Рішення № 40761659, 01.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2014 р. Справа № 902/1357/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна дистрибуція і логістика", м.Українка, Обухівський район, Київська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777", м.Вінниця

про стягнення 126 444,68 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Кузьмічов О.Д., довіреність № 2909 від 29.09.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Солом'янським РУ ГУ МВС України у м. Києві 14.08.2003 р..

відповідача: Кришина Д.В., довіреність від 15.05.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 11.01.2000 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна дистрибуція і логістика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" про стягнення 126 444,68 грн, з яких 85 570,38 грн боргу, 19 049,09 грн 10 % річних, 6 603,44 грн інфляційних втрат, 15 221,77 грн пені в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем по договору поставки № 111 від 11.04.2012 р. в частині проведення оплати в обумовлені договором строки.

Ухвалою суду від 16.09.2014 р. порушено провадження у справі № 902/1357/14 та призначено до розгляду на 01.10.2014 р.

01.10.2014 р. позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення суми основного боргу до 85 570,38 грн.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши заяву позивача суд приймає останню до розгляду як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України із врахуванням того, що в прохальній частині позовної заяви допущено помилку у визначенні суми основного боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11.04.2012 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна дистрибуція і логістика" (Постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" (Покупець) укладено договір поставки № 111 (а.с.9-14, т.1).

За умовами договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором за письмовим замовленням Покупця поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцю товари власного виробництва або будь-які інші товари народного споживання, а Покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах (п.1.1 Договору).

Ціни на товар, що поставляються на умовах цього Договору, формуються на підставі прайс-листів Постачальника та зазначаються в видаткових накладних на партію товару (п.3.1 Договору).

Оплата партії товару здійснюється Покупцем в гривнях, в безготівковій формі, перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 28 банківських днів після поставки товару (п.6.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи Постачальник за період з 22.05.2012 р. по 22.05.2013 р. на умовах Договору поставки № 111 від 11.04.2012 р. поставив Покупцю товар на загальну суму 1172 735,83 грн, що підтверджується наявними в справі видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.25-57, т.1).

Свідченням того, що товар передавався відповідачу саме на підставі Договору поставки № 111 від 11.04.2012 р. є посилання на вказаний договір безпосередньо у видаткових накладних.

Судом встановлено, що відповідач за отриманий товар сплатив грошовими коштами 30 000,00 грн та здійснив повернення товару на суму 57 165,45 грн в період з 21.11.2012 р. по 30.04.2013 р., що підтверджується наявною у справі банківською випискою та накладними на повернення товару (а.с.24, 58-74, т.1).

Слід зауважити, що хронологія проведення господарських операцій, розмір боргу зафіксовано в обопільнопідписаному сторонами акті звіряння розрахунків за період з 11.04.2012 р. по 01.10.2014 р.

Таким чином, станом станом на 01.10.2014 р. борг відповідача перед позивачем за договором поставки пестицидів № 111 від 11.04.2012 р. складає 85 570,38 грн.

Так як, відповідач не виконав належним чином умов Договору в частині проведення розрахунків позивач 13.06.2014 р. звернувся до першого з претензію № 38 про сплату протягом 7 банківських днів суми боргу в розмірі 85 570,38 грн, пені у розмірі 15 221,77 грн, 10 % річних в розмірі 17 837,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 402,03 грн (а.с.75-78, т.1).

Доказів надання відповідачем відповіді на претензію та проведення оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем боргу в обумовлений Договором строк спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 111 від 11.04.2012 р. між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище Договором встановлено кінцевий строк оплати отриманого товару на протязі 28 банківських днів після поставки товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 85 570,38 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 049,09 грн 10 % річних, 6 603,44 грн інфляційних втрат, 15 221,77 грн пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.п.3, 4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Згідно зі ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених Кодексом та іншими законами (ч.1 ст. 229 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Так, пунктом 7.2 Договору передбачено, що при порушенні строків оплати, передбачених п.6.1 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки платежу, включаючи день оплати. Пеня нараховується за весь період прострочки оплати отриманої продукції, крім того Покупець сплачує Постачальнику 10 % річних на суму простроченої оплати відповідно до ст.536 ЦК України.

Пунктом 7.3 Договору погоджено застосування до п.7.2 Договору загального строку позовної давності у 3 роки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 10 % річних, інфляційних втрат та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Провівши перевірку наданого позивачем розрахунку судом виявлено ряд помилок.

Так, за окремими видатковими накладними позивачем невірно визначено початок періоду прострочення боржника, без врахування положення п.6.1 Договору, який як вказувалось вище передбачав проведення оплати за спливом 28 банківських днів після поставки, а також Розпоряджень КМ України від 28.11.2011 р. № 1210-р "Про перенесення робочих днів у 2012 році", від 19.12.2012 р. № 1043-р "Про перенесення робочих днів у 2013 році" та листів Національного банку України від 25.01.2012 р. N 25-211/203-822 "Про перенесення робочих днів СЕП у 2012 році", від 13.11.2012 р. № 25-211/2476-10691, від 12.03.2013 р. № 25-205/2962, якими переносились та встановлювались робочі дні в 2012 році та в 2013 році.

Зокрема позивачем невірно визначено розрахункову дату оплати за наступними видатковими накладними: від 19.11.2012 р. № МД-0000946 - вказано розрахункову дату оплати 09.01.2013 р., тоді як вірною є 28.12.2012 р.; від 03.12.2012 р. № МД-0000974 - вказано розрахункову дату оплати 17.01.2013 р., тоді як вірною є 14.01.2013 р.; від 17.12.2012 р. № МД-0001013 - вказано розрахункову дату оплати 31.01.2013 р., тоді як вірною є 29.01.2013 р.; від 29.01.2013 р. № МД-0000046 - вказано розрахункову дату оплати 12.03.2013 р., тоді як вірною є 11.03.2013 р.; від 11.02.2013 р. № МД-0000068 - вказано розрахункову дату оплати 25.03.2013 р., тоді як вірною є 22.03.2013 р.; від 30.04.2013 р. № МД-0000286 - вказано розрахункову дату оплати 13.06.2013 р., тоді як вірною є 12.06.2013 р.; від 22.05.2013 р. № МД-0000370 - вказано розрахункову дату оплати 03.07.2013 р., тоді як вірною є 01.07.2013 р.

Вказані помилки призвели до невірного визначення початку періоду прострочення боржника, який, як вбачається із наведеного вище, наступав раніше ніж вказував у розрахунку позивач.

Також позивачем невірно визначалась кінцева дата закінчення періоду прострочення боржника, оскільки п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Вказана помилка допущена позивачем при розрахунку за видатковими накладними від 22.05.2012 р. № МД-0000523, від 19.06.2012 р. № МД-0000571, від 16.07.2012 р. № МД-0000628, від 01.08.2012 р. № МД-0000670, від 27.08.2012 р. № МД-0000726 за якими як вбачається, дата оплати (повернення товару) включалась в період прострочення.

Наведені вище помилки позивача спричинили невірне визначення кінцевих сум пені, 10 % річних, інфляційних втрат в ряді випадків.

При цьому з огляду на те, що визначення періодів прострочення, а також ціни позову належить до виключної прерогативи позивача судом бралось до уваги визначені позивачем дати початку періоду прострочення в тих випадках, коли фактично прострочення боржника наступало раніше.

Водночас за вимогами про стягнення пені судом визначалась кінцева дата періоду прострочення із врахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування, яка обраховувалась від дати прострочення боржника, але відлік починався від дати початку періоду прострочення визначеного позивачем.

Також перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості судом виявлено помилки, які допущені у визначені кінцевої суми окремо по кожній із вимог за результатами сумування значень пені, 10 % річних та інфляційних втрат окремо по кожній із накладних.

Так, в розрахунку позивача вказано загальну суму пені у розмірі 15 221,77 грн, 10 % річних - 19 049,09 грн в той час як при сумуванні визначених позивачем значень окремо по кожній накладній судом отримано 12 364,30 грн та 19 049,07 грн відповідно.

За результатами сумування значень інфляційних втрат судом на підставі розрахунку позивача судом отримано 5 431,78 грн, в той час як позивач вказав 5 402,03 грн.

Окрім того, суд не погоджується із розрахунком інфляційних втрат здійсненого позивачем.

Як вбачається із розрахунку позивач проводив нарахування інфляційних втрат по кожному випадку прострочення по кожній із видаткових накладних починаючи з початку періоду прострочення до дати оплати чи дати повернення товару, а за відсутності такого до 05.09.2014 р. включно на підставі чого останнім отримано 5 402,03 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат на кінцеву суму заборгованості в розмірі 85 570,38 грн за червень-липень 2014 року в зв'язку з чим останнім отримано 1 201,41 грн інфляційних втрат.

Суд не погоджується із вказаною методикою розрахунку, оскільки виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р та наказі Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції для кожної із сум заборгованості окремо.

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна сплачуватись у визначений строк розраховувати визначивши середнє значення індексу інфляції за період з початку виникнення заборгованості до того періоду коли така заборгованість фактично погашається із врахуванням часткових проплат.

Водночас із розрахунку позивача випливає, що останній здійснив нарахування інфляційних втрат двічі на одну і ту ж суму заборгованості, адже на кожну суму заборгованості за кожною видатковою накладною (яка і складає кінцевий розмір боргу відповідача в розмірі 85 570,38 грн) позивачем вже проводилось нарахування інфляційних втрат.

З огляду на те, що наведений позивачем розрахунок вказаним вище вимогам не відповідає у задоволенні позовних вимог в цій частині (нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 85 570,38 грн) слід відмовити.

Провівши перерахунок з врахуванням виявлених помилок судом отримано наступні значення окремо за видатковими накладними:

- від 22.05.2012 р. № МД-0000523 - борг - 44 636,94 грн, пеня - період прострочення з 04.07.2012 р. по 20.11.2012 р. - 2 561,14 грн (2 604,84 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 04.07.2012 р. по 20.11.2012 р. - 1 712,10 грн (1 724,10 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення з 04.07.2012 р. по 20.11.2012 р. - (- 222,96 грн) (0,0 грн в розрахунку позивача), борг - 14 636,94 грн, пеня - період прострочення з 21.11.2012 р. по 04.01.2013 р. - 269,94 грн (252,64 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 21.11.2012 р. по 09.04.2013 р. - 561,42 грн (561,42 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення з 21.11.2012 р. по 09.04.2013 р. - 43,91 грн (0,0 грн в розрахунку позивача), борг - 7 998,70 грн, 10 % річних - період прострочення з 10.04.2013 р. по 10.04.2013 р. - 2,19 грн (2,19 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення з 10.04.2013 р. по 10.04.2013 р. - 0,0 грн (-179,05 грн в розрахунку позивача).

- від 19.06.2012 р. № МД-0000571 - борг - 14 349,22 грн, пеня - період прострочення з 31.07.2012 р. по 31.01.2013 р. - 1 087,97 грн (1 085,04 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 31.07.2012 р. по 10.04.2013 р. - 998,55 грн (1 002,48 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 31.07.2012 р. по 10.04.2013 р.- (-0,14 грн) (-0,14 грн в розрахунку позивача).

- від 16.07.2012 р. № МД-0000628 - борг - 5 558,24 грн, пеня - період прострочення з 24.08.2012 р. по 24.02.2013 р. - 421,42 грн (420,29 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 24.08.2012 р. по 10.04.2013 р. - 350,25 грн (351,77 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 24.08.2012 р. по 10.04.2013 р. - 16,67 грн (16,67 грн в розрахунку позивача).

- від 01.08.2012 р. № МД-0000670 - борг - 9 920,16 грн, пеня - період прострочення з 12.09.2012 р. по 12.03.2013 р. - 739,95 грн (737,90 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 12.09.2013 р. по 10.04.2013 р. - 573,47 грн (576,18 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 12.09.2013 р. по 10.04.2013 р. - 29,75 грн (0,0 грн в розрахунку позивача), борг - 893,27 грн, 10 % річних - період прострочення з 11.04.2013 р. по 23.04.2013 р. - 3,18 грн (3,18 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 11.04.2013 р. по 23.04.2013 р. - 0,0 грн (29,75 грн в розрахунку позивача).

- від 27.08.2012 р. № МД-0000726 - борг - 45 618,28 грн, пеня - період прострочення з 05.10.2012 р. по 05.04.2013 р. - 3 421,37 грн (3 412,00 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 05.10.2012 р. по 23.04.2013 р. - 2 512,13 грн (2 524,63 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 05.10.2012 р. по 23.04.2013 р. - 91,10 грн (0,0 грн в розрахунку позивача), борг - 34 357,83 грн, 10 % річних - період прострочення з 24.04.2013 р. по 29.04.2013 р. - 56,48 грн (56,48 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 24.04.2013 р. по 29.04.2013 р. - 0,0 грн (0,0 грн в розрахунку позивача), борг - 32 917,39 грн, 10 % річних - період прострочення з 30.04.2013 р. по 13.06.2014 р. - 3 688,55 грн (3 688,55 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 30.04.2013 р. по 13.06.2014 р. - 3 587,91 грн (2 342,60 грн в розрахунку позивача).

- від 11.09.2012 р. № МД-0000770 - борг - 5 212,96 грн, пеня - період прострочення з 20.10.2012 р. по 20.04.2013 р. - 390,97 грн (389,90 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 20.10.2012 р. по 05.09.2014 р. - 979,75 грн (979,75 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 20.10.2012 р. по 05.09.2014 р.- 708,07 грн (367,68 грн в розрахунку позивача).

- від 08.10.2012 р. № МД-0000839 - борг - 3 907,30 грн, пеня - період прострочення з 16.11.2012 р. по 16.05.2013 р. - 291,45 грн (292,24 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 16.11.2012 р. по 05.09.2014 р. - 705,45 грн (705,45 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 16.11.2012 р. по 05.09.2014 р.- 535,16 грн (275,59 грн в розрахунку позивача).

- від 09.11.2012 р. № МД-0000925 - борг - 8 123,06 грн, пеня - період прострочення з 20.12.2012 р. по 20.06.2013 р. - 606,88 грн (605,56 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 20.12.2012 р. по 05.09.2014 р. - 1 390,93 грн (1 390,93 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 20.12.2012 р. по 05.09.2014 р.- 1 094,14 грн (564,27 грн в розрахунку позивача).

- від 09.11.2012 р. № МД-0000926 - борг - 4 590,54 грн, пеня - період прострочення з 20.12.2012 р. по 20.06.2013 р. - 342,96 грн (342,22 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 20.12.2012 р. по 05.09.2014 р. - 786,05 грн (786,05 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 20.12.2012 р. по 05.09.2014 р.- 618,33 грн (318,88 грн в розрахунку позивача).

- від 19.11.2012 р. № МД-0000946 - борг - 5 064,48 грн, пеня - період прострочення з 10.01.2013 р. по 28.06.2013 р. - 351,18 грн (372,69 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 10.01.2013 р. по 05.09.2014 р. - 838,07 грн (838,07 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 10.01.2013 р. по 05.09.2014 р.- 682,16 грн (351,80 грн в розрахунку позивача).

