Рішення № 40766289, 01.10.2014, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1906/14-ц

Провадження №2/483/593/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2014 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № NKJXGK00000939 від 01 листопада 2005 року, -

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк (надалі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, предметом якого є: стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 933, 93 доларів США, що за курсом 11, 46 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 травня 2014 року складає 22 162, 84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 01 листопада 2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № NKJXGK00000939 (надалі - Договір). За умовами Договору Банк надав відповідачці кредит у розмірі 12 000 доларів США на строк до 31 жовтня 2015 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами. Згідно з Договором, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, які відповідачка перестала вносити, а відтак у Банку виникло право достроково вимагати погашення кредиту.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. У поданій до суду письмовій заяві зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена за адресою реєстрації місця проживання, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши письмові докази, що є у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 листопада 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», з одного боку, та ОСОБА_1, з другого боку, був укладений кредитний договір №NKJXGK00000939. За умовами Договору, Банк надає Позичальнику 14 560 доларів США, з яких - 12 000 доларів США - на придбання житла, 2 560 доларів США - на сплату страхових платежів, на строк до 31 жовтня 2015 року зі сплатою відсотків у розмірі 1, 33% на місяць, комісії у розмірі 0, 16%.

Погашення заборгованості здійснюється щомісяця з 10 по 17 число у сумі 221, 58 доларів США. Щомісячний платіж складається із заборгованості по кредиту, відсотками, комісією, іншими витратами Банку (п.п.1.1 розділу 1 Договору).

Для виконання кредитного договору Банком Позичальнику відкрито рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, кредитний рахунок, рахунок по відсотках, рахунок для обліку комісії (п.п. 1.2 Розділу 1 Договору).

При порушенні Позичальником зобов'язань зі сплати відсотків та комісії, Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення (п.п. 4.1 розділу 4 Договору).

Як вбачається з Розрахунку заборгованості за договором № NKJXGK00000939 від 01 листопада 2005 року, станом на 06 травня 2014 року заборгованість відповідачки перед Банком становить 1 933, 93 доларів США, з яких 970, 14 доларів США - прострочене тіло кредиту, 963, 79 доларів США - заборгованість по пені (а.с. 6-10).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

За порушення зобов'язання винна особа несе цивільно-правову відповідальність, тобто зазнає основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні боржника певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Вказане свідчить, що позовні вимоги Банку про стягнення з відповідачки простроченого тіла кредиту та нарахованої за весь час прострочення щомісячних платежів пені ґрунтуються на домовленості сторін та нормах чинного законодавства.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Зазначений правовий висновок, зроблений Верховний Судом України, викладений в Постанові судової палати у цивільних та господарських справах від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13 та, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог банку про дострокове стягнення з відповідача суми заборгованості з підстав порушення ним умов договору та необхідність задоволення цивільного позову.

Оскільки 06 травня 2014 року встановлений НБУ курс української гривні до долара США складав 11, 46 грн за 1 долар США, Банк вірно розрахував суму заборгованості в національній валюті.

За приписом ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням №BOJ66B0H26 від 16 липня 2014 року, доданим до матеріалів справи (а.с.1).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, враховуючи принцип обов'язковості виконання зобов'язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд задовольняє позов повністю, стягує з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 6-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № NKJXGK00000939 від 01 листопада 2005 року - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 22 162 грн (двадцять дві тисячі сто шістдесят дві) гривень 84 коп. - заборгованості по тілу кредиту та пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 243 (двісті сорок чотири) гривень 60 коп.

Рішення є заочним та може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно загального порядку оскарження, рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: