Ухвала суду № 40763707, 23.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р.Справа № 820/10337/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Смердюка М.М.

представника позивача Косяченко Є.С.

представника відповідача Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 820/10337/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом №1132/20-31-22-03-07/38775604 від 30.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведення перевірки процедура проведення була суттєво порушена контролюючим органом. По-перше, підставою проведення спірної перевірки, як зазначено в акті, є не надання інформації ТОВ "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС" протягом 10 днів з дня отримання запиту, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ. Однак, підприємством позивача було надано своєчасно письмову відповідь, а відтак позивач виконав вимоги закону, у зв'язку з чим у ДПІ не було правових підстав проводити перевірку. Крім того, запит та відповідь не відображені в акті перевірки, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327. По-друге, відомості первинних документів, а також дані розрахункових документів податковим органом в ході проведення перевірки не вивчались, хоча і були надані позивачем. Ігноруючи надані первинні документи, у т.ч. і про рух коштів у безготівковій формі, відповідач зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на додану вартість, що, на думку позивача, суперечить закону.

Окрім того, викладені в акті спірної перевірки судження суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел. Дані припущення та висновки щодо відсутності у контрагентів позивача за юрадресою, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, зроблені перевіряючими без фактичного обстеження юрособи, без фактичного дослідження первинних документів зі сплати податкових зобов'язань, а судження про відсутність факту реального вчинення господарських операцій зроблені суб'єктом владних повноважень з перевищенням компетенції органів ДПС України.

Також, позивач вважає безпідставними посилання податкового органу на автоматизовані інформаційні системи: ІС "Податковий блок", АС "Аудит", дані автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів. За судженням позивача, право на використання таких програм та порядок їх використання не передбачено діючим законодавством, а тому дані, отримані податковим органом, не можуть мати статус офіційних та бути допустимим доказом по справі. Програмне забезпечення "Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість " до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься і не є доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства. Жодним нормативно - правовим актом чинного законодавства України не врегульовано порядок застування даного програмного забезпечення, а, тим більше, його використання контролюючими органами для здійснення відповідних висновків стосовно платників податків. Посилаючись на викладені вище міркування, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними задоволено.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом №1132/20-31-22-03-07/38775604 від 30.04.2014 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 25.04.2014 року за №598, №599, №600 виданих Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.04.2014 року №551, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, здійснена позапланова виїзна перевірка позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС", з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕККОПЛЮС", код ЄДРПОУ - 38876264, та ТОВ "Виател", код ЄДРПОУ - 38876259, за січень 2014 року та подальшого ланцюгу постачання.

Результати спірної перевірки оформлені актом 1132/20-31-22-03-07/38775604 від 30.04.2014 року. (а.с.9-43).

Згідно з висновками вказаного акту перевірки в діяльності платника податків контролюючим органом виявлено порушення:

- ст.ст.185, п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, у зв'язку з чим ТОВ "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2014 року у загальній сумі 365607,00грн.;

- ст.185, ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, оскільки встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість при реалізації покупцям автопослуг, отриманих від ТОВ "ЕККОПЛЮС" та ТОВ "Виател" в частині сформованого податкового кредиту у січні 2014 року, в результаті чого ТОВ "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС" завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації послуг на загальну суму 365607,00грн., в т.ч. грудень 2013 року на суму 154208.00грн., січень 2014 року на суму 211319грн. (а.с.42-43).

При цьому, податкове повідомлення-рішення ДПІ не приймалось.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом №1132/20-31-22-03-07/38775604 від 30.04.2014 року, порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вони підлягають визнанню неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Під час податкового контролю контролюючі органи зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п.21.1.1, п.п.21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України).

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

24.12.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ "Мрія"до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які вказаній постанові, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України колегія суддів не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом на адресу позивача було направлено два запити: № 3710/10/20-31-15-01-17/184 від 20.03.2014р. (а.с. 60-61) та № 3983/10/20-31-15-01-17 від 24.03.2014р. (а.с. 56-57).

На вказані вище запити ТОВ "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС" у встановлений законом строк надав відповіді та документальне підтвердження, що не заперечується відповідачем (а.с. 58-59,62-69). Яких саме документів не було надано підприємством до ДПІ, відповідач не вказує. Разом з тим, отримавши відповіді підприємства на запити та надану ним інформацію та документи, оцінив як інформацію надану не в повному обсязі.

25.04.2014р. ДПІ прийнято рішення про проведення позапланової перевірки позивача, яке оформлене наказом № 551 (а.с. 54).

Як вбачається з даного наказу, підставою для проведення спірної перевірки ДПІ обрано п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

За приписами вказаної норми закону, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивачем в установлений законом виконано вимоги контролюючого органу та надано інформацію, запитану ДПІ у запитах, та її документальне підтвердження, підстав для проведення перевірки у відповідача не було.

Індустріальною ОДПІ були складені акти від 25.04.2014р. № 165/20-36-22-03-07/38876264 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Еккоплюс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2013 року - лютий 2014 р. (а.с.85-90) та від 31.03.2014р. № 182/20-36-22-03-07/38876259 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Виател" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - лютий 2014 р.

У згаданих актах відображені судження про відсутність у даних платників будь-яких ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, тощо.

На думку відповідача, вказаних висновків інших податкових органів цілком достатньо для судження про порушення позивачем, який мав господарські взаємовідносини з даними підприємствами, вимог Податкового кодексу України.

Однак, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів також відзначає, що зі змісту акту від 30.04.2014р. № 1132/20-31-22-03-07/38775604 вбачається, що відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної перевірки не досліджувались.

ДПІ було використано установчі документи підприємства ТОВ "РЕГІОН ТРАНС ПЛЮС", декларації з ПДВ, запити ДПІ та відповіді підприємства на них, ІС Податковий блок, отримані матеріали перевірок контрагентів позивача ТОВ "ЕККОПЛЮС" та ТОВ "Виател" (а.с. 12).

Стосовно доводу відповідача про відсутність у платника податків у спірних правовідносинах порушеного права колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

В силу приписів ч.6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

З положень наведених норм матеріального права у кореспонденції з запровадженим ст.8 Конституції України принципом верховенства права, змістом прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів згідно з ст.ст.16, 17, 191, 19, 20, 21 Податкового кодексу України слідує, що у публічних правовідносинах, котрі складаються з приводу виконання податкового обов'язку, платник податків має не лише права, а й матеріально-правовий інтерес, який полягає по-перше, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень здійснював реалізацію владної управлінської функції відносно платника податків виключно за наявності передбачених законом підстав (тобто обставин, котрі прямо викладені в законі), по-друге, у тому, щоби при реалізації владної управлінської функції суб'єкт владних повноважень діяв у визначений законом спосіб (тобто чітко дотримувався встановленої законом процедури), по-третє, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень досліджував виключно ті питання, котрі віднесені законодавцем до його компетенції, по-четверте, у тому, щоби зафіксовані у правозастосовчому акті (яким є по своїй правовій суті як акт перевірки, так і довідка зустрічної звірки) судження суб'єкта владних повноважень були вірними, правильними та об'єктивними.

При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки документальним результатом реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з контролю за повнотою та достовірністю справляння платником податків (зборів) є складання або довідки зустрічної звірки згідно з ст.73 Податкового кодексу України, або акту перевірки відповідно до ст.86 Податкового кодексу України, то платник податків має матеріально-правовий інтерес у тому, щоби зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки або акту перевірки відображав об'єктивний та реальний стан додержання платником податків вимог законів про оподаткування, адже за визначенням ст.358 Кримінального кодексу України як довідка зустрічної звірки, так і акт перевірки віднесені законодавцем до кола офіційних документів.

Отже, зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки та акту перевірки може братись до уваги як тим органом податкової служби, котрий склав згадані офіційні документи, так і іншими податковими органами та суб'єктами права у будь-яких процедурах, що суперечить матеріально-правовому інтересу суб'єкта господарювання як добросовісного та сумлінного платника податків, суперечить запровадженій ст.4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, в разі негативного характеру викладеної у довідці чи акті інформації.

Таким чином, складення податковим органом довідки зустрічної звірки чи акту перевірки, де викладені помилкові чи недостовірні висновки з питання дотримання платником податків вимог законів про оподаткування суперечить матеріальному інтересу платника податків.

Підпунктом 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом №1132/20-31-22-03-07/38775604 від 30.04.2014 року.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.07.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 820/10337/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.14 р.