Постанова № 40766770, 15.09.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3427/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Луговської С.В.,

представника відповідача - Зіноватного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2014 року позивач ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган), в якому позивач просить визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Кременчуцької ОДПІ від 17 липня 2014 року № 17649/10 та зобов'язати контролюючий орган надати нову письмову податкову консультацію з питання норми витрат палива на автомобільному транспорті з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 червня 2014 року ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" отримано індивідуальну податкову консультацію Кременчуцької ОДПІ від 17 липня 2014 року № 17649/10 стосовно порядку визначення норм витрат палива на автомобільному транспорті, в якій податковий орган посилається на положення нормативно-правового акта, що не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, що на думку позивача ставить під сумнів його легітимність. Вважаючи надану контролюючим органом консультацію такою, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а податкову консультацію такою, що не суперечить нормам та змісту чинного податкового законодавства, та цілком відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" (ідентифікаційний код 25167451) зареєстроване як юридична особа 06 вересня 2001 року, підприємство перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

20 червня 2014 року ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" звернулось до контролюючого органа з листом № 1549 (а.с. 10), у якому просило надати відповідь на питання: чи необхідно замовляти розробку тимчасової індивідуальної норми в Інституті автомобільного транспорту, чи підприємство ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" може самостійно затвердити норми витрати палива, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів наказом по підприємству.

17 липня 2014 року листом № 17649/10 (а.с. 8-9) Кременчуцькою ОДПІ надано відповідь в якій зазначено, що платнику податків з метою додержання правил ведення бухгалтерського обліку та вимог Податкового кодексу України при визначенні норм витрат палива на автомобільному транспорті належить застосовувати положення Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" від 10 лютого 1998 року № 43 (далі за текстом - Наказ № 43). Позивачу роз'яснено, що списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених Наказом № 43 зі змінами та доповненнями.

Що стосується нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до Наказу № 43, то ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", рекомендовано застосовувати положення пункту 2.1.5 Наказу № 43 та розраховувати норми витрат палива на підставі індивідуальних норм витрат палива, розроблених головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договірних засадах.

Позивач, посилаючись на те, що Наказ № 43 не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України - не є обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом, звернувся до суду з даним позовом, вимагаючи зобов'язати контролюючий орган надати конкретну відповідь на поставлені у запиті питання.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган

Відповідно до приписів пункту 52.1 статті 52.1 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Тобто, податкові консультації не визначають правомірність дій платника податків, а лише роз'яснюють порядок практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом позивачу у строки, встановлені законом, надано роз'яснюючу податкову консультацію № 17649/10 від 17 липня 2014 року, відповідно до якої зазначено з посиланням на ст.ст. 38, 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 зі змінами та доповненнями.

Для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до наказу № 43, обладнання, що встановлюються на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договірних засадах.

Таким чином, податковим органом роз'яснено порядок практичного використання окремих норм податкового законодавства, а не визначено правомірність дій платника податків.

Посилання позивача на той факт, що оскільки наказ № 43 від 10 лютого 1998 року "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а отже не містить ознак нормативно-правового акту, а містить лише нормативно-технічні норми для підприємств, установ, організацій які носять рекомендаційний характер, а тому не є обов'язковим для застосування

Досліджуючи правомірність посилання відповідача при наданні податкової консультації на приписи Наказу № 43, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в преамбулі Наказу № 43, норми призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива.

Зазначений Наказ № 43 не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Згідно пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 "Про затвердження Положення про держану реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

Разом із тим, пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що до реєстрації не подаються, зокрема, рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Судом встановлено, що Наказ № 43 належить до нормативно-правових актів нормативно-технічного характеру, внаслідок чого державній реєстрації не підлягає та є чинним без неї. Зазначене підтверджується листом Міністерства юстиції України від 28 лютого 2014 року № 1112-0-4-14/10.1.

Таким чином, доводи позивача про те, що Наказ № 43 не є обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом, що поширюється на всі без винятків підприємства-власники автомобілів, не відповідають фактичним обставинам, в зв'язку з чим податковий орган правомірно посилався в податковій консультації на вищезазначений наказ.

Крім того, суд вважає зазначену податкову консультацію такою, що не порушує прав та охоронюваних Законом інтересів позивача, виходячи з наступного.

Згідно пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу викладеного випливає, що застосування податкової консультації є по-перше, правом позивача, а по-друге, передбачає право на звільнення платника податків від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.

Отже, вищезазначеними нормами не встановлено обов'язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації.

За правилами пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що статтею 53 Податкового кодексу України не передбачено визнання судом податкової консультації недійсною, яка на думку платника податків не містить конкретної відповіді на поставлене питання. Дана норма передбачає визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, що позивачем в судовому засіданні не було доведено.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 04 грудня 2013 року № К/9991/58704/12.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача надав обґрунтовані заперечення проти позову, що доводять правомірність рішення Кременчуцької ОДПІ та підтверджують, що відповідач діяв у відповідності та у спосіб, передбачений законодавством.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова