Постанова № 40762053, 22.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року 14:05 810/5044/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1.,

представника відповідача: Литвиненка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 №0019201704, податкової вимоги від 19.08.2014 №3324-25 та рішення від 18.08.2014 №244 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2013 році ним було здійснено продаж своєї частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» за ціною 4462200,00 грн., яка дорівнює розміру витрат на її придбання, про що перевіряючим були надані відповідні підтверджуючі документи.

Оскільки, зазначені документи, а саме: квитанції, що засвідчують внесення до статутного капіталу грошових коштів у розмірі 4462200,00 грн.; довідку ТОВ «ЄС Продакшен груп» про здійснення внесків до статутного фонду товариства його засновниками та договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп», безпідставно не взяті контролюючим органом до уваги, позивач вважає протиправним рішення відповідача про збільшення йому податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2014 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.2014 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період 03.06.2014 по 10.06.2014 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 20.05.2014 №431 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 17.06.2014 №292/17-3/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.2 статті 167, абзацу 1 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 758344,60 грн.;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пов'язується із отриманням у 2013 році позивачем доходу від продажу інвестиційного активу (частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп») та відсутністю під час проведення перевірки первинних документів, що підтверджують суму витрат позивача на придбання цього активу.

Надані позивачем на підтвердження понесених витрат копії квитанцій не були взяті контролюючим органом до уваги, оскільки як вбачається із їх змісту платником коштів, зазначеним в квитанціях, є ТОВ «ЄС Продакшн груп», а не ОСОБА_3

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 №0019201704, згідно з яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 948100,60 грн., у тому числі, за основним платежем - 758344,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 189756,00 грн. (а.с.70).

18 серпня 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі було прийнято рішення про опис майна ОСОБА_3 у податкову заставу (а.с.72).

19 серпня 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі було сформовано та направлено позивачеві податкову вимогу №3324-25, якою зобов'язано останнього сплатити податковий борг у загальному розмірі 973723,16 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 758362,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 25605,04 грн. та пеню у розмірі 25605,04 грн. (а.с.71).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок справляння податку на доходи фізичних осіб визначено положеннями розділу ІV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Як встановлено судом, спір між сторонами виник в частині наявності підтверджених витрат, понесених позивачем на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшн груп».

На підтвердження понесення витрат на придбання інвестиційного активу ОСОБА_3 до перевірки та до позовної заяви надані копії:

- квитанцій від 19.02.2007 №160835, від 26.12.2006 №3, від 06.03.2007 №226149, від 28.11.2008 №4069879, від 21.12.2007 №1755068, від 17.02.2011 №3002244, від 05.12.2008 №4196972, від 26.12.2007 №1778591, від 18.01.2008 №107728, від 04.12.2008 №4171079, від 02.12.2008 №4120816, від 01.02.2007 №6, від 13.12.2007 №1701140, від 18.12.2007 №1725458, від 23.12.2008 №4516997, від 25.11.2008 №3907098, від 18.03.2008 №648769, від 13.12.2007 №1701179 про внесення ТОВ «ЄС Продакшен груп» на свій розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 4462200,00 грн. (а.с.24-34);

- довідку ТОВ «ЄС Продакшен груп» про здійснення внесків до статутного фонду товариства його засновниками, зокрема, ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 4458660,00 грн. (а.с.22, 23);

- договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» від 17.04.2013, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 частку в статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» за ціною 4462200,00 грн. (а.с.18-21).

З метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, суд ухвалою від 26.08.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача оригінали для огляду та належним чином завірені копії до матеріалів справи квитанцій, які додані до позовної заяви.

Разом з цим, позивач вимоги ухвали суду не виконав.

Суд, розглянувши надані позивачем копії квитанцій, погоджується із позицією податкового органу про не прийняття їх до уваги, як доказ понесення позивачем витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп», оскільки, як вбачається із змісту вказаних квитанцій, платником грошових коштів є ТОВ «ЄС Продакшен груп», а не ОСОБА_3

А відтак, із їх змісту неможливо достовірно встановити, що саме ОСОБА_3 здійснив витрати у розмірі 4462200,00 грн. на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп».

У ході розгляду справи, як доказ підтвердження ОСОБА_3 витрат на оплату вартості частки статутного капіталу шляхом внесення готівкових коштів до каси ТОВ «ЄС Продакшен груп», суду були надані завірені представником позивача копії дублікатів квитанцій до прибуткових касових ордерів від 26.12.2006 №14, від 19.02.2007 №3, від 06.03.2007 №6, від 13.12.2007 №20, від 18.12.2007 №22, від 21.12.2007 №24, від 26.12.2007 №26, від 18.01.2008 №3, від 18.03.2008 №7, від 02.12.2008 №25, від 04.12.2008 №26, від 05.12.2008 №27, від 23.12.2008 №29, від 17.02.2011 №4 (а.с.89-102).

Надаючи правову оцінку вказаному доказу, суд зазначає таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі Положення № 637).

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси (п.1.2 глави 1 Положення № 637).

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п.3.3 глави 3 Положення № 637).

