Рішення № 40761519, 18.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14893/14 18.09.14

За позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад»

До Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»

Про стягнення 10 000,61 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Закатюра І.О. представник за довіреністю № 236/вп168 від 12.08.14.

Від відповідача: Ковальова Л.П. представник за довіреністю № б/н від 12.08.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (далі - відповідач) про стягнення 14 838,61 грн., а саме: 12 830,40 грн. - основного боргу, 918,16 грн. - пені, 898,12 грн. - збитків від інфляції, 191,93 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до підписаного між сторонами Договору купівлі-продажу № 7532132 від 01.02.11. позивач продав відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.14. порушено провадження у справі № 910/14893/14 та призначено її до розгляду на 02.09.14.

20.08.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет» заперечує проти стягнення пені та просить суд розстрочити борг в розмірі 7 992,00 грн. та судовий збір строком на шість місяців.

02.09.14. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 000,61 грн., а саме: 7 992,40 грн. - основного боргу, 918,16 грн. - пені, 898,12 грн. - збитків від інфляції, 191,93 грн. - 3% річних.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 02.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.14. підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 18.09.14. представником відповідача було подано клопотання про припинення провадження у справі № 910/14893/14 в зв'язку зі сплатою основного боргу в розмірі 7 992,40 грн.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14893/14.

В судовому засіданні 18.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.11. між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 7532132 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Продавець зобов'язався продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів (далі - Товар) у кількості 50 тонн орієнтовно.

Відповідно до п. 2.2 Договору приймання Товару від Продавця здійснюється Покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69.

Згідно з п. 2.5 Договору, Товар вважається таким, що переданий Продавцем та прийняти Покупцем за кількістю у відповідності до ваги, зазначеної у приймальному акті ф. № 19 або № 69.

Оплата за Товар проводиться Покупцем за цінами, що діють на момент здачі Товару платіжними дорученнями на підставі приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69 (п. 3.3 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 4.6 з дати підписання Договору (01.02.11.) і діє до 31.12.11. Якщо жодна із сторін за двадцять днів до завершення терміну дії Договору у письмовій формі не попередить іншу сторону про розірвання Договору, то термін його дії автоматично продовжується на один календарний рік.

Заяви про припинення строку дії Договору від сторін не надходили, а тому Договір було автоматично продовжено до 31.12.12., 31.12.13. відповідно.

На підставі Наказу про відпуск матеріалів № 0000019, позивачем було поставлено відповідачу Товар, та прийнято його Покупцем, що підтверджується актом приймання металів чорних (вторинних) № Ц00015410 від 18.11.13. на суму 12 830,40 грн. Відповідна податкова накладна наявна в матеріалах справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем переданого за Договором товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1239 на суму 7 992,40 грн., позивачем було погашено перед відповідачем наявну станом на день прийняття рішення заборгованість за поставлений за Договором Товар за актом приймання металів чорних (вторинних) № Ц00015410 від 18.11.13.

Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 7 992,40 грн. відповідачем було сплачено 10.09.14., тобто вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/14893/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 992,40 грн. підлягає припиненню.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 191,93 грн. - 3% річних та 898,12 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 156,07 грн., розмір збитків від інфляції становить 891,78 грн., а тому вказані грошові суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 6,34 грн. збитки від інфляції та з% річних в розмірі 35,86 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 918,16 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З умов Договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов Договору в частині оплати придбаного товару.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 918,16 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як відзначалось судом, під час розгляду справи відповідачем подано клопотання про відстрочку оплати основного боргу та судового збору.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання судового рішення може бути прийнята судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідач вказує, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі, змушений звільняти працівників та скорочувати тривалість робочого тижні.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Враховуючи те, що сума до стягнення з відповідача є незначною та те, що обставини, на які посилається відповідач не є винятковими, суд не вбачає підстав для відстрочки виконання судового рішення в даній справі, а заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 7 992 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, б. 27; ідентифікаційний код 00191483) на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» (03680, м. Київ, вул. Гарматна, б. 2; ідентифікаційний код 14309669) 891 (вісімсот дев'яносто одну) грн. 78 коп. - збитків від інфляції, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 07 коп. - 3% річних, 1 651 (одну тисячу шістсот п'ятдесят одну) грн. 48 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко