Ухвала суду № 40768305, 29.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 вересня 2014 року Справа № 911/3439/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМележик Н.І.,суддів:Вовка І.В., Губенко Н.М., Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,розглянувши заявуНаціонального медичного університету ім. О.О. Богомольцяпро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 17.06.2014у справі№ 911/3439/13за позовомНаціонального медичного університету ім. О.О. БогомольцядоКозинської селищної ради Обухівського району Київської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаМіністерство охорони здоров'я Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача:1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_7,провизнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсними рішень,

В С Т А Н О В И В:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про:

- визнання права позивача на постійне користування земельною ділянкою, площею 10 га, розташованою на території Козинської селищної ради, якій присвоєно державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007;

- визнання недійсними рішення 37 сесії Козинської селищної ради від 30.10.2010 № 5/12 та 5/11 про затвердження проектів землеустрою та надання у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_6;

- зобов'язання Козинської селищної ради припинити дії, що порушують право постійного користування Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця земельною ділянкою, площею 10 га, розташованою на території Козинської селищної ради, державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007, які полягають у незаконній передачі цієї земельної ділянки іншим особам.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.09.2013 у справі № 911/3439/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 рішення господарського суду Київської області від 20.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме:

- визнано недійсними рішення 37 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 30.10.2010 № 5/12 та № 5/11 про затвердження проектів відведення та передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

- визнано за Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця право постійного користування земельною ділянкою, площею 10,0 га, розташованою на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі №911/3439/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 20.09.2013 залишено в силі.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі №911/3439/13, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014.

Заяву, з посиланням на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2013, від 29.01.2014, від 28.05.2014, від 25.06.2014, від 03.08.2011 на постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.11.2013, від 14.05.2014, від 25.06.2014, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 17.06.2014 у справі № 911/3439/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними рішень селищної ради про затвердження проектів землеустрою та надання у власність спірної земельної ділянки третім особам, та визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що: рішенням господарського суду в іншій справі визнано недійсним розпорядження державної адміністрації, на підставі якого позивачу видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою під розміщення спортивно-оздоровчого табору, та спірну земельну ділянку повернуто до земель запасу селищної ради; спірній земельній ділянці, яка розташована на території відповідача, присвоєно державний кадастровий номер, який, в свою чергу, є анульованим, а інформація щодо земельної ділянки, стосовно якої заявлений даний позов, видалена з автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2013, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову в частині скасування пункту 1.23 рішення селищної ради про надання земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом обставини справи про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оздоровчого призначення і її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалося, тоді як відповідно до вимог Земельного кодексу України громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність землі сільськогосподарського, а не оздоровчого призначення; скасування спірного рішення органу місцевого самоврядування є підставою для визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку.

В ухвалі від 29.01.2014 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині: визнання недійсним рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації зазначеного акта. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що: спірне рішення прийнято селищною радою з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки рада розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована за межами селища Коцюбинське; крім того, на момент прийняття радою спірного рішення були відсутні будь-які графічні документи, які б підтверджували межі селища Коцюбинське, а генеральний план селища на час прийняття рішення не був затверджений.

В ухвалах від 28.05.2014 та від 25.06.2014 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині: визнання незаконними та скасування розпоряджень районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку; зобов'язання повернути у власність держави земельні ділянки. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки розташовані в зоні прибережної смуги та на час прийняття рішення про їх виділення не були повністю вільними, а тому не могли бути передані у власність відповідачів, оскільки знаходились за межами населеного пункту у постійному користуванні, на підставі державного акта, Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", у якого не вилучалися.

В ухвалі від 03.08.2011 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про: визнання незаконними та скасування розпоряджень районної державної адміністрації про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність відповідачам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства; визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку; визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що: спірні земельні ділянки відповідно до вимог діючого законодавства не можуть передаватись у власність громадян чи юридичних осіб, оскільки відносяться до земель водного фонду і берегоукріплюючої зони Дніпровського басейного управління водних ресурсів, що є підставою для визнання незаконними та скасування спірних розпоряджень, а, відтак, і визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, які видані на підставі цих розпоряджень; договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки майно було продане особами, яким воно не належить на праві власності, що є підставою для визнання їх недійсними.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційної інстанції дійшли відповідних правових висновків.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.11.2013, від 14.05.2014, від 25.06.2014 не може бути здійснене посилання, оскільки останні прийняті згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

Також, колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним, а тому неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Національному медичному університету ім. О.О. Богомольця у допуску справи №911/3439/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Н. Мележик Судді І. Вовк Н. Губенко Н. Кочерова С. Самусенко