні цінності були частково використані в неоподатковуваних операціях (тобто, в отриманні субвенцій).

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області було проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Дрогобичтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 168/23-1/05445563.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000402301 від 01.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 638029 грн., у тому числі за основним платежем 510423 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 127606 грн.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1, п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р . № 166 та зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 року за № 250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за 2009 рік в сумі 510423 грн., в т.ч. за вересень 2009 р. (термін сплати 30.10.2009) в сумі 26179 грн., жовтень 2009 р. (термін сплати 30.11.2009) в сумі 419705 грн., грудень 2009 р. (термін сплати 01.02.2010) в сумі 64539 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що перевіркою відображених у рядку 10.1-16.3 Декларації з податку на додану вартість показників за період з 01.04.09 по 30.09.10 у загальній сумі 4207502 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання природного газу та його транспортування, електроенергії, пального з метою виробництва та реалізації теплової енергії.

КП «Дрогобичтеплоенерго» за період, який підлягав перевірці, отримувало субвенції з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на теплову енергію за 1998 р. та 2008 р., у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам для населення, затверджених органами місцевого самоврядування, які призначено для погашення заборгованості за газ та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за газ попередніх періодів, а саме у вересні місяці 2009 року 2765971, 53 грн., в жовтні місяці 2009 року 1262079 грн. та в грудні 2009 року 1065389, 09 грн., які згідно п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 від 03.04.1997 № 168/97 ВР Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктами оподаткування.

Згідно матеріалів справи, позивачем було проведено розрахунки на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 193: № 424/193 від 19.08.2009 р.; № 820/193 від 17.11.2009р.; № 823/193 від 17.11.2009р.; № 825/193 від 17.11.2009 р.; № 819/193 від 17.11.2009 р.; № 1177/193 від 22.12.2009 р., № 1185/193 від 22.12.2009 р.; № 423/193 від 19.08.2009 р.

Всі отримані кошти згідно платіжних доручень № № 1769, 1768 від 28.12.2009 р., № 1191 від 17.09.2009 р., № 1336 від 14.10.2009 р., були перераховані ДК «Газ України» за отриманий природний газ в 2009 році.

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених п. 41 ст. 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 №510 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з вимогами пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством платником податку теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Судом встановлено, що отримані позивачем субвенції призначені для покриття збитків підприємств у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг.

Перерахування бюджетних субвенцій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила держава, а тому ці субвенції не є продажем товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування, яке проведено податковим органом на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не мають жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг).

Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з передбаченого п. п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

Таким чином суд дійшов правомірного висновку, що вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф, а одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Отже, безпідставним є посилання відповідача на положення пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки отримані субвенції не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.

В спірних правовідносинах позивач не здійснював перелічених виплат, а навпаки отримував кошти. При цьому ці кошти були отримані як субвенція, що має окремий правовий статус.

За таких умов позивач не повинен був заповнювати рядок 3 податкової декларації з податку на додану вартість (Операції, що не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. 3 Закону)». В цьому рядку підлягає наданню інформація тільки щодо тих операцій, які передбачені у відповідних підпунктах ст. 3 п.3.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Матеріали справи не підтверджують наявність таких операцій у позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надав їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Доводи апелянта, в силу викладеного, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7.07.2011 року в справі № 2а-4356/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський