Ухвала суду № 40768308, 06.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 жовтня 2014 року Справа № 902/391/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Військової частини А2656на рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 р. у справі № 902/391/14 господарського суду Вінницької областіза позовомМалого приватного підприємства Фірми "Альфа-М"доВійськової частини А2656простягнення 97 559,37 грн.

в с т а н о в и в :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 р. у справі № 902/391/14 позов задоволено частково; стягнуто з Військової частини А2656 на користь Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" 44 282,14 грн. основного первісного зобов'язання без урахування індексу інфляції, 38 179,61 грн. збільшення основного первісного зобов'язання за рахунок індексу інфляції, 3 978,13 грн. 3% річних, 3 054,25 грн. пені, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. рішення суду першої інстанції змінено та викладено резолютивну частину в іншій редакції. Позов задоволено частково; стягнуто з Військової частини А2656 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 44 282,14 грн. основного первісного зобов'язання без урахування індексу інфляції, 38 179,61 грн. збільшення основного первісного зобов'язання за рахунок індексу інфляції, 3 978,13 грн. 3% річних, 916,27 грн. пені, 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору; в решті позову відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2014 р. касаційну скаргу Військової частини А2656 на рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 р. у даній справі повернуто скаржнику на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що при повторному зверненні з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України Військовою частиною А2656 не було дотримано вимог п. 2 ч. 1 ст. 111 ГПК України, а саме не вказано найменування апеляційного господарського суду, постанова якого оскаржується, номер справи та дату прийняття постанови.

З поданої Військовою частиною А2656 касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати лише рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 р., не зазначаючи при цьому про судовий акт, прийнятий судом апеляційної інстанції у даній справі.

В той же час, касаційна скарга, згідно зі ст. 110 ГПК України, може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Дотримання цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Відповідачем, в порушення вимог процесуального законодавства, повторно подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 р. у даній справі. При цьому пропущено встановлений процесуальний строк та не заявлено відповідного клопотання про відновлення процесуального строку.

Також, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання касаційної скарги сторонам.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів (абзац 3 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України").

Ксерокопії поштових документів можуть прийматися у якості належних доказів лише в разі їх засвідчення установою зв'язку. Враховуючи викладене, надана скаржником ксерокопія фіскального чеку відділення поштового зв'язку № 7 м. Вінниця від 18.08.2014 р. не може бути належним доказом надсилання копії касаційної скарги іншій стороні у справі в розумінні ч. 2 ст. 36 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".

Втім, при зверненні з касаційною скаргою Військовою частиною А2656 не подано жодних доказів виконання зазначених вимог процесуального законодавства. Натомість, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору або зменшити його розмір, посилаючись на відсутність видатків з державного бюджету на оплату державного мита.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце лише за наявності виключних обставин. Крім того, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання Військової частини А2656, всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України, не підтверджено жодними доказами, а відтак, не може бути задоволено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Керуючись ст. ст. 86, 111, п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Військової частини А2656 на рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 р. у справі № 902/391/14 із доданими матеріалами повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова