Постанова № 40768692, 01.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Полтава Справа № 816/1780/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Смольського Ю.В.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський ГЗК", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог /а.с. 61 Т.12/) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 №0000051555/62 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7199791,64 грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 3599895,82 грн, податкового повідомлення - рішення від 21.03.2013 №0000061555/63 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із висновками акту перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182, оскільки при подачі декларацій з податку на додану вартість, формуючи податковий кредит за спірними господарськими операціями та заявляючи до відшкодування з бюджету суму ПДВ позивач не порушив норм податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В ході судового розгляду справи було здійснено заміну відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач).

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №169/10.3-22 від 16.09.2013 (а.с. 82-86 Т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний номер 00191282) зареєстроване 05.01.1995 виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 11.02.2013 по 22.02.2013 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний код 00191282) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за липень, жовтень, листопад 2011 року, березень, квітень, травень, серпень 2012 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 28.02.2013 складено акт №1774/15.3-08/0019182, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та з урахуванням даних уточнюючих розрахунків та результатів розгляду скарги на акт від 28.11.2012 №5035/15-507/00191282 та результатів акту документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 від 18.02.2013 №1507/22.5-09/00191282, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 7202127, в тому числі за: - липень 2011р. - 55843 грн; - жовтень 2011р. - 82385 грн; - листопад 2011р. - 3227 грн; - березень 2012р. - 248751грн; - квітень 2012р. - 26220 грн; - травень 2012р. - 130059 грн; - серпень 2012р. - 6655642 грн. При цьому, в результаті встановлених порушень сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) зменшується за травень 2012 року на 31265 грн;

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та з урахуванням даних уточнюючих розрахунків, в результаті чого завищено суму від'ємного значення по ПДВ у розмірі 2191792 грн, в тому числі за: липень 2011р. - 9790 грн; листопад 2011р. - 83965 грн; серпень 2012р. - 2098038 грн.

На підставі акту перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 21.03.2013 №0000051555/62, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10803190,50 грн, в тому числі 7202127,00 грн - за основним платежем та 3601063,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8-9 Т.1);

- від 21.03.2013 №0000061555/63, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2223058,00 грн (а.с. 10-12 Т.1).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, правомірністю зменшення йому розміру від'ємного значення суми ПДВ, суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Полтавський ГЗК", суд виходить з наступного.

До 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, в тому числі і його бюджетне відшкодування, визначала стаття 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

З 01.01.2011 порядок включення сум ПДВ до податкового кредиту, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначає розділ V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу норм податкового законодавства, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як слідує зі змісту акту перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182 висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту лютого, липня та серпня 2012 року податку на додану вартість в загальному розмірі 1897420,63 грн, що вплинуло на зменшення за наслідками перевірки суми бюджетного відшкодування з ПДВ та розміру від'ємного значення ПДВ, відповідач обґрунтовує тим, що до складу податкового кредиту ВАТ "Полтавський ГЗК" включені незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, по яким періоди, за які подано заяви зі скаргами, не відповідають періодам виписки податкових накладних.

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу, з огляду на слідуюче.

Судом встановлено, що у лютому, липні та серпні 2012 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 1897420,63 грн за результатами господарських операцій з ТОВ "Імпульс-Дон", ПАТ "ТК "Гірничі машини", ПАТ "Конекрейнс Україна", ТОВ "Український Торгівельний Дім "Белшина", ТОВ "НВК "Технополіс", ТОВ "Восток-Руда", ТОВ "НВП-Розліт", ВАТ "Борекс", ТОВ "Ганза", ЗАТ "Миколаївбудресурси".

Реальність господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та вказаними контрагентами-постачальниками підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що підтверджують факт придбання у останніх товарів (робіт, послуг) позивачем (а.с. 1-68 Т.5, а.с. 238-255 Т.8, а.с. 1-54, 66-180 Т.9, 206-225 Т.10).

Слід відмітити, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами контролюючим органом під сумнів не ставиться.

Як слідує з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий, липень та серпень 2012 року (а.с. 26-33, 147-152 Т.3, а.с. 128-137 Т.17), податкові накладні, виписані ТОВ "Імпульс-Дон", ПАТ "ТК "Гірничі машини", ПАТ "Конекрейнс Україна", ТОВ "НВК "Технополіс", ТОВ "Восток-Руда" у липні 2012 року та податкова накладна, виписана ТОВ "Український Торгівельний Дім "Белшина" у червні 2012 року фактично були отримані позивачем від вказаних контрагентів у серпні 2012 року. Податкові накладні, виписані ВАТ "Борекс", ТОВ "Ганза", ЗАТ "Миколаївбудресурси" у січні 2012 року - отримані у лютому 2012 року, а податкова накладна, виписана ТОВ "НВП-Розліт" у травні 2012 року - отримана у липні 2012 року. У зв'язку з цим, ВАТ "Полтавський ГЗК" суми ПДВ згідно отриманих податкових накладних в загальному розмірі 1897420,63 грн були включені останнім до складу податкового кредиту періодів, у яких ним фактично були отримані податкові накладні від зазначених контрагентів, тобто у лютому, липні та серпні 2012 року.

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача вказаних податкових накладних саме в періодах їх виписки контрагентами (січень, травень, червень та липень 2012 року), право на податковий кредит по вказаних накладних згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у вказаних періодах у ВАТ "Полтавський ГЗК" не виникло, оскільки не було підтверджено податковими накладними.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява зі скаргою на постачальників подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України ТОВ "Імпульс-Дон", ПАТ "ТК "Гірничі машини", ПАТ "Конекрейнс Україна", ТОВ "Український Торгівельний Дім "Белшина", ТОВ "НВК "Технополіс", ТОВ "Восток-Руда", ТОВ "НВП-Розліт", ВАТ "Борекс", ТОВ "Ганза", ЗАТ "Миколаївбудресурси" не зареєстрували, виписані ними на користь позивача податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, ВАТ "Полтавський ГЗК" разом із деклараціями з ПДВ за лютий, липень та серпень 2012 року був поданий додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)" (а.с. 44-50, 57-59 Т.12), а також всі документи, що підтверджують факт придбання товарів у вказаних вище контрагентів.

Судження податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з деклараціями за відповідні періоди, у яких виписані податкові накладні ТОВ "Імпульс-Дон", ПАТ "ТК "Гірничі машини", ПАТ "Конекрейнс Україна", ТОВ "Український Торгівельний Дім "Белшина", ТОВ "НВК "Технополіс", ТОВ "Восток-Руда", ТОВ "НВП-Розліт", ВАТ "Борекс", ТОВ "Ганза", ЗАТ "Миколаївбудресурси", суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи з викладеного та з урахуванням, зокрема, положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по ПДВ з врахуванням поданих заяв із скаргами на постачальників за лютий, липень, серпень 2012 року, податкових накладних, отриманих ВАТ "Полтавський ГЗК" в лютому, липні, серпні 2012 року, проте виписаних контрагентами-постачальниками в попередніх звітних періодах.

Також, як слідує з акту перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182, підставою для висновків про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту лютого, липня та серпня 2012 року податку на додану вартість в загальному розмірі 1897420,63 грн слугували й твердження перевіряючих про порушення позивачем Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1402/18697) з посиланням на обов'язок ВАТ "Полтавський ГЗК" зазначати номенклатуру ЗП у рядку №5 реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий, липень, серпень 2012 року.

Так, відповідно до пункту 2.4 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1002 (чинного у 2012 році) у графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями: ПНП - податкова накладна, складена на паперових носіях; ПНЕ - електронна податкова накладна; ЗП - заява платника та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Як слідлує з матеріалів справи, при заповненні реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий, липень, серпень 2012 року позивач керувався саме номенклатурою ПН, оскільки формував податковий кредит за наявних, однак не зареєстрованих у ЕДРПН, податкових накладних.

Номенклатура ж ЗП, відповідно до вимог Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, використовується саме у випадку відсутності у платника податку податкової накладної (в зв'язку із відмовою контрагента надати її) у разі формування податкового кредиту на підставі інших первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За таких обставин, доводи відповідача щодо обов'язку ВАТ "Полтавський ГЗК" зазначати номенклатуру ЗП у рядку №5 реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий, липень, серпень 2012 року є необґрунтованими, оскільки у позивача були наявні податкові накладні його контрагентів за спірні періоди.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі ВАСУ від 21.05.2014 №К/800/38981/13 (а.с.37-42 Т.12).

