Постанова № 40770251, 30.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа № 2/107-1849

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Марко Р.І.

Якімець Г.Г.

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від правонаступника - Сапьолкіна Н. В. (представник за довіреністю)

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржник) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", б/н, б/д

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.08.2014 року (головуючий суддя Гирила І. М.)

за заявою правонаступника за оскаржуваною ухвалою - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро", м. Волочиськ, Хмельницька область

про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні

у справі № 2/107-1849

за позовом Приватного підприємтсва "АГРОПРОМ", м.Волочиськ, Хмельницька обл.,

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с. Білобожниця, Тернопільська область,

про стягнення 302 399, 12 грн. заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.08.2014 року у справі № 2/107-1849 заяву б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", вул. Котовського, 7, м. Волочиськ, Хмельницька область про заміну сторони стягувача його правонаступником у справі № 2/107-1849 задоволено. Замінено стягувача - Приватне підприємство "АГРОПРОМ", на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" у виконавчому провадженні по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 23.02.2010 р. у справі №2/107-1849.

Ухвала суду мотивована тим, що перехід права вимоги до кредитора - правонаступника підтверджується укладеним між ПП "Агропром" та ТзОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" договором про відступлення права вимоги № 02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012р., станом на 11.08.2014 р. стягнута рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2010р., яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного суду від 23.02.2010р., заборгованість ПАП "Білобожницьке" в повному обсязі не погашена, прийняте рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 23.02.2010 р. №2/107-1849 триває.

В апеляційній скарзі скаржник (боржник) просить ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.08.2014 року у справі № 2/107-1849 скасувати, мотивуючи це тим, що із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні має виступати не правонаступник, а первісний кредитор; первісний кредитор був зобов'язаний вчасно попередити боржника про заміну сторони стягувача, а не через два роки після укладення договору про відступлення права вимоги;

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2010 року у справі №2/107-1879, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року, позовні вимоги Приватного підприємства "Агропром", м. Волочиськ Хмельницької області задоволено частково - стягнуто з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", м. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, на користь Приватного підприємства "АГРОПРОМ", м.Волочиськ, Хмельницька обл., 232 614,71 грн. за матеріальні цінності, 2326,14 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову - відмовлено.

На виконання даного рішення та постанови апеляційної інстанції 23.02.2010 року на підставі ст.116 ГПК України, господарським судом Тернопільської області видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 4 ст. 13, ч.1 ст. 55, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-РП/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7,11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У рішенні, ухваленому 20 липня 2004 р. у справі "Шмалько проти України", Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Ст. 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21.04.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2010р. старшим державним виконавцем Прийдун В.С. відділу ДВС Чортківського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18341122 щодо примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 23.02.2010 р. №2/107-1849. 07.04.2010 року старшим державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 18341122 про стягнення коштів із ПАП "Білобожницьке" на користь ПП "Агропром" в загальній сумі 235 176,85 грн. до зведеного виконавчого провадження № 24817120, яке веде відділ ДВС Чортківського районного управління юстиції.

Окрім того, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.06.2013р. задоволено заяву ПАП "Білобожницьке" та визнано наказ господарського суду Тернопільської області №2/107-1849 від 23.02.2010 р. таким, що не підлягає виконанню в сумі 158 000,0 грн.

Також, як вбачається з матеріалів даної справи, встановлено, що ПАП "Білобожницьке" згідно платіжного доручення № 25 від 15.12.2012р. на рахунок ПП "Агропром" в рахунок погашення заборгованості за рішенням господарського суду у даній справі перерахувало грошові кошті в розмірі 38 300,0 грн. Зазначене також підтверджено і органом ДВС у наданих суду письмових поясненнях № 7610/02-35 від 11.08.2014р.

