Рішення № 40761542, 23.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16627/14 23.09.14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до корпорації Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація"

про стягнення 125271,48 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до корпорації Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація" про розірвання договору № 52/к від 30.06.2011 р. про надання консультаційно-інформаційних послуг та стягнення 253271,48 грн. (107850,00 грн. основного боргу, 7880,92 грн. 3% річних, 9540,56 грн. інфляційних втрат та 128000,00 грн. відповідно до п. 3.3 спірного договору).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/16627/14, розгляд останньої призначено на 02.09.2014 р.

02.09.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, судом було встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем не було надано докази сплати судового збору у повному обсязі. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 23.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано позивача надати докази сплати судового збору.

23.09.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, серед яких платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору, а також заява про зменшення розміру позовних вимог на 128000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 23.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

30.06.2011 р. між Українською спеціальною науково-реставраційною проектно-будівельно-виробничою корпорацією «Укрреставрація» (правонаступником якої є відповідач) (далі - замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - виконавець) було укладено договір № 52/к про надання консультаційно-інформаційних послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати консультаційно-інформаційні послуги, передбачені договором, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги у строки та в порядку, передбаченому умовами Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору результатом надання послуг виконавцем є звіт виконавця про надані консультаційно-інформаційні послуги.

Сторони домовились, що одночасно зі звітом, зазначеним в п. 2.2 Договору, виконавець передає замовнику акт приймання-передачі послуг. Замовник протягом 2-х календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі послуг повинен повернути виконавцю підписаний акт приймання-передачі (п. 2.4 Договору).

Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що за роботу, виконану виконавцем відповідно до п. 1.1 Договору, замовник щомісячно до кінця 2011 року сплачує виконавцю суму 11975,00 грн., а починаючи з січня 2012 р. - щомісячно суму 4000,00 грн. без ПДВ.

Розрахунок за виконану роботу проводиться замовником шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця протягом 5 календарних днів з дати підписання актів приймання-передачі послуг (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору, після припинення дії Договору замовник протягом 10 календарних днів перераховує на рахунок виконавця суму 128000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору останній набуває чинності з 01.07.2011 р. і діє до повного виконання обома сторонами свої зобов'язань за цим Договором.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі послуг за Договором, звіти про виконання робіт за Договором.

У порушення умов Договору, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 4000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 107850,00 грн.

25.11.2012 р. позивач направив на адресу відповідача акт звірки розрахунків та проект угоди про розірвання Договору, однак відповідач підписані акт та угоду не повернув.

21.03.2014 р. та 04.07.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензії з вимогами погасити існуючу заборгованість, які залишились без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача про розірвання договору та стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 107850,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 9540,56 грн. інфляційних, 7880,92 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку суду інфляційні становлять 12952,41 грн., а 3% річних - 7906,59 грн. Оскільки підстави для стягнення інфляційних та 3% річних у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 9540,56 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 7880,92 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 52/к про надання консультаційно-інформаційних послуг від 30.06.2011 р., укладений між Українською спеціальною науково-реставраційною проектно-будівельно-виробничою корпорацією «Укрреставрація» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з корпорації Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація «Укрреставрація» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 6, код 14358969) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 107850 (сто сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 9540 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 56 коп. інфляційних, 7880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 92 коп. 3% річних, 3723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн. 43 коп. судового збору.

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 03.10.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова