Вирок № 40763331, 22.05.2014, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/664/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2014 року Заставнівський районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді - Стрільця Я.С.

при секретарі - Задорожняк О.М.

з участю сторони обвинувачення:

прокурора - Арсеній А.В.

з участю сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_1

з участю потерпілого - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014260090000103 від 26 березня 2014 року за обвинуваченням :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, розлученого, з неповною середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого:

в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 09.03.2014 року приблизно о 18-00 годині знаходячись поруч із магазином ПП ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 розпочав конфлікт із потерпілим ОСОБА_2 В подальшому конфлікт мав продовження на толоці навпроти вказаного магазину, де в ході суперечки обвинувачений ОСОБА_1 умисно наніс вказаному потерпілому ОСОБА_2 один удар кулаком в ділянку лівої частини обличчя, а в подальшому наніс удар ногою в ділянку правої частини обличчя. Внаслідок таких дій потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи: ментальний справа та кута зліва, які згідно висновку експерта№41-Мд від 08.04.2014 року, відносяться до розряду ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров'я.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Під час судового розгляду між сторонами кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 досягнуто та підписано угоду від 22.05.2014 року про примирення, за змістом якої сторони погодили, що ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України понесе покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі шестидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави, на що сторони дають свою згоду. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК України, у вчиненому щиро розкаюється. Визнав цивільний позов поданий прокурором про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого. Також пояснив суду, що він розуміє права, надані йому законом, угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, шкода йому повністю відшкодована, зазначену угоду укладав добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просить затвердити зазначену угоду.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджену в угоді міру покарання. Також просив задовольнити позов пред'явлений до обвинуваченого в інтересах держави та стягнути витрати понесені внаслідок стаціонарного лікування потерпілого.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468, ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 471 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті. Зокрема, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до правопорушень середньої тяжкості.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.

Крім того, обвинуваченому роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди.

Потерпілому в судовому засіданні роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України потерпілому зрозумілі. Після таких роз'яснень потерпілий не заперечував проти затвердження угоди.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, сторони та інші учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам і загальним засадам призначення покарання.

При призначені покарання враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди під час судового розгляду, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, а також призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 128, ч.1 ст.129 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З вимог ст.1206 ЦК України вбачається, що кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила даний злочин. Кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

На виконання вказаних вимог закону судом встановлено, що прокурором в інтересах держави в особі Заставнівської центральної районної лікарні до обвинуваченого подано цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення в розмірі, який складає 1342,92 гривень. Суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, оскільки державою понесені збитки внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 Дана обставина та розмір шкоди вбачаються з довідки Чернівецької обласної клінічної лікарні від 16.04.2014 року (а.с. 21) щодо видатків на утримання хворого ОСОБА_2 за період з 09.03.2014 року по 19.03.2014 рік, який знаходився на стаціонарному лікуванні в відділені хірургічної стоматології.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 468, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ст.122 ч.1 КК України.

Затвердити угоду про примирення від 22.05.2014 р., укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 і призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання за ст.122 ч.1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Роз'яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернівецької обласної клінічної лікарні (58001, вул.Головна, 137, м.Чернівці р/р 35423201022766 ГУДКС в Чернівецькій області, МФО 856135, код 02005711) витрати пов'язані з стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1342,92 гривень.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам процесу.

СУДДЯ Стрілець Я.С.