Постанова № 40761725, 22.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. Справа№ 910/12021/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б

за участю представників:

від позивача: Андрієвська О.В., представник за довіреністю №7 від 13.06.2014р.;

від відповідача: Макусь Н.П., представник за довіреністю №110/005-34 від 14.01.2014р.;

від третьої особи: Науменко С.В., представник за довіреністю №02-758 від 08.07.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського міста Києва від 25.03.2014р. (підписано- 15.04.2014р.)

у справі №910/12021/13 (cуддя: Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

про стягнення 664743,90грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.07.2012р. по 31.03.2013р. в розмірі 664743,90грн., з яких сума основного боргу 583644,55грн., інфляційні втрати в розмірі 744,17грн., 3% річних у розмірі 6 045, 67грн., пеня в розмірі 15945,06грн. та 58364,46грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на послуги водопостачання та водовідведення №00063/2-06 від 08.02.2002р. не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за 01.07.2012р. по 31.03.2013р. у розмірі 583644,55грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за Договором позивачем нараховано пеню у розмірі 15945,06грн., штраф у розмірі 58364,46грн., 3 % річних у розмірі 6 045, 67грн. та інфляційних втрат у розмірі 744,17грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/12021/13.

Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заперечувало проти позовних вимог. У відзиві на позовну заяву зазначало, що умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачений обов'язок відповідача сплачувати позивачу вартість послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, та стоків вже гарячої води.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/12021/13 в позові відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами були укладені будь-які додаткові угоди до договору №00063/2-06 від 08.02.2002р., в яких було б врегульовано питання щодо порядку визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води, суду не надано; позовні вимоги про стягнення вартості води використаної для потреб гарячого воподпостачання не підлягають задоволення, з огляду на те, що на балансі відповідача теплові пункти (котельні) для підігріву води не знаходяться; враховуючи, що договором №00063/2-06 від 08.02.2002р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а інших договорів не надано, то відповідно, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 583644,55грн.; позивачем не надано доказів представлення платіжних документів до банківської установи, як це передбачає п. 3.4. договору та не надано доказів направлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, тому суд дійшов висновку, що строк оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення не настав, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 583644,55грн. за водопостачання та водовідведення задоволенню не підлягають; оскільки позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенню не підлягають, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та штрафу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/12021/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував, що рішення господарського суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

На думку апелянта, місцевим господарським судом не було прийнято до уваги те, що відповідач, всупереч вимогам пункту 3.5. Договору, жодного разу не звертався до позивача для проведення звіряння та складання акту звірки чи незгоди щодо обсягів та вартості наданих послуг, а тому на думку скаржника, дані позивача щодо обсягів наданих послуг з постачання питної води та водовідведення є погодженими відповідачем та прийняті ним.

Серед інших доводів апелянт увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не з'ясовано належним чином суть договірних відносин між сторонами спору, що призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки на підтвердження виконання ПАТ «АК «Київводоканал» зобов'язань за Договором та надання відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, були надані акти про зняття показників водолічильників, погоджені та підписані відповідачем, які є первинними документами та підтверджують факт надання послуг та їх об'єми, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування, та вартість наданих послуг, дебетово-інформаційні повідомлення, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача, банківські виписки та зведені відомості розщеплення сплат КП «ГІОЦ», які підтверджують визнання відповідачем факту надання йому послуг з водопостачання та водовідведення та їх часткову оплату.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського від 25.04.2014р. у справі №910/12021/13 сформовано для розгляду вказаної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014р. у справі №910/12021/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 27.05.2014р.

12.05.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що судом першої інстанції неправильно визначено природу правовідносин, тоді як, змістом позовних вимог Товариства є стягнення ватрості води, використаної для потреб гарячого водопостачання. За твердженням апелянта, позиція місцевого господарського суду про те, що згідно з пунктом 3.13. Правил користування розрахунок за спожиту питну воду, використану для потреб гарячого водопостачання повинен проводитися лише з балансоутримувачем бойлеру, спростовується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010р. у справі №2а-12540/09/2670, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2011р., якими встановлено, що п. 3.13. Правил користування не є зобов'язальною нормою, а тому у ПАТ «Київенерго» як енергопостачальної організації, на балансі та в управлінні якої перебувають теплові пункти, котельні, теплові розподільчі мережі, немає обов'язку щодо укладення договорів для здійснення розрахунків з виробником (ПАТ «Київводоканал») за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватися за відповідний обсяг стічних вод.