Згідно акту перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182 висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 27175,65 грн за результатами господарських операцій з ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК", перевіряючі обґрунтовують тим, що вказані контрагенти-постачальники не задекларували свої податкові зобов'язання по вказаних господарських операціях.

Також, в ході перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду ВАТ "Полтавський ГЗК" мав господарські взаємовідносини з суб'єктами господарювання: ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", від яких не підтверджено фактичного руху товару (виконання робіт, надання послуг) по ланцюгу постачання.

Так, перевіркою виявлено неправомірне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 501703,18 грн за податковими накладними, отриманими ВАТ "Полтавський ГЗК" від вказаних контрагентів-постачальників, в зв'язку з надходженням на адресу Кременчуцької ОДПІ актів перевірок, актів про неможливість проведення зустрічних звірок, що підтверджують здійснення діяльності з надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов'язання, здійснюють операції через посередників з метою штучного формування валових витрат/витрат операційної діяльності та податкового кредиту, відображають господарські операції лише на папері без фактичної реалізації товару; місцезнаходження яких (в тому числі їх контрагентів в ланцюзі постачання) не встановлено, мають реєстраційний стан відмінний від "0", встановлення посадових осіб, що виконують свої функції лише формально, без володіння будь-якої інформації щодо господарської діяльності очолюваних підприємств; відсутність умов для здійснення господарської діяльності.

На підставі виявлених фактів перевіряючими зроблено висновок про укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Судом встановлено, що у червні-липні 2010 року, червні-грудні 2011 року, січні-травні, липні-серпні 2012 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 501703,18 грн за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", по яких до контролюючого органу надійшли акти перевірок, акти про неможливість проведення зустрічних звірок, що підтверджують здійснення діяльності вказаними підприємствами з порушенням вимог податкового законодавства. У січні, березні, квітні 2012 року позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 27175,65 грн за результатами господарських операцій з ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК", по яких перевіркою встановлено невідповідність сум податкових зобов'язань вказаних контрагентів та податкового кредиту ВАТ "Полтавський ГЗК" за спірні періоди.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких ВАТ "Полтавський ГЗК" включалися вищевказані суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне контролюючим органом не доводилось.

Включення до складу податкового кредиту вказаних вище сум податку на додану вартість здійснено ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі виписаних його контрагентами податкових накладних, що не заперечується сторонами. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

У відповідності до пункту 201.8 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК" на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі.

До матеріалів справи ВАТ "Полтавський ГЗК" надано документальне підтвердження оплати за придбаний товар (роботи, послуги) у вигляді платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив своїм контрагентам-постачальникам суми ПДВ, за умови, що спірні господарські операції мали реальний характер, мав право включати ці суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що в результаті призвело до правомірності збільшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та включення останнім до складу бюджетного відшкодування таких сум ПДВ.

Крім того, матеріали справи містять також документи, що підтверджують використання придбаних позивачем у вказаних вище контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) у своїй господарській діяльності.

Тобто, з наведеного слідує, що господарські операції позивача з ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України суд наголошує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача із вказаним контрагентами нікчемними.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи (а.с. 153-244 Т.3, а.с. 1-249 Т.4, 69-253 Т.5, а.с. 1-248 Т.6, а.с. 1-248, а.с. 1-145, 148-237 Т.8, а.с. 55-65 Т.9, а.с. 7-205, 226-237 Т.10, а.с. 1-252 Т.11, а.с. 1-36, а.с. 68-252 Т.12, а.с. 1-253 Т.13, а.с. 1-262 Т.14, а.с. 1-250 Т.15, а.с. 1-257 Т.16, а.с. 1-123, 140-181 Т.17).

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність договорів між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК" ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, а факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

В ході судового розгляду справи, Кременчуцькою ОДПІ не було підтвердженого того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Доводи відповідача про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами господарських операцій з ПП "Фірма "Швейпром", ПП "Ардоніт", ПП "Гранд Клімат", ПП "МК", оскільки останні не задекларували податкові зобов'язання по спірним взаємовідносинам є необґрунтованими, виходячи з того, що відповідно до приписів Податкового кодексу України, контролюючі органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Обставини декларування чи сплати контрагентами ВАТ "Полтавський ГЗК" податку на додану вартість до бюджету не є, відповідно до вимог законодавства, підставою для зменшення суми від'ємного значення/бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумлінному платнику податків, а можуть зволікати негативні наслідки виключно для таких осіб - постачальників.

Посилання відповідача на надходження до Кременчуцької ОДПІ актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок відносно ТОВ "Компанія Ремелектросервіс", ТОВ "ТД "Труд", ТОВ "Промислова перспектива", ТОВ "Акрон", ТОВ "НВП "Горн", ТОВ "Бізнес-Трейд Плюс", ТОВ "Гофер", ТОВ "Альфа Техно Імпорт", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", СТ "Агропромм'ясо", ТОВ "Інтербізнесконсалтинг", ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №410", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Украгротехбудсервіс", ТОВ "ВКФ "Алексер", ТОВ "ТД "Тісо", ТОВ "Транс Ком Логістік", що підтверджують здійснення діяльності вказаними підприємствами з порушенням вимог податкового законодавства, суд оцінює критично з огляду на таке.

Самі по собі акти перевірок, в тому числі їх висновки, є суб'єктивним судженням перевіряючих. В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів прийняття за висновками таких актів податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо нарахування сум податків за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок та Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок в актах про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання можуть засвідчуватися лише факти неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин останнього з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Однак, в порушення вимог податкового законодавств в даному випадку в таких актах зроблені висновки про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій між суб'єктами господарювання, що перевірялися, та їх контрагентами-покупцями.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами-постачальниками при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироків суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ВАТ "Полтавський ГЗК" чи посадових осіб його контрагентів-постачальників, судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару, робіт, послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту/бюджетного відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/бюджетного відшкодування, а відтак в його діях відсутні порушень вимог податкового законодавства, про які вказує Кременчуцька ОДПІ в акті від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182.

В ході судового розгляду справи представник Кременчуцької ОДПІ вказував також на висновки перевіряючих, викладені в акті від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182, щодо встановлення в ході перевірки завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 6626532,63 грн та від'ємного значення з ПДВ у розмірі 31264,50 грн за результатами господарських операцій з ПрАТ "Електронні технології", ПАТ "Технологічне і спеціальне обладнання", ТОВ "Технопром-Плюс" та ВАТ "Укрзакордонгеологія", у зв'язку з неврахуванням останнім висновків попередніх перевірок, викладених у актах від 28.11.2012 №5035/15-507/00191282 та від 18.02.2013 №1507/22.5-09/00191282.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки від 28.11.2012 №5035/15-507/00191282 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК" код 00191282 з усіх питань оскарження по декларації за липень 2012 року" встановлено, крім іншого, порушення товариством п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за липень 2012 року на 6570762,00 грн (а.с.95-102 Т.1).

На підставі акту перевірки від 28.11.2012 №5035/15-507/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0000261555/248, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" зменшено суму від'ємного значення за липень 2012 року на суму 6570762,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 у справі №816/223/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, зокрема, задоволено позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0000261555/248, визнано вказане рішення протиправним та скасовано його (а.с.10-19 Т.3). Вказана постанова набрала законної сили 18.06.2014.

Крім того, судом встановлено, що згідно акту перевірки від 18.02.2013 №1507/22.5-09/00191282 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК" код 00191282 в зв'язку з тим, що неможливо відстежити реальність господарських операцій за період з 01.01.2012 по 30.09.2012" встановлено, крім іншого, порушення товариством п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством неправомірно завищено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 168425,00 грн, в тому числі: за лютий 2012 року у сумі 17893,00 грн, за березень 2012 року у сумі 20190,00 грн, за квітень 2012 року в сумі 31265,00 грн, за травень 2012 року в сумі 34377,00 грн, за червень 2012 року в сумі 8954,00 грн, за липень 2012 року в сумі 17688,00 грн та за серпень 2012 року в сумі 38058,00 грн (а.с.103-107 Т.1).

На підставі акту перевірки від 18.02.2013 №1507/22.5-09/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0001372202/53, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" зменшено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 168425,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 у справі №816/1633/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, зокрема, задоволено позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0001372202/53, визнано вказане рішення протиправним та скасовано його (а.с.1-9 Т.3). Вказана постанова набрала законної сили 30.07.2013.

Таким чином, у справах №816/223/13-а та №816/1633/13-а за позовами ВАТ "Полтавського ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 №0000261555/248 та від 14.03.2013 №0001372202/53 наявні судові рішення, що набрали законної сили.

Даними рішеннями надано правову оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 №0000261555/248 та від 14.03.2013 №0001372202/53 про зменшення ВАТ "Полтавський ГЗК" розміру від'ємного значення з ПДВ за лютий-серпень 2012 року у загальній сумі 6739187,00 грн та визнано їх протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на висновок судових рішень у справах №816/223/13-а та №816/1633/13-а про правомірність формування платником податку суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий-серпень 2012 року на загальну суму 6739187,00 грн, безперечним є висновок про те, що позивачем за рахунок вказаної вище суми від'ємного значення ПДВ за лютий-серпень 2012 року правомірно заявлено частину вказаної суми у розмірі 6626532,63 грн до бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшено розмір залишку від'ємного значення ПДВ за травень 2012 року на суму 31264, 50 грн. Обґрунтування контролюючого органу про зворотнє - спростовано судовими рішеннями у справах №816/223/13-а та №816/1633/13-а, що набрали законної сили.

За операціями з контрагентом ТОВ "Імпульс-Дон" контролюючим органом позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2013 №0000061555/63 зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 338751,72 грн.

Кременчуцька ОДПІ з цього приводу зазначала у акті перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182 та своїх запереченнях, що Податковим кодексом України передбачено право платника на включення сум ПДВ по податковій накладній протягом 12 звітних (податкових) періодів (365 календарних днів). В даному випадку відповідач вважає, що по податкових накладних від 26.08.2011 №1082601 на суму 898769,52 грн, в тому числі ПДВ - 149794,92 грн, та від 27.08.2011 №1082701 на суму 1133740,800 грн, в тому числі ПДВ - 188956,80 грн, виписаних ТОВ "Імпульс-Дон" на користь ВАТ "Полтаський ГЗК" за результатами господарських операцій з поставки останньому ТМЦ (куль сталевих молольних), товариство пропустило вказаний строк включення їх до податкового кредиту, оскільки суми ПДВ по таких податкових накладних могли бути включені до податкового кредиту у період з серпня 2011 року по липень 2012 року.

Як вже зазначалося вище, за правилами абзацу 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач включив, з-поміж іншого, до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 338751,72 грн на підставі податкових накладних ТОВ "Імпульс-Дон" від 26.08.2011 №1082601 /а.с.191 Т.9/ та від 27.08.2011 №1082701 /а.с.203 Т.9/.

При цьому, реальність вказаних господарських операцій Кременчуцькою ОДПІ не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи документами (а.с.155-188, 191-199, 203-212 Т.9).

Відповідач, стверджуючи про дане порушення, визнав втраченим право платника податку на формування податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних, відраховуючи передбачені строки 12 звітними (податковими) періодами (365 календарних днів)

Спірні податкові накладні виписані у серпні 2011 року. Відповідно 365 днів, на протязі яких платник мав право використати їх для формування податкового кредиту, закінчуються у серпні 2012 року.

Згідно з п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до п.49.18 ст.49 та ст.203 Податкового кодексу України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник ПДВ звітується кожного місяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, формування за рахунок спірних податкових накладних податкового кредиту серпня 2012 року могло відбутися у декларації з ПДВ, поданій за серпень - відповідно у вересні 2012 року.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивач правомірно, в межах закону, звітував за серпень 2012 року саме у вересні 2012 року, то відповідно останній правомірно відніс до податкового кредиту серпня 2012 року суми ПДВ у загальному розмірі 338751,72 грн на підставі податкових накладних ТОВ "Імпульс-Дон" від 26.08.2011 №1082601 та від 27.08.2011 №1082701.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, наявності в діях ВАТ "Полтавський ГЗК" порушень п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, на які вказує Кременчуцька ОДПІ у акті перевірки від 28.02.2013 №1774/15.3-08/0019182.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ВАТ "Полтавський ГЗК" та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21.03.2013 №0000051555/62 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7199791,64 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3599895,82 грн, та податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 №0000061555/63 в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №13583 від 02.04.2013, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ВАТ "Полтавський ГЗК" сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавський ГЗК" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2013 №0000051555/62 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7199791,64 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3599895,82 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2013 №0000061555/63.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191282) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава