Постанова № 40763657, 06.10.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4874/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» Полілова С.І. - за довіреністю від 20.08.2014р. б/н.

Від відповідача: Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до суду не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2014р. №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (вхід.№24242/14 від 02.10.2014р.), просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.08.2014р. №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., з яких 287547грн. - основний платіж, 143774грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн., з яких 301313грн. - основний платіж, 150657грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень положень чинного податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», оскільки при формуванні податкового кредиту за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та правомірно віднесено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 301313,00грн., сплачену у ціні послуг наданих ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «Антарес», та у ціні товару наданого ТОВ «УКРМІКСІ», в межах відповідних фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» наголошує на правомірності віднесення суми грошових коштів у розмірі 287547грн. до складу валових витрат, оскільки факт надання позивачу - ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» його контрагентами - ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «Антарес», послуг, та передання ТОВ «УКРМІКСІ» утеплювача, повністю підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою накладною та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача. До того ж, ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» наголошує, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Положення податкового законодавства не ставлять право платника податків на віднесення фактично понесених витрат до валових та право на податковий кредит в залежність від виконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань. Між тим, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останнім шляхом проведення перевірок у випадках та порядку, встановленому Податковим кодексом України, у зв'язку з чим, на думку позивача, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу, та не може містити в собі аналіз господарських операцій платника податків, а також висновків щодо характеру укладених ним правочинів.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 12.09.2014р. вихід.№31696/9/10-117), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.08.2014р. №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн., оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» занижено податок на прибуток у загальному розмірі 287547грн., у т.ч. за 2012р. - у сумі 287547грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 301313грн., у т.ч. за липень 2012р. - у сумі 24593грн., за серпень 2012р. - у сумі 24943грн., за вересень 2012р. - у сумі 33986грн., за жовтень 2012р. - у сумі 32962грн., за листопад 2012р. - у сумі 151727грн., за грудень 2012р. - у сумі 8297грн., за липень 2013р. - у сумі 1472грн., за грудень 2013р. - у сумі 23333грн., що призвело до порушення вимог п.п.14.1.178, 14.1.181, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Зокрема, податковий орган стверджує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством, у зв'язку з чим для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складено в разі фактичного здійснення господарської операції. Також, ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області зазначає, що відповідно до системи «Податковий блок», ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 4125,50грн., яка не підтверджена податковими накладними, а саме: за серпень 2012року - у сумі 1986,66грн., за вересень 2012року - у сумі 666,67грн.; за липень 2013року - у сумі 1472,17грн. Також, платником податку у Декларації з податку на додану вартість за грудень 2013р. не зменшено податковий кредит у сумі 23333,33грн. на суму повернених ДП «Укрекоресурс» грошових коштів згідно платіжного доручення від 18.12.2013р., та Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 18.12.2013р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 20.05.2014р. по 14.07.2014р., на підставі направлень від 28.05.2014р. №001328/1121, №000654/1125, №000654/1125, від 30.05.2014р. №001058/1150, №001060/1151, №00134/1139, головним державним ревізор-інспектором відділу планування та координації контрольно-перевірочної роботи управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Жечевою О.В., головними державними ревізор-інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Івашиною О.М., Мігун Н.Г., головними державними ревізор-інспекторами відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Долгініною О.О., в.о. начальника відділу з питань координації погашення заборгованості управління обслуговування платників податків ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Гусейновою К.І., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.05.2014р. №1065, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №4124/15-53-22-05/35116943 від 21.07.2014р. «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.», у висновках якого наголошено, що Товариством занижено податок на прибуток у загальному розмірі 287547грн., у т.ч. за 2012р. - у сумі 287547грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 301313грн., у т.ч. за липень 2012р. - у сумі 24593грн., за серпень 2012р. - у сумі 24943грн., за вересень 2012р. - у сумі 33986грн., за жовтень 2012р. - у сумі 32962грн., за листопад 2012р. - у сумі 151727грн., за грудень 2012р. - у сумі 8297грн., за липень 2013р. - у сумі 1472грн., за грудень 2013р. - у сумі 23333грн., що призвело до порушення вимог п.п.14.1.178, 14.1.181, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №4124/15-53-22-05/35116943 від 21.07.2014р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 08.08.2014р. винесено податкові повідомлення-рішення №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., з яких 287547грн. - основний платіж, 143774грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн., з яких 301313грн. - основний платіж, 150657грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2014р. №0001992205, та №0002002205, ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо їх скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.08.2014р. №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн., винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» (Замовник) та ПП АФ «Саав-агро» (Перевізник) 10.01.2012р. був укладений Договір про надання транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому сполученні №0411/01, згідно з п.1.1, 1.2 якого даний Договір встановлює порядок взаємовідносин між Перевізником і Замовником при здійсненні міжміських перевезень вантажів відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних Угод та Конвенцій, згідно з погодженою сторонами заявкою на перевезення. Заявка визначає умови кожного окремого перевезення і порядок розрахунків за неї. Заявка є невід'ємною частиною даного договору та містить у собі посилання на нього. Заявка може бути отримана факсом та мати однакову юридичну силу з оригіналом. Відповідно до п.п.2.1, 2.3 означеного Договору Перевізник зобов'язаний забезпечити надання справного рухомого складу під завантаження в пункт і строк, вказаний Замовником. Попередити Замовника не пізніше, ніж за сутки до вказаної у заявці дати навантаження про відсутність можливості своєчасної подачі рухомого складу. При завантаженні звірити кількість і стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю та станом вантажу, занесеного до товарно-транспортної накладної.