Крім того, апелянт зазначав, що відповідачем обслуговуються, утримуються теплові пункти, що є доказом на підтвердження використання відповідачем послуг з постачання питної води згідно Договору, яка використовується ним в господарській діяльності для надання послуг гарячого водопостачання а тому висновок суду першої інстанції є хибним.

27.05.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

27.05.2014р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 17.06.2014р.

29.05.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на відзив Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс».

17.06.2014р. у судовому засіданні представником Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 17.06.2014р. клопотання представника Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про продовження строку розгляду спору у справі №910/12021/13 задоволено, строк розгляду спору у справі №910/12021/13 продовжено на п'ятнадцять днів.

17.06.2014р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 08.07.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. у справі №910/12021/13 у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Алданова С.О., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/12021/13 у складі колегії суддів: Кропивна Л.В., судді: Алданова С.О., Смірнова Л.Г. до свого провадження.

08.07.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» надійшло клопотання про залучення Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. у справі №910/12021/13 розгляд справи відкладено на 02.09.2014р. Пунктом 2 вказаної ухвали залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

02.09.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надійшли письмові пояснення по справі.

02.09.2014р. у судовому засіданні представником Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 02.09.2014р. клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про продовження строку розгляду спору у справі №910/12021/13 задоволено, строк розгляду спору у справі №910/12021/13 продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 02.09.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.09.2014р.

У судове засідання 22.09.2014р. з'явились представники сторін та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/12021/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи утримався від конретної позиції по даній справі, оскільки останньому не відома суть господарських відносин між сторонами спору, пославшись на те, що в своїх поясненнях виклав лише інформацію стосовно суми коштів, які за спірний період часу були сплачені мешканцями будинків, що перебувають на обслуговуванні відповідача.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами спраи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 08.02.2002 року між ДКО «Київводоканал», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в свою чергу було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» ( надалі - відповідач, абонент) був укладений Договір №00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та водовідведення, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, який втратив чинність у звязку з введенням Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р.

У відповідності до пункту 2.2. договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками постачальника спільно з представниками абонента (п. 3.1. Договору).

Також, сторонами спору 14.04.2011 року укладено Додаткову угоду до договору, згідно якої сторони домовилися доповнити договір додатковими умовами щодо відведення додаткового об'єму стічних вод від відповідача, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів, зокрема, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта відповідача за адресою: Дніпровська Набережна, 25-А, Б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в період дощів і сніготанення, в порядку, передбаченому Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Пункт 3.6. Договору передбачає, що позивач щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду, зокрема, із вимогою про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення холодної води та постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої та водовідведення.

Так, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (далі - Правила №190), передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (пункти 3.1, 3.7 наведених Правил).

Відповідно до п. 2.1. Правил №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Як вже зазначалося вище, відповідач вважає, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві для оплати рахунки за оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води. Тобто, позивач - ПАТ «АК «Київводоканал» враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, що не підтверджено актами зняття показань з приладів обліку, які повинні бути розташовані у відповідності до п. 5.2 Правил № 190 на межі балансової належності позивача та відповідача та які не визнаються відповідачем як такі, що не є предметом договору №№00063/2-06.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

При цьому, відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008р. № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Водночас, матеріали справи не містять доказів про те, що на балансі відповідача перебувають теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води.

Разом з тим, умовами договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК «Київенерго» у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір на послуги водопостачання та водовідведення №00063/2-06 від 08.02.2002 року не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Додаткової угоди №4 від 14.04.2011р. до Договору, нею не врегульовано питання щодо порядку визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води. Одночасно, матеріали справи не містять, ні будь-яких інших додаткових угод до договору, ні інших договорів між сторонами спору, в яких було б врегульовано питання щодо порядку визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Відтак, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав про стягнення з відповідача на користь позивача вартості води використаної для потреб гарячого водопостачання у розмірі 583644,55грн.

Крім того, як вже зазначалось, в п. 3.4. Договору №00063/2-06 сторонами погоджено умову про те, що відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи, письмово повідомити про це відповідача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 3.5. Договору).

Однак, Позивачем не надано доказів представлення платіжних документів до банківської установи, як передбачено п. 3.4 Договору, а відповідач, в свою чергу, не погоджується із фактом надання вимог-доручень.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей же строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, позивачем надано доказів надіслання вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення не настав.

Таким чином, позивачем не доведено дат настання обов'язку відповідача розрахуватись із позивачем, як це передбачено умовою п. 3.4. Договору №00063/2-06.

У цьому ж зв'язку місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних, індексу інфляції та штрафу.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/12021/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського міста Києва від 25.03.2014р. у справі №910/12021/13 - без змін.

2.Матеріали справи №910/12021/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

Л.Г. Смірнова