- від 03.12.2012 р. № МД-0000974 - борг - 6 558,48 грн, пеня - період прострочення з 18.01.2013 р. по 15.07.2013 р. - 475,98 грн (481,20 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 18.01.2013 р. по 05.09.2014 р. - 1 070,92 грн (1 070,92 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 18.01.2013 р. по 05.09.2014 р.- 868,55 грн (441,58 грн в розрахунку позивача).

- від 17.12.2012 р. № МД-0001013 - борг - 2 067,36 грн, пеня - період прострочення з 01.02.2013 р. по 30.07.2013 р. - 150,04 грн (150,89 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 01.02.2013 р. по 05.09.2014 р. - 329,64 грн (329,64 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 01.02.2013 р. по 05.09.2014 р.- 273,78 грн (139,20 грн в розрахунку позивача).

- від 17.12.2012 р. № МД-0001014 - борг - 1 531,19 грн, пеня - період прострочення з 01.02.2013 р. по 30.07.2013 р. - 111,13 грн (111,75 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 01.02.2013 р. по 05.09.2014 р. - 244,15 грн (244,15 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 01.02.2013 р. по 05.09.2014 р.- 202,78 грн (103,10 грн в розрахунку позивача).

- від 29.01.2013 р. № МД-0000046 - борг - 1 721,64 грн, пеня - період прострочення з 13.03.2013 р. по 12.09.2013 р. - 124,24 грн (124,34 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 13.03.2013 р. по 05.09.2014 р. - 255,65 грн (255,65 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 13.03.2013 р. по 05.09.2014 р.- 229,95 грн (117,76 грн в розрахунку позивача).

- від 11.02.2013 р. № МД-0000068 - борг - 11 423,70 грн, пеня - період прострочення з 26.03.2013 р. по 23.09.2013 р. - 808,11 грн (816,87 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 26.03.2013 р. по 05.09.2014 р. - 1 655,65 грн (1 655,65 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 26.03.2013 р. по 05.09.2014 р.- 1 525,80 грн (376,98 грн в розрахунку позивача).

- від 30.04.2013 р. № МД-0000286 - борг - 2 439,80 грн, пеня - період прострочення з 14.06.2013 р. по 13.12.2013 р. - 163,03 грн (163,09 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 14.06.2013 р. по 05.09.2014 р. - 300,13 грн (300,13 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 14.06.2013 р. по 05.09.2014 р.- 323,11 грн (164,27 грн в розрахунку позивача).

- від 22.05.2013 р. № МД-0000370 - борг - 12,48 грн, пеня - період прострочення з 04.07.2013 р. по 02.01.2014 р. - 0,83 грн (0,84 грн в розрахунку позивача), 10 % річних - період прострочення з 04.07.2013 р. по 05.09.2014 р. - 1,47 грн (1,47 грн в розрахунку позивача), інфляція - період прострочення - з 04.07.2013 р. по 05.09.2014 р.- 1,65 грн (0,84 грн в розрахунку позивача).

Загалом за результатами перерахунку судом отримано наступні значення: пеня - 12 318,59 грн, 10 % річних 19 116,18 грн, інфляційні втрати - 10 609,72 грн.

Як вбачається із наведеного вище при проведенні перерахунку окремо по кожній із видаткових накладних судом в ряді випадків отримано більші значення ніж вказав у своєму розрахунку позивач, а тому за відсутності зі сторони позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог судом приймається до уваги менше значення.

В інших випадках менше значення, яке отримав при перерахунку суд спричинено, як вказувалось вище, допущеними позивачем помилками у визначенні періодів прострочення, що тягне за собою прийняття до уваги меншого показника при визначенні кінцевої суми заборгованості по кожній із заявлених вимог.

Наведене стосується розрахунку інфляційних втрат без виключення по кожній із видаткових накладних починаючи із видаткової накладної від 27.08.2012 р. № МД-0000726 - період прострочення з 30.04.2013 р. по 13.06.2014 р.

Стосовно вимоги про стягнення 10 % річних судом взято менші значення які отримано при перерахунку за видатковими накладними від 22.05.2012 р. № МД-0000523 - період прострочення з 04.07.2012 р. по 20.11.2012 р., від 19.06.2012 р. № МД-0000571 - період прострочення з 31.07.2012 р. по 10.04.2013 р., від 16.07.2012 р. № МД-0000628 - період прострочення з 24.08.2012 р. по 10.04.2013 р., від 01.08.2012 р. № МД-0000670 - період прострочення з 12.09.2013 р. по 10.04.2013 р., від 27.08.2012 р. № МД-0000726 період прострочення з 05.10.2012 р. по 23.04.2013 р.

Стосовно вимоги про стягнення пені судом взято менші значення які отримано при перерахунку за видатковими накладними від 22.05.2012 р. № МД-0000523 - період прострочення з 04.07.2012 р. по 20.11.2012 р., період прострочення з 21.11.2012 р. по 04.01.2013 р., від 19.06.2012 р. № МД-0000571 - період прострочення з 31.07.2012 р. по 31.01.2013 р., від 16.07.2012 р. № МД-0000628 - період прострочення з 24.08.2012 р. по 24.02.2013 р., від 01.08.2012 р. № МД-0000670 - період прострочення з 12.09.2013 р. по 12.03.2013 р., від 27.08.2012 р. № МД-0000726 - період прострочення з 05.10.2012 р. по 05.04.2013 р., від 11.09.2012 р. № МД-0000770 - період прострочення з 20.10.2012 р. по 20.04.2013 р., від 08.10.2012 р. № МД-0000839 - період прострочення з 16.11.2012 р. по 16.05.2013 р., від 09.11.2012 р. № МД-0000925 - період прострочення з 20.12.2012 р. по 20.06.2013 р., від 09.11.2012 р. № МД-0000926 - період прострочення з 20.12.2012 р. по 20.06.2013 р., від 19.11.2012 р. № МД-0000946 - період прострочення з 10.01.2013 р. по 28.06.2013 р., від 03.12.2012 р. № МД-0000974 - період прострочення з 18.01.2013 р. по 15.07.2013 р., від 17.12.2012 р. № МД-0001013 - період прострочення з 01.02.2013 р. по 30.07.2013 р., від 17.12.2012 р. № МД-0001014 - період прострочення з 01.02.2013 р. по 30.07.2013 р., від 29.01.2013 р. № МД-0000046 - період прострочення з 13.03.2013 р. по 12.09.2013 р., від 11.02.2013 р. № МД-0000068 - період прострочення з 26.03.2013 р. по 23.09.2013 р., від 30.04.2013 р. № МД-0000286 - період прострочення з 14.06.2013 р. по 13.12.2013 р., від 22.05.2013 р. № МД-0000370 - період прострочення з 04.07.2013 р. по 02.01.2014 р..

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 12 282,68 грн, 10 % річних в розмірі 19 016,18 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 610,97 грн, в зв'язку з чим в стягненні 2 939,09 грн пені, 32,91 грн 10 % річних, 1 171,66 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Разом з тим оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про зменшення її розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд взяв до уваги майновий стан відповідача ненеспівмірність заявлених вимог розміру боргу (вимоги про стягнення штрафу та збитків в сукупності становлять майже 50 % від суми боргу).

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 5 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 10 % річних, інфляційних втрат та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткового зменшення розміру пені та часткової відмови в стягненні 10 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777", вул.Фрунзе, 4, м.Вінниця, 21007 (ідентифікаційний код - 34625668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна дистрибуція і логістика", вул.Промислова, 5, м.Українка, Обухівський район, Київська область, 08720 (ідентифікаційний код - 35751947) - 85 570 грн 38 коп. - боргу, 19 016 грн 18 коп. - 10 % річних, 5 431 грн 78 коп. - інфляційних втрат, 5 000 грн 00 коп. - пені, 2 446 грн 02 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 10 221 грн 77 коп. пені, 32 грн 91 коп. 10 % річних, 1 171 грн 66 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 жовтня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.