На підтвердження правомірності своїх вимог, позивачем не надано суду, а ні прибуткових касових ордерів про приймання ТОВ «ЄС Продакшен груп» готівки в касу в якості внеску до статутного капіталу від його засновника, а ні квитанцій (що є відривною частиною прибуткових касових ордерів).

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що норми чинного законодавства, зокрема і Положення № 637, не передбачають дії щодо відновлення квитанцій до прибуткового касового ордеру при його втраті, а відповідно до пункту 3.10 глави 3 Положення № 637 виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

А відтак, копії з дублікатів квитанцій до прибуткових касових ордерів від 26.12.2006 №14, від 19.02.2007 №3, від 06.03.2007 №6, від 13.12.2007 №20, від 18.12.2007 №22, від 21.12.2007 №24, від 26.12.2007 №26, від 18.01.2008 №3, від 18.03.2008 №7, від 02.12.2008 №25, від 04.12.2008 №26, від 05.12.2008 №27, від 23.12.2008 №29, від 17.02.2011 №4 не можуть прийматися судом до уваги, як належний доказ понесених позивачем витрат на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» у розмірі 4462200,00 грн.

Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність прийнятих ДПІ у Києво-Святошинському районі рішень.

Тому, суд враховує докази та обставини, які були або мали бути взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваних рішень, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Як вбачається із змісту Акта перевірки та не заперечувалось позивачем у ході розгляду справи, під час проведення перевірки ним податковому органу квитанції прибуткові касові ордери від 26.12.2006 №14, від 19.02.2007 №3, від 06.03.2007 №6, від 13.12.2007 №20, від 18.12.2007 №22, від 21.12.2007 №24, від 26.12.2007 №26, від 18.01.2008 №3, від 18.03.2008 №7, від 02.12.2008 №25, від 04.12.2008 №26, від 05.12.2008 №27, від 23.12.2008 №29, від 17.02.2011 №4 та квитанції до них не надавались, не повідомлялось про їх вилучення чи втрату, знищення або зіпсуття.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін, жодних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які спростовували б висновки податкового органу або підтверджували показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, позивачем після проведення перевірки не подавалось.

Слід зазначити, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за її результатами, позивачем не підтверджено документально здійснених ним витрат на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» у розмірі 4462200,00 грн.; надані суду копії дублікатів квитанцій до прибуткових касових ордерів також не можуть бути взяті до уваги, як докази понесення витрат позивачем шляхом внесення готівкових коштів до каси підприємства, оскільки оформлення дублікатів таких квитанцій не передбачено законодавством та є цілком сумнівним можливість виготовлення дублікатів документів за відсутності їх оригіналів; враховуючи наявну у матеріалах справи довідку ДПІ (а.с. 76-83), суд критично ставиться до доводів позивача та вважає документально непідтвердженим факт наявності його витрат у розмірі 4462200,00 грн.

Крім цього суд звертає увагу на те, що оригінали дублікатів вказаних квитанцій до прибуткових касових ордерів, з яких були зроблені ксерокопії, як основний доказ позивача, для ознайомлення суду надані також не були.

З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що жодних достатніх та переконливих доказів понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ «ЄС Продакшен груп» у розмірі 4458660,00 грн. суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 11.07.2014 №0019201704.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 19.08.2014 №3324-25 та рішення від 18.08.2014 №244 про опис майна у податкову заставу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2014 ОСОБА_3 отримав податкове-повідомлення рішення від 11.07.2014 №0019201704.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про неотримання ним податкового-повідомлення рішення від 11.07.2014 №0019201704, оскільки дане твердження спростовується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0817200033791 (а.с.69).

В силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За результатами системного аналізу приписів пункту 57.3 та пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у взаємозв'язку із обставинами даної справи, суд вважає, що строк сплати грошового зобов'язання, визначеного позивачеві відповідно до податкового-повідомлення рішення від 11.07.2014 №0019201704 сплинув 27.07.2014.

Оскільки позивач звернувся до суду лише 26.08.2014 суд дійшов висновку, що відповідачем 27.07.2014 було правомірно сформовано та направлено позивачеві вимогу від 19.08.2014 №3324-25 про сплату боргу.

Крім цього, відповідно до частин першої та другої статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з частиною третьою статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи несплату позивачем у передбаченні законодавством строки податкового боргу, відсутності доказів щодо його оскарження станом на день прийняття відповідачем відповідного рішення, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення від 18.08.2014 №244 про опис майна у податкову заставу.

Водночас, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи факт оскарження позивачем до суду податкового повідомлення - рішення, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна, а відтак, відсутності узгодженої суми грошового зобов'язання станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкової вимоги від 19.08.2014 №3324-25 та рішення від 18.08.2014 №244 про опис майна у податкову заставу.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з положеннями частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 1921823,76 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі 38436,48 грн. А відтак, у даному випадку, максимальний розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати, що станом на 1 січня становить 4872,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 26.08.2014 №ПН84 позивачем сплачено частину судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 488,00 грн. сума судового збору, що підлягає стягненню з позивача становить 1948,00 грн. ((4872/2-488,00).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.08.2014 № 3324-25 та рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 №244 про опис майна у податкову заставу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1948 (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 вересня 2014 р.