08.06.2012р. між ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» (Довіритель) та ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» (Повірений) укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №080612, відповідно до п.1.1 котрого Повірений відповідно до даного Договору-доручення зобов'язується за винагороду надавати Довірителю, послуги з організації перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб (Перевізників, виконавців), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до Замовлення, а Довіритель, зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Повірений надає послуги відповідно до чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту України, правил перевезень вантажів та інших нормативних та законодавчих актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів. Згідно з п.п.2.1, 2.2 означеного Договору Експедитор надає одну чи декілька з наступних послуг: здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами на підставі відповідних заявок; розсилає товарно-транспортну документацію; здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством; вирішує з замовником претензійні питання; за згодою сторін виконує інші доручення Замовника. Конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в Замовленні (заявці), яка є невід'ємною частиною цього договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв'язку (Е-mail).

31.05.2012р. між ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» (Замовник) та ТОВ «Антарес» (Виконавець) укладено Договір організації та контролю приймання товарів №04/01, відповідно до п.п.1.1, 1.2, 3.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе організацію та контроль приймання товарів, які надходять на адресу Замовника, у строки та на умовах визначених Договором та заявками Замовника, за адресами складів Замовника: м.Одеса, вул.Стовпова,26, м.Львів, вул.Зелена,131, м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових,11/2, м.Сімферополь, вул.Телегіна,16-а. Дата та час розвантаження й отримання товарів обумовлюється в письмовій формі, за допомогою поштових повідомлень, факсимільним зв'язком, по електронній пошті або іншим прийнятним для Замовника і Виконавця способом. Сплата послуг здійснюється Замовником в повному обсязі протягом 30 банківських днів з моменту отримання оригіналів актів виконаних робіт і за відсутності претензій до Виконавця.

Також, судом з'ясовано, що згідно Видаткової накладної №24/12-02 від 24.12.2012р. ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» отримало від ТОВ «УКРМІКСІ» утеплювач загальною вартістю 49783,68грн., у т.ч. ПДВ у сумі 8297,28грн.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» та ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «Антарес», ТОВ «УКРМІКСІ» повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме Договорів-заявок, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, видаткової накладної, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), останні містять опис господарських операцій, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання (отримання) послуг.

До того ж, наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, що також свідчить про реальність господарських операцій.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, судом встановлено, що факт надання позивачу - ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ», визначених умовами Договорів від 10.01.2012р. №0411/01, від 08.06.2012р. №080612, та від 31.05.2012р. №04/01 послуг, та отримання, згідно Видаткової накладної №24/12-02 від 24.12.2012р. товару (утеплювача), повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними Договорами-заявками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, видатковою накладною, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірної суми до складу валових витрат Підприємства.

Також судом з'ясовано, що сума ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними, була включена ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 301313грн.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зокрема, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «Антарес», ТОВ «УКРМІКСІ» позивачу вище окреслених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «Антарес», ТОВ «УКРМІКСІ» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, судом встановлено, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, беручи до уваги те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні дають можливість ідентифікувати платника податку на додану вартість, особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, та враховуючи, що правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, суд дійшов висновку, що вказані податкові накладні є доказом здійснення господарських операцій та на їх підставі платником податку правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (продавця).

Крім того, судова практика щодо вирішення податкових спорів виходить, зокрема, із презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Натомість, у даній справі податковим органом не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин.

