Рішення № 40770238, 24.09.2014, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24.09.2014р. Справа №917/1359/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Видавництва "Полтавський літератор", вул. Пушкіна, 115, м. Полтава, Полтавська область,36014

про стягнення 19 854,73 грн. (відповідно до заяви вх. канцелярії суду №12116 від 18.09.2014р.).

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Стасовська Н.І. дов. № 29-14/23 від 03.03.2014 року

Данілова Н.Н. дов. № 19-14/990 від 10.04.2013 року

від відповідача: Ціленко О.О. дов. № 17/09-01 від 17.09.2014 року

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 19 854,73 грн. грн. за Договорами № 3255 від 01.10.2011 року та №3317 "С" від 20.12.2011р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, із яких: основний борг - 17783,57 грн., пеня - 552,15 грн., 3% річних - 308,39 грн., інфляційні витрати - 1210,62 грн.

18.08.2014 року за вхідним № 10615(канцелярії суду) представник позивача Г.Ю.Міняйло на виконання вимог ухвали суду подала додаткові документи(а.с.43-97). Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

18.08.2014 року за вхідним № 10621(канцелярії суду) В.о. директора Видавництва "Полтавський літератор" А.А. Карпенко подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з відсутністю юриста Видавництва (а.с. 99-101). Суд подане клопотання прийняв до розгляду, долучив його до матеріалів справи, наголосивши відповідачу.

19.08.2014 року за вхідним № 10674(канцелярії суду) представник позивача Г.Ю.Міняйло подала клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору, витребувати та подати додаткові докази по суті предмету спору у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та ч.3 статті 69 ГПК України(а.с. 101). Суд подане клопотання прийняв розглянув по суті та задовольнив.

15.09.2014 року за вхідним № 11904(канцелярії суду) директора Видавництва "Полтавський літератор" А.А. Карпенко подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації(а.с.109-110). Суд подане клопотання прийняв до розгляду та відхилив.

15.09.2014 року за вхідним № 11905(канцелярії суду) директора Видавництва "Полтавський літератор" А.А. Карпенко подав відзив на позовну заяву та додаткові документи(а.с.111-115). Суд поданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", Позивач) та Видавництво "Полтавський літератор" (далі Відповідач) було укладено договіри на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3255 від 01.10.2011р. та №3317 "С" від 20.12.2011р.

Відповідно до п.1 Договорів, Теплопостачальна організація (ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") бере на себе постачання теплової енергії у вигляді гарячої води приміщень Споживача (Видавництво "Полтавський літер) до межі розподілу будівлі по пров. Шкільний,4 (Договір №3255) та по вул.Пушкіна,115 (Договір №3317 "С").

Договорами визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків.

У відповідності до п. 2 ч.І ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (надалі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У відповідності до зазначених вище норм, а також згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ВДВ).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирає чинності з 1 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п.18 Договору №3255 від 01.10.2011р., споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію з кінцевим розрахунком до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 31 Договору №3317 "С" від 20.12.2011р. визначено що, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію з кінцевим розрахунком до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договорами розрахунки за спожиту теплову енергію сплатив не в повному обсязі. Так, за період з 01.03.2013р. по 30.04.2014 р. утворилась заборгованість за Договором №3255 від 01.10.2011р. в розмірі 9121,86 грн., за Договором №3317 "С" від 20.12.2011р. в розмірі 8 841,71 грн.

18.09.2014 року від Позивача надійшло клопотання про припинення провадження про справі в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 180,00 грн., в зв"язку зі сплатою. Суд подану заяву задовольнив.

Таким чином, загальна сума заборгованості за Договорами становить 17783,57 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеними Договорами, щодо здійснення ним опалення приміщень. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договорами та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив за гаряче водопостачання у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 17 783,57 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 783,57 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем відповідно до пункту 20 Договору №3255 ( в редакції додаткової угоди №3 від 20.09.2013р.) за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нарахована пеня за період з 16.11.2013р. по 15.05.2014р. в розмірі 306,33 грн. За Договором №3317 нарахована пеня за період з 11.11.2013р. по 11.05.2014р. в розмірі 245,82 грн.

У клопотанні від 15.09.2014р. за вх. канцелярії суду №11904 про проведення зустрічної перевірки "Видавництво "Полтавський літератор" заперечує проти застосування пені.

В порядку пункту третього статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 2.4 роз'яснення ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.94р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що зменшення розміру пені можливе виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Судом встановлено що, причиною неповного розрахунку за поставлену теплову енергію є фінансовий стан відповідача. Видавництво "Полтавський літератор" засноване на спільній власності територіальних громад області. Власник Видавництва є територіальна громада Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. У своїй діяльності Видавництво функціонально підпорядковане Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадкістю Полтавської облдержадміністрації. В зв"язку з відсутністю замовлень на видання книжкової продукції та замовлень від приватних осіб Видавництво знаходиться в край складному фінансовому становищу.

Враховуючи усі обставини справи, відсутність доказів того, що порушення зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, позивач частково сплачував за надані послуги, суд дійшов висновку про відмову в частині стягнення пені в розмірі 552,15 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу нараховано 3% річних в сумі 308,39 грн., інфляційних втрат в розмірі 1210,62 грн.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 308,39грн. 3% річних трьох процентів річних та інфляційних втрат 1210,62 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити частково.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 180,00 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв"язку з відсутністю предмету спору.

3.Стягнути з Видавництва "Полтавський літератор"(вул. Пушкіна, 115, м. Полтава, Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ 13960026) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008, код ЄДРПОУ 03338030) заборгованість за Договором №3255 від 01.10.2011р. та Договором №3317 "С" від 20.12.2011р. в сумі 19 302, 58 грн. з яких: 17783,57 грн. основний борг, 308,39 грн. 3 % річних, 1210,62 грн. інфляційних втрат, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

4. Відмовити в частині стягнення пені в розмірі 552,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 01.10.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.