Ухвала суду № 40762176, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 53398/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про сплату суми податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з адміністративним позовом до ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», яким просила прийняти рішення про сплату відповідачем 2793661,00 грн. податкового зобов'язання, визначеного із застосуванням звичайних цін.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що донарахування відповідачу сум податкових зобов'язань саме в таких розмірах відповідно до рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 07.04.2011 року з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 679392, 00 грн., податку на додану вартість в розмірі 939675,00 грн., та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1174594,00 грн. є неправомірним, оскільки позивач фактично не довів обставини невідповідності ціни відчуження у листопаді 2008 року ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ОСОБА_1 об'єктів нерухомого майна по вул. Індустріальній, 2 та вул. Індустріальній, 10 в м. Луцьку за мировою угодою, укладеною між ними, рівню звичайної ціни, з посиланням на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2011 року № 0524-0527, а інших доказів на підтвердження того, що ціна об'єктів, визначена затвердженою судом мировою угодою між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ОСОБА_1, не відповідає рівню звичайних цін, податковим органом не надано. Крім того, на думку суду, позивач повною мірою не дотримав порядку визначення звичайної ціни, встановленого п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки дії позивача щодо отримання офіційної інформації про укладені на момент відчуження спірних об'єктів договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах лише шляхом направлення запиту від 17.03.2011 року до Головного управління статистики у Волинській області, є недостатніми, так як інші офіційні джерела інформації, зокрема, дані торгово-промислових палат, спеціалізованих аукціонів, бюро технічної інвентаризації, довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій тощо, податковим органом взагалі не використовувалися і заходи щодо отримання такої інформації не вживалися.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при проведенні позапланової перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було встановлено факт відчуження майна на користь ОСОБА_1 за цінами, меншими ніж звичайні, в зв'язку з чим відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2011 року вартість об'єктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», що знаходяться за адресами: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2 та м. Луцьк, вул. Індустріальна, 10, відчужених ОСОБА_1, становить 4420112,00 грн. і є значно вищою, ніж та, за яку зазначене майно було продане позивачем. При цьому, при відчуженні майна за балансовою вартістю ОСОБА_1 і ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було відомо про реальну вартість об'єктів нерухомості.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 15.10.2008 року фізична особа ОСОБА_1 та ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» в особі директора ОСОБА_1 уклали договір про надання грошової фінансової допомоги, на виконання умов якого ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» 496000,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 даного договору фінансова допомога повинна бути повернута до 20.10.2008 року, а у випадку неповернення, несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує на користь позикодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від неповернутої або несвоєчасно повернутої допомоги за кожен день прострочення та штраф у розмірі 15% від суми неповернутої позики.

Однак у визначений договором строк фінансова допомога ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» повернута не була.

В зв'язку з неповерненням ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» фінансової допомоги у строк, визначений договором, ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про стягнення заборгованості в сумі 644800,00 грн.

17.11.2008 року сторони в даній судовій справі уклали мирову угоду, згідно з умовами якої в рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передає у власність ОСОБА_1 визначений перелік майна, що знаходиться за адресами м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2 та м. Луцьк, вул. Індустріальна, 10, а ОСОБА_1 додатково сплачує на рахунок підприємства 148896,00 грн. Загальна вартість майна була визначена в розмірі 793696,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 132282,67 грн.).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2008 року зазначену мирову угоду було визнано та затверджено на визначених в ній умовах.

Об'єкти нерухомості, а саме: по вул. Індустріальній, 2 в м. Луцьку - виробничий корпус «Д-2» вартістю 515000,00 грн., адміністративний корпус «В-2» вартістю 89496,00 грн., трансформаторна підстанція «Г-1» вартістю 27000,00 грн., водопровідні кювети вартістю 2000,00 грн., огорожа вартістю 10100,00 грн., зовнішня майданникова мережа змивання вартістю 1000,00 грн., зовнішня мережа каналізації вартістю 1000 грн., зовнішня мережа водопостачання вартістю 1000,00 грн., майданчик внутрішньої мережі каналізації вартістю 12600,00 грн., зовнішні тепломережі водопостачання вартістю 7400,00 грн., водопровідний трубопровід вартістю 1000,00 грн., щит розподільчий вартістю 500,00 грн., трансформатор 250 кВт вартістю 500,00 грн., під'їздні шляхи (благоустрій) вартістю 2600,00 грн., розподільний пункт вартістю 8500,00 грн., площадка під нафтобітум вартістю 20400,00 грн., майдан для складання матеріалів вартістю 24000,00 грн., прожекторна вишка вартістю 1000,00 грн. та по вул. Індустріальній, 10 в м. Луцьку - гаражі «В-1» вартістю 67600,00 грн., були передані ОСОБА_1 за вказаними цінами.

Також ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» виписало видаткову накладну від 17.11.2008 року № О-00000007 і податкову накладну від 17.11.2008 року № 230/2 на суму 793696 грн., в тому числі податок на додану вартість 132282,67 грн.