Згідно з п.п.3-6, 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені податковим органом порушення, котрі викладені у Актах ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 08.04.2013р. №252/3-22-70-35726601 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мілана-Транс Сервіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.04.2011р., з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., з 01.11.2011р. по 31.07.2012р., з 01.09.2012р. по 30.11.2012р., з 01.01.2013р. по 31.01.2013р.», ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 03.04.2013р. №1242/22.10/38148281 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрміксі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012р. по 28.02.2013р.», Дніпродзержинської ОДПІ від 01.04.2013р. №2599/118/22.2-07/30664221 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Саав Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Шоковіта», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екрскан Сервіс», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Лігран», ТОВ «Ферріт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс Атлантика Сервіс», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.», з огляду на те, що означені перевірки проводились у приміщенні податкового органу, без реального дослідження та встановлення у ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «УКРМІКСІ» наявності майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, з надання послуг передбачених Договорами №0411/01 від 10.01.2012р. про надання транспортно-експедиційних послуг у внутрішньому сполученні, від 08.06.2012р. №080612 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, а також продажу товару згідно Видаткової накладної №24/12-02 від 24.12.2012р., наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на певні недоліки конкретних договорів, первинних документів, тощо.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань; самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, тоді як інших доказів, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

До того ж, відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Так, отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, податковим органом не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені у вищеозначених Актах перевірки, складених за результатами перевірок ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «УКРМІКСІ». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначено норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується суто на припущенні.

Також, у Акті перевірки №4124/15-53-22-05/35116943 від 21.07.2014р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області посилається на матеріали перевірок ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «УКРМІКСІ», які надійшли від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, Дніпродзержинської ОДПІ, водночас жодних доказів на підтвердження самостійного дослідження обставин укладення договорів між позивачем - ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» та його контрагентами - ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «УКРМІКСІ», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали дані правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладення правочинів, тощо, Акт перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, не містить, у зв'язку з чим податковим органом фактично не досліджено, зокрема, обставини взаємовідносин позивача з ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «УКРМІКСІ», натомість ДПІ обмежилася виключно інформацією, котра міститься в інших актах перевірок відносно означених контрагентів позивача, а отже висновки податкового органу не можуть вважатися належним чином обґрунтованими.

Також, судом встановлено, що фахівцями податкового органу в Акті №4124/15-53-22-05/35116943 від 21.07.2014р. «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.», зазначено, що відповідно до системи «Податковий блок», ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 4125,50грн., яка не підтверджена податковими накладними, а саме: за серпень 2012року - у сумі 1986,66грн. (за даними інформаційної бази «Контрагенти» АРМу «Журнал звірки податкових зобов'язань» встановлено невідповідність даних сум податкового кредиту ТОВ «Перший дім», даним сум податкового зобов'язання по ПДВ з графою «не визначено», у якого сума податкового зобов'язання по ПДВ у серпні 2012р. складає 0,0грн., тоді як у ТОВ «Перший дім» податковий кредит складає 1986,66грн.); за вересень 2012року - у сумі 666,67грн. (відсутня податкова накладна по контрагенту МП у вигляді ТОВ «Гамалс»); за липень 2013року - у сумі 1472,17грн. (відсутня податкова накладна по контрагенту БК «Династія»).

Водночас, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи Податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012р. та Розшифровок податкових зобов'язань в розрізі контрагентів за серпень 2012р., котрі були подані ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, сума податку на додану вартість у розмірі 1986,66грн. до означеної звітності платником податків не вносилась.

До того ж, судом встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи Податкових накладних від 20.09.2012р. №202 на загальну суму 4000грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 666,67грн., отриманої від контрагенту МП у вигляді ТОВ «Гамалс», та від 11.07.2013р. №4 на загальну суму 8833,02грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 1472,17грн., отриманої від БК «Династія», позивач - ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» правомірно віднесено означені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту вересня 2012р. та липня 2013р. відповідно.

Також, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання податкового органу на те, що платником податку у Декларації з податку на додану вартість за грудень 2013р. безпідставно не зменшено податковий кредит у сумі 23333,33грн. на суму повернутих ДП «Укрекоресурс», згідно платіжного доручення від 18.12.2013р., та Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 18.12.2013р., грошових коштів, з урахуванням наступного.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що нормами Податкового кодексу не передбачено обмежень у часі, з огляду на час проведення попередньої оплати, а саме не обмежено позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення ТОВ «ПЕРШИЙ ДІМ» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин з ПП АФ «Саав-агро», ТОВ «Мілана-Транс Сервіс», ТОВ «УКРМІКСІ», ТОВ «Антарес», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 301313,00грн., та віднесення до складу валових витрат 287547,00грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 08.08.2014р. №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.4 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2014р. №0001992205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 431321грн., та №0002002205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 451970грн., задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.08.2014р. №0001992205, та від 08.08.2014р. №0002002205.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (65012, м.Одеса, вул.Осипова,10, код ЄДРПОУ 35116943) судовий збір у сумі 487(чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 06 жовтня 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.