30.05.2012 р. між Приватним підприємством "Агропром", - Первісний кредитор, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", - Новий кредитор, укладений договір про відступлення права вимоги № 02-02/08 ЛВВ, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору, належне Первісному кредитору право грошової вимоги з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (ідентифікаційний номер 30787853), далі іменується Боржник, яке виникло на підставі рішення господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23.02.2010 р., винесених за неналежне виконання Боржником умов Договору купівлі-продажу № 02-02/08 ЛВ від 02 лютого 2008 р., далі іменується Договір поставки, укладеним між Первісним кредитором та Боржником (п.1.1 р.1 Договору).

У відповідності до п. 1.3 р. 1 Договору до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного та реального виконання обов'язків сплати боргового зобов'язання в розмірі 74 614,71 грн. - заборгованості за матеріальні цінності, 2 326,14 грн. - повернення сплаченого державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (всього - 77 176,85 грн.), відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23 лютого 2010р.

До Нового кредитора переходять усі без винятку права та обов'язки Первісного кредитора за рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23 лютого 2010 р., винесених за неналежне виконання Боржником умов Договору поставки. Новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги на власний ризик (п.п. 1.4, 1.5 р. 1 Договору).

Згідно п.1.6 р.1 Договору, Первісний кредитор не відповідає перед Новим кредитором за можливість або наслідки оспорювання Боржником або третіми особами підстав, процедури, умов чи наслідків відступлення права вимоги за цим Договором.

Пунктом 1.7 р.1 Договору передбачено, що з моменту підписання даного Договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять всі права Кредитора у відношенні до Божника, що належали до цього Первісному кредитору по рішенню господарського суду Тернопільської області у справі №2/107-1849 від 12 січня 2010 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №2/107-1849 від 23 лютого 2010 р., винесених за неналежне виконання Боржником умов Договору поставки.

У відповідності до п.4.1. р.4 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріпленням печатками Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Крім того, слід зазначити, що згідно матеріалів справи, зокрема, копії Витягу з ЄДРЮОФОП (а.с. 36-38), ПП "АГРОПРОМ" як юридична особа (позивач у справі (первісний кредитор)) було припинено 22.12.2012 року, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

Так, підставою правонаступництва є відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Ст.25 ГПК України зазначає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

У п. 1.4 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначено, що ст. 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (ст. ст. 512 і 520 ЦК України відповідно).

Згідно ст. 8 Закону України «про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження (Постанова Верховного суду України від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13)).

З матеріалів справи вбачається, що перехід (відступлення) права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора підтверджується укладеним між ПП "Агропром" та ТзОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" договором про відступлення права вимоги № 02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012р., який є дійсним, оскільки докази протилежного відсутні.

Новий стягувач (кредитор) за договором про відступлення права вимоги № 02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012р. листом № 96 від 15.06.2012р. ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" повідомив боржника про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" , що підтверджується фіскальним поштовим чеком від 12.06.2014 року.

Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що первісний кредитор зобов'язаний був повідомити його як боржника про заміну сторони стягувача і що між укладеним договором про відступлення права вимоги та повідомленням боржника про заміну кредитора минуло два роки.

Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням зобовязання.

Відтак, чинним законодавством передбачені наслідки неповідомлення стягувачем (кредитором) боржника про заміну кредитора. Однак таке несвоєчасне повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не порушує прав самого боржника та не створює для нього негативних наслідків, оскільки останній зобов'язаний виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи, що перехід права вимоги до нового кредитора підтверджується укладеним між ПП "Агропром" та ТзОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" договором про відступлення права вимоги № 02-02/08 ЛВВ від 30.05.2012р.; ПП «Агропром» є припиненим; станом на 11.08.2014р. стягнута за рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2010р., яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного суду від 23.02.2010р. у даній справі заборгованість ПАП "Білобожницьке" в повному обсязі не погашена; виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 23.02.2010р. №2/107-1849 триває, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", м.Волочиськ, Хмельницька область про заміну сторони стягувача у даній справі, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.08.2014 року у справі № 2/107-1849 - залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", б/н, б/д - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 30.09.2014 року.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Суддя Р.І. Марко

Суддя Г.Г. Якімець