На підставі наказів Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.03.2011 року № 690 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 21.03.2011 року № 771 «Про продовження строку проведення документальної позапланової перевірки» працівники Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Волинській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року до 31.12.2010 року по розрахунках з ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 29.03.2011 року № 1893/23-1/05505667.

В акті перевірки зазначено про порушення відповідачем: пп. 1. 20.10 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на 939675,00 грн. за 4-й квартал 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни; п. п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 751740,00 грн. за листопад 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни; пп. «е» пп. 4.2.9 п .4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 543513,00 грн. за листопад 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни.

Таких висновків перевіряючі дійшли на підставі того, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_1 було занижено його вартість. Зокрема, висновки податкового органу в межах даної перевірки стосуються відчуження позивачем адміністративного корпусу вартістю 89496,00 грн., виробничого корпусу вартістю 515000,00 грн., трансформаторної підстанції вартістю 27000,00 грн. та гаражних приміщень вартістю 67600,00 грн., всього на суму 793696,00 грн.

В свою чергу позивач вказує, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2011 року вартість зазначених об'єктів нерухомості становить 4420112,00 грн., в тому числі адміністративний корпус 814944,00 грн., виробничий корпус 3302981,00 грн., трансформаторна підстанція 50484,00 грн. та гаражні приміщення 251703,00 грн.

Отже, на думку позивача, різниця між вартістю зазначених об'єктів, за якою ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» реалізувало їх ОСОБА_1 та їх реальною вартістю, становить 3623416,00 грн.

Наказом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17.03.2011 року № 763 «Про застосування звичайних цін при проведенні перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» зобов'язано застосувати під час проведення перевірки звичайні ціни для визначення бази оподаткування операцій з відчуження таких об'єктів нерухомості, як адміністративно-виробничих приміщень (адміністративний корпус, виробничий корпус, трансформаторна підстанція) по вулиці Індустріальній, 2 в м. Луцьку та нежитлових виробничих приміщень (гаражі) по вулиці Індустріальній, 10 в м. Луцьку, при цьому рівень звичайних цін визначити, виходячи із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2011 року № 0524-0527.

За результатами перевірки 07.04.2011 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція прийняла рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0001152301, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1174594,00 грн., в тому числі 939675,00 грн. за основним платежем та 234919,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001162301, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 939675,00 грн., в тому числі 751740,00 грн. за основним платежем та 187935,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001581701, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 679392,00 грн., в тому числі 543513,00 грн. за основним платежем та 135879,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з даним позовом на підставі пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до пп. «е» пп. 4.2.9 п .4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з пп. 1.20.10 цього пункту донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 1.20.8 даного пункту обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як встановив суд, податковий орган при проведенні перевірки не подавав ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін, за якими здійснювалось відчуження об'єктів нерухомості, що знаходяться за адресами: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2 та м. Луцьк, вул. Індустріальна, 10, а рівень звичайних цін зазначених вище об'єктів визначався, виходячи з даних висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.02.2011 року № 0524-0527, проведеної експертом Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, призначеної в кримінальній справі.

При цьому в даному висновку зазначено, що визначення відповідності вартості об'єктів нерухомості, відчужених ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», рівню звичайних цін не входить в перелік питань, які відносяться до будівельно-технічної експертизи.

Крім того, відповідно до ст. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені вище обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає, що позивач не вжив усіх належних заходів для встановлення рівня звичайних цін у порядку, визначеному законодавством, оскільки не звертався до органів статистики із запитами про надання відповідної інформації, а посилання позивача на відсутність таких статистичних даних не підтверджено жодними доказами і, водночас, не позбавляло його обов'язку встановлювати рівень звичайних цін самостійно, як органом виконавчої влади, відповідно до вимог зазначеного вище Указу Президента України, а не замовляти експертну оцінку ринкової вартості майна у експертної установи шляхом порівняльного методу.

При цьому, податковий орган мав можливість дослідити рівень звичайних цін за однорідними операціями, оскільки йому було відомо про договір купівлі-продажу нерухомого майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» від 02.10.2008 року, а саме частини приміщення гуртожитку загальною площею 476,3 кв. м по проспекту Волі, 50, укладений між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ЗАТ «Демидівська СПМК-3», однак позивач безпідставно не надав даному договору жодної оцінки.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на те, що учасникам товариства ще в липні 2008 року було відомо про реальну вартість майна згідно протоколу загальних зборів учасників від 11.07.2008 року, оскільки даний факт не доводить дотримання податковим органом вимог законодавства в частині обов'язкового обґрунтування рівня звичайних цін за операціями по відчуженню майна громадянину ОСОБА_1 і, як зазначено вище, податковим органом фактично ці вимоги порушено.

Крім того, оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і в даному переліку відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін, тому у позивача не було правових підстав застосовувати пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 цього Закону, так як застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 07.04.2011 року № 0001152301, № 0001162301 і № 0001581701 про визначення податкових зобов'язань із застосування звичайних цін, тому вимоги позивача щодо стягнення сум донарахованих відповідачу податкових зобов'язань не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі № 2а-1165/11/0370 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про сплату суми податкових зобов'язань - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький